Ухвала суду № 25654644, 01.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1276/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"01" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представників позивача Кудіної З.П., Бершадської І.М.

представника СДПІ у м. Києві по

роботі з великими платниками

податків Корнієнка В.П.

представника ДПС у м. Києві Капустіної А.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації у м. Києві про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001202302/0 від 28.12.2005 р., № 0000052320/1 від 21.03.2006 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

До суду також з'явився представник ДПС України у м. Києві, який проти апеляційної скарги також заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, ДПС України у м. Києві, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено комплексну планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2005 р. та вимог валютного законодавства за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2005 р., за результатами якої складено акт №721/23-2/00032129 від 16.12.2005р.

На основі Акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001202302/0 від 28.12.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 11 876 995,20 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 15 096 314,58 грн.

Позивачем в адміністративному порядку оскаржено податкове повідомлення-рішення №0001202302/0 від 28.12.2005 р.

За результатами розгляду скарги Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято рішення № 2824/10/23-210 від 16.03.2006 р., яким зазначене податкове повідомлення-рішення частково скасовано в частині донарахування податку на прибуток в сумі 7 942 556,16 грн. та штрафних (фінансових) санкцій та надіслано нове податкове повідомлення-рішення №0000052320/1 від 21.03.2006 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11 070 378,98 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 3 934 439,04 грн., штрафні (фінансові) санкції в сумі 7 135 939,94 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0000052320/1 від 21.03.2006 р. оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у м. Києві, яка рішенням № 1308/10/25-114 від 29.05.2006 р. залишила скаргу позивача без розгляду.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що Львівським міським відділенням № 6319 ВАТ «Ощадбанк»у порушення вимог пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.6 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»занижено валовий дохід за період з 01.01.2003р. по 30.06.2005р. на суму 88 842,02 грн., оскільки банківська установа після закінчення терміну дії кредитних угод № 208 від 14.07.1997 р. з ТОВ «Гамі», № 1 від 18.04.2000 р. з Колективними сільськогосподарським підприємством ТОВ «Вірма», та № 16-86 від 28.10.1997 р. з ТОВ «Транс-Лізинг»та до моменту повного погашення боржниками простроченої заборгованості за цими кредитними угодами не нараховувала процентні доходи за користування наданими кредитами за період з 01.01.03 р. по 30.06.05 р.

Так, у відповідності до пп.. 1 п. 1 кредитної угоди № 208 від 14.07.1997 р. банк відкриває ТОВ «Гамі»кредитну лінію в сумі 200000грн. із сплатою 35% річних терміном до 14.07.2000 р. Згідно додаткової угоди від 02.01.2001р. встановлено процентну ставку зі сплатою 5% річних.

В забезпечення своєчасного повернення отриманої позики ТОВ «Гамі»передає у заставу Львівському міському відділенню № 6319 ВАТ «Державний ощадний банк України»основні засоби, згідно договору застави від 14.07.1997 р., та договору застави від 18.08.1998 р.

У зв'язку із звернення позивача 21.08.2001 р. до господарського суду Львівської області про звернення стягнення на заставлене майно, нарахування відсотків за зазначеною вище угодою не здійснювалося. Однак, відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 06.09.2001р. вирішено стягнути з ТОВ «Гамі»основну суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом.

У відповідності до пп.. 1 п. 1 кредитної угоди № 1 від 18.04.2000 р. банк надає кредит Колективному сільськогосподарському підприємству ТОВ «Вірма» в сумі 30 000грн. зі сплатою 31% річних терміном до 18.04.2001р.

В забезпечення своєчасного повернення отриманої позики КСГП ТОВ «Вірма»передає у заставу Львівському міському відділенню №6319 ВАТ «Державний ощадний банк України»основні фонди, згідно договору застави №1 від 18.04.2000 року (який не є нотаріально засвідченим).

У зв'язку із звернення позивача 03.09.2001 р. до господарського суду Львівської області про звернення стягнення на заставлене майно, нарахування відсотків за зазначеною вище угодою не здійснювалося. Однак, відповідно до рішення господарського суду Львівської області від 01.10.2001р. вирішено стягнути з КСГП ТОВ «Вірма»основну суму кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом.

У відповідності до пп.. 1 п. 1 кредитної угоди № 16-86 від 28.10.1997 р. банк надає кредит ТОВ «Транс-Лізинг»в сумі 497 767,80грн. зі сплатою 26 % річних терміном до 31.10.2002р. Згідно до додаткової угоди від 31.10.2002року пролонговується дія кредитного договору № 16-86 від 28.10.1997р. терміном на 3 місяці до 31 січня 2003 року, зі сплатою 27 % річних.

В забезпечення своєчасного повернення отриманої позики ТОВ «Транс-Лізинг»передає у заставу Львівському обласному управлінню ВАТ «Державний ощадний банк України» транспортні засоби, згідно договору застави від 17.04.1998р. та договору застави від 25.07.2001р.

У зв'язку із винесенням 23.11-5.12.2000 року Арбітражним судом Львівської області рішення, нарахування відсотків за зазначеною вище угодою не здійснювалося.

Так, відповідно пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України від 28.12.1994, № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) -фінансовий кредит -кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Згідно з п.1.10 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проценти -дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів, зокрема, включається платіж за використання коштів, отриманих у кредит.

