Ухвала суду № 25655103, 07.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3536/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Бударін»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року Приватне підприємство «Бударін»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС № 0008392300/2 від 27.11.2009 року та № 0008392300/3 від 08.02.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року позов Приватного підприємства «Бударін»задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби № 0008392300/2 від 27.11.2009 року та № 0008392300/3 від 08.02.2010 року.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Бударін» є юридичною особою, зареєстрованою Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 29.03.2004 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 088629 (т. 2 а.с. 7).

В період з 23.04.2009 року по 01.06.2009 року службовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області була проведена планова виїзна перевірка ПП «Бударін», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.03.2004 року по 31.12.2008 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 71 189,00 грн. у тому числі за: 2006 рік в сумі 13 258,00 грн. (9 міс. - 6 053,00 грн., рік - 13 258,00 грн.), за 2007 рік в сумі 20 084,00 грн. (1 кв. -4 791,00 грн., півріччя -9 582,00 грн., 9 міс. -14 374,00 грн., рік -20 084,00 грн.), за 2008 рік в сумі 37 847,00 грн. (1 кв. -8 438,00 грн., півріччя -18 241,00 грн., 9 міс. -28 044,00 грн., рік -37 847,00 грн.);

- п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем було завищено податок на додану вартість у сумі 32 887,00 грн., у тому числі: червень 2006 року -27 416,00 грн., липень 2006 року -5 471,00 грн. та встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 32 887,00 грн., у тому числі: червень 2006 року -601,00 грн., вересень 2006 року -5 749,00 грн., жовтень 2006 року - 13 019,00 грн., листопад 2006 року -1 0351,00 грн., березень 2007 року -3 156,00 грн., грудень 2007 року -11,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт № 282/23-2/32903627 від 09.06.2009 року (т. 2 а.с. 108-130), який був підписаний позивачем із запереченнями.

На підставі акту перевірки № 282/23-2/32903627 від 09.06.2009 року, відповідачем було винесені податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009 року № 0000782300/0, яким ПП «Бударін»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 49 331,00 грн., у тому числі 32 887,00 грн. за основним платежем та 16 444,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009 року № 0000772300/0, яким ПП «Бударін»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 96 224,00 грн., у тому числі 64 149,00 грн. за основним платежем та 32 075,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 188-189).

За результатами розгляду скарги позивача, ДПІ в Києво-Святошинському районі було прийнято рішення від 11.09.2009 року № 9016/10/25-015, у відповідності до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 30.06.2009 року № 0000782300/0 та № 0000772300/0 - без змін (т. 1 а.с. 199-209).

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА в Київській області було прийнято рішення від 27.11.2009 року № 2520/10/25-017/318/1225, яким скасовано: податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009 року № 0000782300/0, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009 року № 0000772300/0 -в частині зобов'язання сплатити податок на прибуток в розмірі 45 556,00 грн., в іншій частині залишено без змін та рішення ДПІ в Києво-Святошинському районі від 11.09.2009 року № 9016/10/25-015 в зазначених частинах (т. 1 а.с. 218-229).

27 листопада 2009 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0008392300/2, яким ПП «Бударін»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 50 668,00 грн., у тому числі 35 627,00 грн. за основним платежем та 15 041,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 11).

За результатами розгляду скарги позивача, ДПІ в Києво-Святошинському районі було прийнято рішення від 08.02.2010 року № 1173/6/25-0115, у відповідності до якого скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30.06.2009 року № 0000772300/0 з урахуванням рішення ДПА у Київській області від 27.11.2009 року № 2520/10/25-017/318/1225 - без змін (т. 1 а.с. 171-174).

08 лютого 2010 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»№ 0008392300/3, яким ПП «Бударін»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в розмірі 50 668,00 грн., у тому числі 35 627,00 грн. за основним платежем та 15 041,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 175).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР) (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій під час здійснення підприємством господарської діяльності. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені ні в суді першої інстанції ні в даному судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено, що позивачем до складу валових витрат у 2007-2008 роках віднесена вартість оренди нежилого підвального приміщення в будинку по вул. Макіївська, 4А, м. Київ, площею 220 кв.м. на підставі договору оренди нежилого приміщення б/н укладеного 14.08.2006 року між ПП «Бударін»та Льошиною О.В.

Загальна вартість послуг оренди, що віднесена підприємством до валових витрат, становить 231 726,00 грн. Згідно даних оборотно-сальдових відомостей (оборотний баланс) за 2007-2008 роки та карток по рахунках 20.9 «Інші матеріали», 28.1 «Товари на складі»на балансі позивача відсутні товарні залишки, зберігання яких вимагає наявності складських приміщень, а тому на думку апелянта вартість послуг оренди, що віднесена позивачем до складу валових витрат не пов'язана з господарською діяльністю ПП «Бударін».