Відповідно до пп.4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- до валових доходів включаються доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

Абзацом 1 пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Отже, наведені вище кредитні договори укладені позивачем з позичальниками є фінансовим кредитом, а проценти, визначені цими договорами підпадають під визначення процентів в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і повинні включатися до валових доходів датою їх нарахування, на виконання вимог пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 та абз. 1 пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону.

Оскільки позичальниками кредити не були повернуті в строки, визначені кредитними договорами, тобто не виконано умов, передбачених цими договорами, то зобов'язання по даним договорам не припиняються, а проценти, як плата за користування кредитом, нараховуються та сплачуються відповідно до умов цього кредитного договору.

Таким чином, позивач не мав право припинити нарахування відсотків по кредитним угодам, укладеним із вказаними позивальниками з моменту звернення до суду з вище зазначеним позовом, а отже висновки відповідача є обґрунтованими.

Також, перевіркою встановлено, що Одеським обласним управлінням ВАТ «Ощадбанк»та Алуштинським відділенням № 4559 ВАТ «Ощадбанк»допущене порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження об'єкту оподаткування внаслідок неправомірного віднесення до складу валових витрат тих витрат, що не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, на суму 15 300 грн. та 15 512,50грн.. Крім того, витрати Алуштинським відділенням № 4559 ВАТ «Ощадбанк»віднесено до валових витрат іншого платника податку Кримського республіканського управління ВАТ «Ощадбанк».

Так, відповідно до ст.. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» філія банку -відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку.

Згідно абзаців 2 і 3 пп. 2.1.3 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 зазначеного Закону України визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 р. зі змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме відсутні податкові накладні.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та пп. 7.4.2 п.7.4 ст. 7 суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

Таким чином, висновки відповідача щодо здійснення Одеським обласним управлінням ВАТ «Ощадбанк»витрат на придбання послуг, призначених для використання у власній господарській діяльності платника податку є обґрунтованими.

Що ж стосується Алуштинського відділення № 4559 ВАТ «Ощадбанк», то з матеріалів справи вбачається, що дане відділення є філією Кримського республіканського управлінням ВАТ «Ощадбанк», яке являючись головним Кримським управлінням, є окремим платником податків.

КРУ ВАТ «Державний Ощадбанк України» уклало угоди з надання послуг, а саме лізинг основних засобів; Фельтфебельскі послуги; Послуги FRED REALI; Інкасування та щомісячно виставляє рахунки за вказані вище послуги Алуштинському відділенню № 4559 ВАТ «Державний Ощадбанк України». При цьому податкові накладні та акти виконаних робіт на надання послуг виписуються на Кримське управління, а Алуштинське відділення № 4559 ВАТ «Державний Ощадбанк України»відносило до складу валових витрат витрати пов'язані з господарською діяльністю іншого платника податків.

Таким чином, в порушення ст. 5 п.5.3 пп.5.3.9. Закону України «Про податок на додану вартість»банком завищено валові витрати на витрати, не підтверджені документально, що прямо заборонено наведеною нормою податкового законодавства, а отже, висновок відповідача є правомірним та обґрунтованим.

З акту перевірки також вбачається, що Банком не дотримано податкового законодавства при віднесенні до складу валових витрат сум сформованого резерву під заборгованість, що виникла в результаті операцій з емісії власних векселів, за господарськими операціями з ТОВ «УСЕП «Алдан», ТОВ «Київський російський культурний центр», а саме, завищено валові витрати за рахунок сформованого страхового резерву за пасивними операціями банку на суму 8 323 915,1грн., в тому числі в III кварталі 2003 року на суму 4 161 957,55грн., в II кварталі 2005 року на суму 4 161 957,55грн.

Так, відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю «Ощадного банку України»№ 50 від 07.12.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Продавець) передає у власність ТОВ «Київський російський культурний центр»(Покупець) вексель ВАТ «Державний ощадний банк України»№51300465015662048 номінальною вартістю 2 040 000,00грн. Загальна сума продажу становить 2 040 000,00грн. (п.п.2 цього договору). Дата погашення по пред'явленню.

В п 3.1 вказаного договору визначено, що протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору Продавець передає вексель Покупцю за актом прийому передачі. Право власності на вексель виникає у Покупця з моменту передачі векселя з підписанням Акту прийому-передачі. В п.3.2 договору визначено, що не пізніше 07.06.2000 Покупець перераховує зазначену в п.1.2 цього договору суму грошових коштів на рахунок Продавця.

Забезпеченням зобов'язань по цьому договору є договір застави від 07.12.1999 р. №33 та №34 від 07.12.1999 р. №1829 та договори гарантій від 07.12.1999 р. №56 та №57.

Відповідно до Акту прийому передачі векселів від 07.12.1999 р. та до договору купівлі продажу № 50 від 07.12.1999 р. Продавець передає вексель ВАТ «Ощадбанк»№51300465015662048 номінальною вартістю 2 040 000,00грн. Дата погашення по пред'явленню, але пред'явлення може відбутися не раніше 07.06.2000р.

Додатковою угодою №1 від 24.01.2001 р. внесено зміни в п.3.2 договору «Не пізніше 01.03.2001 р. Покупець перераховує зазначену в п.1.2 цього договору суму грошових коштів на рахунок Продавця».

Відповідно до договору застави від 07.12.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Заставодержатель) отримав від ТОВ «Київський російський культурний центр»(Заставодавець) в заставу нерухоме майно -незавершене будівництво (готовність становить 98 %) 8 та 9 поверх загальною площею 352,3 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Воздвижинська, 60 та незавершене будівництво мансарди (готовність становить 98 %) загальною площею 238,8 кв.м. за адресою: м. Київ вул. Воздвижинська, 60. Загальна вартість застави становить 2 128 056,00грн.

Гарантами по виконанню договору купівлі продажу векселя являються ТОВ «НВФ «Монокок»(договір №56 від 07.12.1999 р. на суму 1 437 016,00грн.) та ПП «Фірма «Росса» (договір № 57 від 07.12.1999 р. на суму 691 040,00грн.).

Відповідно до договору погашення зобов'язань по векселю Ощадного банку України №52 від 07.12.1999 р., укладеного між ТОВ «НВФ «Монокок»(Пред'явник) та ВАТ «Ощадбанк»(Банк), Пред'явник зобов'язується пред'явити до сплати, а Банк зобов'язується погасити Пред'явнику вексель, виданий Банком. Номінальна вартість векселю 2 040 000,00грн. Дата складання векселю 07.12.1999 р. №51300465015662048. Дата погашення векселю по пред'явленню, але не раніше 07.06.2000 р. Ціна погашення векселя становить 1 730 582,15грн.

Згідно з п.3.1 вказаного договору Пред'явник зобов'язаний передати вексель банку згідно акту прийому-передачі протягом одного дня з моменту підписання цього договору. Банк зобов'язаний протягом одного дня з моменту підписання акту прийому передачі векселя перерахувати кошти на рахунок Пред'явника (п.3.2 цього договору).

В результаті претензійно-позовної роботи частину заборгованості вдалося погасити. Станом на 01.01.2003 р. сума основної заборгованості за договором №50 від 07.12.1999 р. становить 388 748,3 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №51 від 15.12.1999 ВАТ «Ощадбанк»(Продавець) передає у власність ТОВ «Київський російський культурний центр»(Покупець) наступний цінний папір. Вексель ВАТ «Державний ощадний банк України»№51300465015662049 номінальною вартістю 1 260 000,0грн. Загальна сума продажу становить 1 260 000,00грн. (п.1.2 договору). Дата погашення по пред'явленню. В п 3.1 договору визначено, що протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору Продавець передає вексель Покупцю за актом прийому передачі. Право власності на вексель виникає у Покупця з моменту передачі векселя з підписанням Акту прийому-передачі. В п.3.2 договору сказано, що не пізніше 07.06.2000 р. Покупець перераховує зазначену в п.1.2 договору суму грошових коштів на рахунок Продавця.

Забезпеченням зобов'язань по договору є договір застави від 15.12.1999 р. №37 та договори поручительства від 15.12.1999 р. №58.

Відповідно до Акту прийому передачі векселів від 15.12.1999 р. до договору купівлі продажу №51 від 15.12.1999 р. Продавець передає вексель ВАТ «Ощадбанк»№51300465015662049 номінальною вартістю 1 260 000,00грн. Дата погашення по пред'явленню, але пред'явлення може відбутися не раніше 07.06.2000 р.

Додатковою угодою від 24.01.2001 р. внесено зміни в п.3.2 договору «Не пізніше 01.03.2001 р. Покупець перераховує зазначену в п.1.2 цього договору суму грошових коштів на рахунок Продавця».

Відповідно до договору застави №37 від 15.12.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Заставодержатель) отримав від ПП «Фірма «Росса»(Заставодавець) в заставу свої майнові права по договору від 04.05.1999 р. №6/11-кр «Про співробітництво і дольову участь у реконструкції житлового будинку по вул. Воздвиженська, 43»-право вимоги на отримання у власність і подальшу експлуатацію частини житлового будинку загальною площею 549,2 кв.м. На момент укладання договору готовність становила 56 %. Вартість предмету застави за домовленістю сторін становить 600 000,00грн.

Відповідно до договору погашення зобов'язань по векселю ощадного банку України №53 від 15.12.1999 р., укладеного між ТОВ «Київський російський культурний центр»(Пред'явник) та ВАТ «Ощадбанк»(Банк) Пред'явник зобов'язується пред'явити до сплати, а Банк зобов'язується погасити Пред'явнику вексель, виданий Банком. Номінальна вартість векселю 1 260 000,0 грн. Дата складання векселю 15.12.1999 р. №51300465015663049, дата погашення векселю по пред'явленню, але не раніше 07.06.2000 р. Ціна погашення векселя становить 1 069 417,85 грн. Відповідно до п. 3.1 договору Пред'явник зобов'язаний передати вексель банку згідно акту прийому-передачі протягом одного дня з моменту підписання цього договору. Банк зобов'язаний протягом одного дня з моменту підписання акту прийому передачі векселя перерахувати кошти на рахунок Пред'явника (п.3.2 договору).

Відповідно до Акту прийому-передачі векселів №1 від 15.12.1999 р. ТОВ «Київський російський культурний центр»пред'явив до погашення вексель вартість 1 260 000,0 грн. Дата складання векселю 15.12.1999 р. №51300465015663049, дата погашення векселю по пред'явленню, але не раніше 07.06.2000 р.