Проте, колегія суддів не погоджується з даними доводами апелянта з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 травня 2009 року позивачем на запит ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Вишневе було надано договір оренди нежитлового приміщення б/н від 14.08.2006 року та додаткові угоди до договору оренди за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року та картка рахунку № 6852 за 2006-2008 роки, які підтверджують факт здійснення ПП «Бударін»господарських операцій і використання складських приміщень у своїй господарській діяльності (т. 2 а.с. 30-40). Однак, при проведенні перевірки вказані документи відповідачем ПП «Бударін»до уваги взяті не були.

Крім цього, згідно п. 1.3 Договору оренди б/н від 14.08.2006 року, приміщення надається орендарю для організації архіву та зберігання документів.

Згідно з наказом директора ПП «Бударін»№ 03/ОД від 14.08.2006 року, в нежитловому підвальному приміщенні, що розташоване в будинку № 4-А по вул. Макіївська в м. Києві було створено архів для зберігання документів, закінчених у діловодстві (т. 2 а.с. 171).

Доказів того, що нежитлове приміщення позивачем не використовувалося апелянтом надано не було.

Наявні в матеріалах справи документи спростовують твердження апелянта про відсутність фактичного надання послуг, їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням діяльності та використанням їх у господарській діяльності ПП «Бударін», а тому висновок відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2008 рік в сумі 29 409,00 грн. є помилковим.

Крім цього, перевіркою встановлено віднесення ПП «Бударін»до валових витрат суми відсотків за кредитними угодами у розмірі 24 872,00 грн., що не пов'язані з господарською діяльністю. Однак, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2006 року між ПП «Автомагсервіс»та ПП «Бударін»було укладено договір поставки нафтопродуктів № 68/Ам-06.

22 листопада 2006 року, між ПП «Автомагсервіс»та ПП «Бударін»було укладено договір поставки нафтопродуктів № 80/Ам-06.

17 листопада 2006 року, між ПП «Автомагсервіс»та ПП «Бударін»було укладено договір доручення № 79/Ам-06 (т. 2 а.с. 41-46а).

Протягом жовтня-грудня 2006 року, згідно договорів поставки нафтопродуктів № 68/Ам-06 від 12.09.2006 року, № 80/Ам-06 від 22.11.2006 року та договору доручення № 79/Ам-06 від 17.11.2006 року, ПП «Бударін»на рахунок ПП «Автомагсервіс»була проведена передоплата в сумі 6 106 000,00 грн.

Для здійснення вказаної передоплати ПП «Бударін»були використані кредитні кошти за укладеними з АБ «Національні інвестиції»кредитними договорами № 458-06 від 22.08.2006 року № 502-06 від 13.09.2006 року, № 533-06 від 26.09.2006 року, № 546-06 від 29.09.2006 року, № 677-06 від 20.11.2006 року, № 683-06 від 22.11.2006 року (т. 2 а.с. 47-73).

До складу валових витрат позивачем було включено нараховані та сплачені відсотки за користування банківськими кредитами в сумі 53 033,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, у позивача перед ПП «Автомагсервіс»було зобов'язання провести попередню оплату по договорах поставки нафтопродуктів № 69/Ам-06 від 12.09.2006 року та № 80/Ам-06 від 22.11.2006 року на загальну суму 3 241 350,00 грн.

Договори щодо перерахування позивачем до ПП «Автомагсервіс»суми в розмірі 2 864 650,00 грн. (6 106 000,00 грн. -3 241 350,00 грн.) позивачем до перевірки надано не було, а тому відповідач прийшов до висновку, що сума в розмірі 2 864 650,00 грн. позивачем була перерахована ПП «Автомагсервіс»без будь-яких договірних відносин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не було взято до уваги наданий до перевірки договір доручення № 79/Ам-06 від 17.11.2006 року та додаткова угода № 1 від 17.11.2006 року, відповідно до яких позивачем була проведена попередня оплата вартості товару (нафтопродуктів).

В зв'язку з тим, що поставка нафтопродуктів в терміни передбачені в договорах поставки нафтопродуктів не відбулася, ПП «Автомагсервіс»повернуло позивачу передоплату в сумі 6 106 000,00 грн. Проте, наступні операції поставки нафтопродуктів відбулися в повному обсязі, що було підтверджено позивачем відповідними документами, які були надані відповідачу на його запит (т. 2 а.с. 78).

Крім цього, позивачем були отримані кошти за кредитними договорами № 285-07 від 25.04.2007 року в сумі 3 000 000,00 грн. та № 759-08 від 30.12.2008 року в сумі 30 000 000,00 грн., які позивачем були використані для надання безвідсоткових позик згідно договору № 11/БУД-07 від 25.04.2007 року укладеного з ПП «Ей-Петрол»та договору № 18/БУД-08 від 30.12.2008 року, укладеного з TOB «Автомагсервіс».

Таким чином, відповідачем не були враховані результати всієї господарської діяльності позивача за період що перевірявся, що й призвело до помилкових висновків щодо відсутності у позивача права на віднесення до валових витрат суми відсотків за кредитними угодами.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.