Станом на 01.01.2003 р. сума основної заборгованості за договором № 51 від 15.12.1999 р. становить 1 260 000,0 грн.

Загальна заборгованість ТОВ «Київський російський культурний центр»перед Банком станом на 01.01.2003 р. становить 1 648 748,3 грн.

Під дебіторську заборгованість ТОВ «Київський російський культурний центр»в сумі 1 477 947,55грн. (частина погашена Подільським РУЮ 170 800,75 грн.) Банком сформовано страховий резерв з віднесенням на валові витрати в III кварталі 2003 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність формування страхового резерву позивача з дебіторської заборгованості та вважає позицію суду першої інстанції з цього питання вірною.

Перевіркою також встановлено неправомірність віднесення Банком до складу валових витрат сум списання дебіторської заборгованості, що виникла в результаті операцій з емісії власних векселів, внаслідок чого занижено позивачем валові витрати з господарських операцій ЗАТ «Ощад-Холдінг»905040,63грн., ЗАТ «Інтерконтракт»2514512 грн., ТОВ «Експлорер»381153,68грн., завищено валові витрати за рахунок списання дебіторської заборгованості на суму 3800706,31грн., за цивільно-правовою угодою внаслідок невиконання умов договорів купівлі-продажу векселів.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю Ощадного банку України № 39 від 20.07.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Ощад-Холдінг» (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 74 600,0грн. Дата погашення за пред'явленням.

В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 20.08.1999 р. Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, відповідно до п.3.3.3 сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення.

Відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 22.07.1999 р., укладеного між ЗАТ «Інтерконтракт»(Продавець) та ЗАТ «Ощад-Холдінг»(Покупець), Продавець продає, а Покупець купує пшеницю продовольчу 3-го класу в кількості 300 тон. Загальна вартість товару 75 000,0 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів від 20.07.1999 р. ЗАТ «Ощад-Холдінг»передає вексель Ощадбанка України №51300465015649041 від 20.07.1999 р. за пред'явленням номінальною вартістю 74 600,0 грн. курсова вартість 74 600,0 грн.

22 липня 1999 року ЗАТ «Інтерконтракт»пред'явив до погашення вексель №51300465015649041 від 20.07.1999 року номінальною вартістю 74 600,0 грн. Курсова вартість 72 000,0 грн.

В договорі погашення зобов'язань по векселю Ощадного банку України №40 від 22.07.1999 року визначено, що Банк зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок №26004301178 в ГОУ Ощадбанку на протязі 3 банківських днів.

Продавець зобов'язаний передати Вексель ВАТ «Ощадбанку»згідно акту прийому передачі в день нарахування коштів на розрахунковий рахунок з надписом «Валюту векселя отримано». Кошти за продаж векселя ЗАТ «Ощад-Холдінг»в повному обсязі не поступили. Станом на 01.01.2003 р. дебіторська заборгованість по договору №39 від 20.07.1999 р. становить 42 964,31 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю Ощадного банку України № 47 від 22.07.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Ощад-Холдінг»(Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 500 000,00грн. Дата погашення за пред'явленням.

Згідно з п 3.1.1 договору Ремітент має право здійснювати з пакетом всі операції, що передбачені законодавством України тобто передавати, віддавати в заставу та інше. Передача прав за векселем здійснюється на підставі індосаменту. Індосамент вважається дійсним при наявності підпису погодження банку на актах прийому передачі векселів. В п. 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 29.10.1999р.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, та відповідно до п.3.3.3 сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення. Акт прийому передачі векселів №51300465015655046 (строк погашення 29.10.1999). Кошти за продаж векселя від ЗАТ «Ощад-Холдінг»в повному обсязі не поступили до Банку.

Станом на 01.01.2003р. дебіторська заборгованість по договору від 22.07.1999 р. №47 становить 464 427,32 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України № 48 від 09.09.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Ощад-Холдінг»(Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 237 649,0 грн. Дата погашення за пред'явленням.

В п 3.2.1 договору визначено що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 08.10.1999 р.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, та, відповідно до п.3.3.3, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення.

Для забезпечення своєчасного виконання умов договорів заставодавець заклав заставодержателю майнові права за договором №1 та №2 від 08.09.1999 у вигляді двох трикімнатних квартир за адресами: м. Київ бул. Дружби народів, буд.14-а, кв.21, та м. Київ, вул. Доброхотова, 15, кв.212. Загальна вартість квартир становить 112 607,0 грн. та 117 112,0 грн. відповідно.

Згідно акту №1 від 09.09.1999 прийому передачі векселів ЗАТ «Ощад-Холдінг»передав ЗАТ «Інтерконтракт»вексель ВАТ «Ощадбанка»№51300465015661047 від 09.09.1999 р. номінальною вартістю 237 649 грн. Курсова вартість 237 649,0 грн. Відповідно до Акту пред'явлення векселю до погашення від 10.09.1999 р. ЗАТ «Інтерконтракт»пред'явив до погашення вексель №51300465015661047 від 09.09.1999 р. номінальною вартістю 237 649 грн. Курсова вартість 229 719 грн.

В договорі погашення зобов'язань по векселю Ощадного банку України № 49 від 10.09.1999 р. визначено, що Банк зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок №26004301178 в ГОУ Ощадбанку на протязі 3 банківських днів.

Продавець зобов'язаний передати Вексель Ощадбанку згідно акту прийому передачі в день зарахування коштів на розрахунковий рахунок з надписом «Валюту векселя отримано». Кошти за продаж векселя від ЗАТ «Ощад-Холдінг»в повному обсязі Банку не поступили. Станом на 01.01.2003 р. заборгованість по договору № 48 від 09.09.1999 р. становить 237 649,0 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України № 45 від 21.07.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Ощад-Холдінг»(Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 160 000,0грн. Дата погашення векселя за пред'явленням.

В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 03.09.1999 р.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення. Погасити вексель в термін визначений у векселі шляхом проведення заліку взаємних вимог.

Відповідно до акту №1 від 22.07.1999 р. прийому передачі векселів ЗАТ «Ощад-Холдінг»передав ЗАТ «Інтерконтракт»вексель ВАТ «Ощадбанк»№ 51300465015650044 від 21.07.1999 р. номінальною вартістю 160 000,0 грн. Курсова вартість 160 000,0 грн.

Згідно з Актом пред'явлення векселю до погашення від 22.07.1999 р. ЗАТ «Інтерконтракт»пред'явив до погашення вексель №51300465015650044 від 21.07.1999 р. Номінальною вартістю 160 000,0 грн. Курсова вартість 160 000,0 грн.

В договорі погашення зобов'язань по векселю Ощадного банку України №48 від 22.07.1999 р. визначено що Банк зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок №26004301178 в ГОУ Ощадбанку на протязі 3 банківських днів.

Продавець зобов'язаний передати Вексель Ощадбанку згідно акту прийому передачі в день зарахування коштів на розрахунковий рахунок з надписом «Валюту векселя отримано»Кошти за продаж векселя від ЗАТ «Ощад-Холдінг»в повному обсязі Банку не поступили. Станом на 01.01.2003 р. заборгованість по договору № 45 від 21.07.1999 р. становить 160 000,0 грн.

Загальна заборгованість ЗАТ «Ощад-Холдінг»перед Банком по наведеним договорам станом на 01.01.2003 р. становить 905 040,63 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 27.08.2002 р. ЗАТ «Ощад-Холдінг» визнано банкрутом. Ліквідатором банкрута призначено ВАТ «Ощадбанк».

В І кварталі 2003 року під дану заборгованість сформовано страховий резерв в повному обсязі з віднесенням на валові витрати та списано в зв'язку з банкрутством підприємства.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №19 від 19.04.1999 ВАТ «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Інтерконтракт»(Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 389 354,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 31.06.1999 р.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення. Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №19 від 19.04.1999 р. визначено «пакет» - простий вексель ВАТ «Ощадбанка» дата видачі 19.04.1999 р. №51300465013 номінальною вартістю 389 354,00 грн. Курсова вартість 389 354,00 грн.

Згідно договору застави №15 від 19.04.1999 ВАТ «Ощадбанк» (заставодержатель) отримав від ЗАТ «Інтерконтракт»(заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №19 від 19.04.1999 6 шт. залізничних вагонів-цистерн. Вартість однієї цистерни становить 20 000,0 дол. США загальна сума застави по курсу НБУ станом на 19.04.1999 р. становить 472 032,0 грн.

Відповідно до договору поруки №11 від 19.04.1999 р. ТОВ «Експлорер»(Поручитель) зобов'язується перед ВАТ «Ощадбанк»(Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми боргу ЗАТ «Інтерконтракт»(боржник) за договором купівлі продажу векселів №19 від 19.04.1999. В п.2.1 цього договору сказано, що Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору, складеному між Кредитором та боржником. Відповідальність Поручителя по цьому договору обмежується зазначеною вище сумою (сума векселя 389 354,00 грн.) та витратами по ній процентами, можливою сумою штрафних санкцій, передбачених по договору між Кредитором та боржником. У випадку невиконання боржником зобов'язань на протязі трьох банківських днів з моменту настання строків сплати будь-яких платежів передбачених договором до Кредитора переходить право вимоги сплати боргу в повному обсязі з Поручителя.

Відповідно до п.3.1 договору поруки у випадку не виконання Боржником своїх зобов'язань по договору Кредитор має право на безакцептне списання з розрахункових Поручителя суми боргу. В п.3.3 договору визначено, що у випадку невиконання Поручителем строку сплати грошових коштів, передбачених п.3.1 цього договору, Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі подвійної облікової НБУ за кожен день затримки платежу.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 19.04.1999 р. ЗАТ «Інтерконтракт»передає ТОВ «Експлорер»згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з наступними реквізитами: Емітент ВАТ «Ощадбанк»дата видачі 19.04.1999 р. №51300465013, номінальною вартістю 389 354,00 грн. курсова вартість 389 354,00 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №20 від 19.04.1999 р., укладеного між ТОВ «Експлорер»(Продавець) та ВАТ «Ощадбанк»(Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 389 354,00 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 350 000,00 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів по договору купівлі-продажу №20 від 19.04.1999 ТОВ «Експлорер»(Продавець) передає Ощадному банку України Вексель ВАТ «Ощадбанк»№51300465013 від 19.04.1999 р. за пред'явленням номінальною вартістю 389 354,00 грн., курсова вартість 350 000,0 грн. Відповідно до п.3.2.1 договору ВАТ «Ощадбанк»перераховує кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 р. сума основної заборгованості за договором №19 від 19.09.1999 р. становить 389 354,00 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю Ощадного банку України №21 від 21.04.1999 ВAT «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Інтерконтракт»(Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 293 968,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 31.06.1999 р.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №21 від 21.04.1999 р. визначено "пакет" - простий вексель ВАТ «Ощадбанка»дата видачі 21.04.1999 р. №51300465014 номінальною вартістю 293 968,0 грн. Курсова вартість 293 968,0 грн.

Згідно договору застави №16 від 21.04.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(заставодержатель) отримав від ЗАТ «Ітерконтракт»(заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №21 від 21.04.1999 р. в розмірі 3 000,0 тон пшениці. Вартість однієї тони пшениці становить 200,0 грн. загальна сума застави становить 600 000,0 грн.

Відповідно до договору поруки №12 від 21.04.1999 ТОВ «Експлорер»(Поручитель) зобов'язується перед ВАТ «Ощадбанк»(Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми ЗАТ «Інтерконтракт" (боржник) за договором купівлі продажу векселів №21 від 21.04.1999. В п.2.1 цього договору сказано, що поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору складеному між Кредитором та боржником.

Відповідальність Поручителя по цьому договору обмежується зазначеною вище сумою (сума векселя 293 968,0 грн.) та витратами по ній процентами, можливою сумою штрафних санкцій передбачених по договору між Кредитором та боржником.(п.2.2 цього договору). Відповідно до п 2.3 цього договору визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань на протязі трьох банківських днів з моменту настання строків сплати будь-яких платежів передбачених договором до Кредитора переходить право вимоги сплати боргу в повному обсязі з Поручителя. Відповідно до п.3.1 у випадку не виконання Боржником своїх зобов'язань по договору Кредитор має право на безакцептне списання з розрахункових рахунків Поручителя суми боргу. В п.3.3 цього договору визначено що у випадку невиконання Поручителем строку сплати грошових коштів передбачених п 3.1 цього договору Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі подвійної облікової НБУ за кожен день затримки платежу.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 21.04.1999 ЗАТ «Інтерконтракт»передає ТОВ «Експлорер»згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з наступними реквізитами: Емітент - ВАТ «Ощадбанк», дата видачі 21.04.1999, №51300465014, номінальною вартістю 293 968,0 грн. Курсова вартість 293 968,0 грн.

Згідно з договору купівлі-продажу №22 від 21.04.1999 укладеного між ТОВ «Експлорер»(Продавець) та ВАТ "Ощадбанк" (Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 293 968,0 грн., курсова вартість пакету (ціна продажу) 265 000,0грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі-продажу №22 від 21.04.1999 р. ТОВ «Експлорер»(Продавець) передає Ощадному банку України вексель ВАТ "Ощадбанк" №51300465014 від 21.04.1999 р. за пред'явленням номінальною вартістю 293 968,0 грн., курсова вартість 265 000,0 грн. Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №22 від 21.04.1999 р. Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 р. сума основної заборгованості за договором №21 від 21.04.1999 р. становить 293 968,0 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю Ощадного банку України №23 від 23.04.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Інтерконтракт» (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 228 200,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 31.06.1999 р.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору. Сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами. Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №23 від 23.04.1999 р. визначено «пакет»- простий вексель ВАТ «Ощадбанк», дата видачі 23.04.1999 р., №51300465015, номінальною вартістю 228 200,0 грн. Курсова вартість 228 200,0 грн.

Згідно договору застави №17 від 23.04,1999 р. ВАТ "Ощадбанк" (заставодержатель) отримав від ЗАТ "Інтерконтракт" (заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №23 від 23.04.1999 р. в розмірі 471 тон пшениці. Вартість однієї тони пшениці становить 200,0 грн. Загальна сума застави становить 94 200,0 грн.

Відповідно до договору поруки №13 від 23.04.1999 р. ТОВ «Експлорер»(Поручитель) зобов'язується перед ВАТ «Ощадбанк»(Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми ЗАТ «Інтерконтракт»(боржник) за договором купівлі продажу векселів №23 від 23.04.1999 р. В п.2.1 цього договору сказано, що Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору складеному між Кредитором та боржником.

Відповідальність Поручителя по цьому договору обмежується зазначеною вище сумою (сума векселя 228 200,0 грн.) та витратами по ній процентами, можливою сумою штрафних санкцій передбачених по договору між Кредитором та боржником.(п.2.2 цього договору). Відповідно до п 2.3 цього договору визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань на протязі трьох банківських днів з моменту настання строків сплати будь-яких платежів передбачених договором до Кредитора переходить право вимоги сплати боргу в повному обсязі з Поручителя. Відповідно до п.3.1 договору поруки у випадку невиконання Боржником своїх зобов'язань по договору Кредитор має право на безакцептне списання з розрахункових рахунків Поручителя суми боргу. В п.3.3 цього договору визначено, що у випадку невиконання Поручителем строку сплати грошових коштів, передбачених п. 3.1 цього договору, Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі подвійної облікової БУ за кожен день затримки платежу.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 23.04.1999 р. ЗАТ «Інтерконтракт»передає ТОВ "Експлорер" згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з наступними реквізитами: емітент ВАТ "Ощадбанк", дата видачі 23.04.1999 р. №51300465015, номінальною вартістю 228 200,0 грн. Курсова вартість 228 200,0 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №24 від 23.04.1999 р., укладеного між ТОВ «Експлорер»(Продавець) та ВАТ «Ощадбанк»(Банк), Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 228 200,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 206 000,0грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів по договору купівлі-продажу №24 від 23.04.1999 р. ТОВ «Експлорер»(Продавець) передає Ощадному банку України вексель ВАТ «Ощадбанк»№51300465015 від 23.04.1999 р. за пред'явленням номінальною вартістю 228 200,0грн., курсова вартість 206 000,0грн. Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №24 від 21.04.1999 р. Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 сума основної заборгованості за договором №23 від 23.04.1999 становить 228 200,0 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю Ощадного банку України №25 від 26.04.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Інтерконтракт» (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 361 290,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 31.06.1999 р.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами. Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №23 від 23.04.1999 р. визначено "пакет" - простий вексель ВАТ "Ощадбанк" дата видачі 26.04.1999 р. №51300465016 номінальною вартістю 361 290,0 грн. Курсова вартість 361 290,0 грн.

Згідно договору застави №18 від 26.04.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(заставодержатель) отримав від ЗАТ «Інтерконтракт»(заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №25 від 26.04.1999 в розмірі 2 000,0 тон пшениці. Вартість однієї тони пшениці становить 270,0 грн. загальна сума застави становить 450 000,0 грн.

Відповідно до договору поруки №14 від 26.04.1999 р. ТОВ «Експлорер»(Поручитель) зобов'язуються перед ВАТ "Ощадбанк" (Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми боргу, наданому ЗАТ «Інтерконтракт»(боржник) за договором купівлі продажу векселів №25 від 26.04.1999 р. В п.2.1 цього договору сказано, що Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору складеному між Кредитором та боржником.

Відповідальність Поручителя по цьому договору обмежується зазначеною вище сумою (сума векселя 361 290,0 грн.) та витратами по ній процентами, можливою сумою штрафних санкцій передбачених по договору між Кредитором та боржником.(п.2.2 цього договору). Відповідно до п 2.3 цього договору визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань на протязі трьох банківських днів з моменту настання строків сплати будь-яких платежів передбачених договором до кредитора переходить право вимоги сплати боргу в повному обсязі з Поручителя. Відповідно до п.3.1 договору у випадку не виконання Боржником своїх зобов'язань по договору Кредитор має право на безакцептне списання з розрахункових рахунків Поручителя суми боргу. В п.3.3 цього договору визначено що у випадку невиконання Поручителем строку сплати грошових коштів передбачених п.3.1 цього договору Поручитель зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі подвійної облікової НБУ за кожен день затримки платежу.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 26.04.1999 р. ЗАТ «Інтерконтракт»передало ТОВ «Експлорер»згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з наступними реквізитами: Емітент -ВАТ «Ощадбанк», дата видачі 26.04.1999 р. №51300465016, номінальною вартістю 361 290,0 грн. Курсова вартість 361 290,0грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №26 від 26.04.1999 р., укладеного між ТОВ «Експлорер»(Продавець) та ВАТ «Ощадбанк»(Банк), Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 361 290,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 328 000,0 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі-продажу №26 від 26.04.1999 р. ТОВ «Експлорер»(Продавець) передає Державному Ощадному банку України вексель ВАТ «Ощадбанк»№5130046501б від 26.04.1999 р. за пред'явленням номінальною вартістю 361 290,0грн. курсова вартість 328 000,0 грн. Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №24 від 21.04.1999 р. Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 р. сума основної заборгованості за договором №25 від 26.04.1999 р. становить 361 290,0 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №27 від 30.04.1999 р. ЗАТ "Ощадбанк" (Банк) зобов'язується продати ЗАТ «Інтерконтракт»(Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 6 300 000,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. Номінальна вартість пакетів векселів, що продаються не може перевищувати 2 100 000,0 грн. в календарний квартал (п.2.5 цього договору). В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше терміну передбаченого додатковими угодами до цього договору.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента з реквізитами, вказаними в додаткових угодах до цього договору, в сумі що не перевищує суми визначеної в.п.2.5 цього договору протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами. Так, додатковими угодами передано до ЗАТ «Інтерконтракт»векселів на суму 1 241 100,0 грн. в тому числі: Додаткова угода №1 від 06.05.1999 р. на суму 198 900,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 р.; Додаткова угода №2 від 11.05.1999 р. на суму 266 800,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 р.; Додаткова угода №3 від 14.05.1999 р. на суму 485 800,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999р. ; Додаткова угода №4 від 21.05.1999 р. на суму 28 400,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 р.; Додаткова угода №5 від 27.05.1999 р. на суму 114 600,0 грн., ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 р.; Додаткова угода №6 від 02.06.1999 р. на суму 81 600,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 р.; Додаткова угода №7 від 21.06.1999 р. на суму 65 000,0 грн. ремітент перераховує кошти не пізніше 30.06.1999 р.

Згідно договору застави №19 від 30.04.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(заставодержатель) отримав від ЗАТ «Інтерконтракт»(заставодавець) в забезпечення повернення боргу по договору №27 від 30.04.1999 р. прості іменні акції ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій»у кількості 125 050 шт. на загальну номінальну вартість 31 262,5 грн. Курсова вартість вказаних акцій згідно виписки торгів на позабіржовій фондовій системі виданої ДП «Технічний центр ПФТС»23.04.1999 р. становить 25 грн. за одну акцію. Загальна сума застави оцінено сторонами в 3 126 250,0 грн.

По вказаним додатковим угодам укладено договір поруки, в яких поручителем являється ТОВ «Експлорер».

Відповідно до Актів №1 прийому передачі векселів від 06.05.1999 р.; 11.05.1999 р.; 14.05.1999 р.; 21.05.1999 р.; 27.05.1999 р.; 02.06.1999 р.; 21.06.1999 р. ЗАТ «Інтерконтракт»передає ТОВ «Експлорер»згідно з умовами договору без номера і дати простий вексель з реквізитами визначеними в додаткових угодах номінальною вартістю відповідно 198 900,0; 266 800,0; 485 800,0; 28 400,0; 114 600,0; 81 600,0; 65 600 грн. відповідно, курсова вартість номінальна. По додатковій угоді №7 курсова вартість становить 65 000,0 грн.

Відповідно до договорів купівлі-продажу №28 від 07.05.1999 р.; №29; від 12.05.1999 р.; №30 від і 7.05.1999 р.; №31 від 21.05.1999 р.; №34 від 28.05.1999 р.; №35 від 03.06.1999 р.; №38 від 22.06.1999 р., укладеного між ТОВ «Експлорер»(Продавець) та ВАТ «Ощадбанк»(Банк), Продавець продає, а Банк купує згідно умов договору та додаткових угод. Номінальна вартість пакету 198 900.0 грн.; 266 800,0 грн.; 485 800,0 грн.; 28 400,0 грн.; 114 600,0 грн.; 81 600,0 грн.; 65 600,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 185 000,0 грн.; 250 000,0 грн.; 460 000,0 грн.; 27 000 грн.; 110 000,0 грн.; 79 000,0 грн.; 65 000,0 грн. Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №2 від 21.04.1999 р. Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 р. сума основної заборгованості за договором №27 від 30.04.1999 р. становить 1 241 700,0 грн.

Загальна заборгованість ЗАТ «Інтерконтракт»перед Банком по вище наведеним договорам станом на 01.01.2003 р. становить 2 514 512,0 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 01.10.2002 р. ЗАТ «Інтерконтракт»визнано банкрутом. Ліквідатором банкрута призначено Ігнатенко Ю.В.

У звіті ліквідатора щодо ліквідаційної процедури ЗАТ «Інтерконтракт»загальна номінальна вартість 31 262,5 грн. станом на 17.02.2003 р. визначено, що кредиторами банкрута визначено AT «Укрінбанк», ВАТ «Ощадбанк», ТОВ «Кріогенні технології», ТОВ «Хелсі»на загальну суму 6 001 767,61 грн. В результаті вжитих ліквідатором заходів по пошуку активів, були виявлені корпоративні права ЗАТ «Інтерконтракт»у вигляді внесків до статутних фондів ТОВ «Кріогенні технології»(50% статутного фонду) та ТОВ «Хелсі»(40% статутного фонду).

Витяг, наданий ЗАТ «Реєстратор-Капітал», засвідчив, що ВАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» випустив 2 205 473 шт. простих іменних акцій, серед них 125 050 шт. належать ЗАТ «Інтерконтракт».

В І кварталі 2003 року під дану заборгованість сформовано страховий резерв в повному обсязі з віднесенням на валові витрати та списано в зв'язку з банкрутством підприємства та ліквідацією.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю Ощадного банку України №36 від 07.06.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ТОВ «Експлорер»(Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 942 600,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 19.06.1999 р.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору, сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №36 від 07.06.1999 р. визначено «пакет»- простий вексель ВАТ «Ощадбанк»дата видачі 07.06.1999 р. №51300465024 номінальною вартістю 942 600,0 грн. Курсова вартість 930 000,0 грн.

Згідно з договором купівлі-продажу №37 від 08.06.1999 р., укладеного між ЗАТ «Інтерконтракт»(Продавець) та ВАТ «Ощадбанк»(Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 942 600,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 930 000,0 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів по договору купівлі-продажу №37 від 08.06.1999 р. ЗАТ «Інтерконтракт»(Продавець) передає Ощадному банку України Вексель ВАТ «Ощадбанк»№51300465024 від 07.06.1999 р. за пред'явленням номінальною вартістю 942 600,0 грн. курсова вартість 930 000,0 грн.

Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №37 від 08.06.1999р. Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку на протязі трьох банківських днів. Платіжним дорученням №116 від 27.07.1999 р. ТОВ «Експлорер»перерахував 630 000,0 грн. Платіжним дорученням №27 від 05.11.2002 р. ВДВС Печерського району РУЮ м. Києва перераховано 46,32 грн. в рахунок погашення боргу.

Станом на 01.01.2003 р. сума основної заборгованості за договором №36 від 07.06.1999 р. становить 312 553,68 грн.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу векселю ощадного банку України №44 від 14.07.1999 р. ВАТ «Ощадбанк»(Банк) зобов'язується продати ТОВ "Експлорер" (Ремітент) Пакет (власний вексель) номінальною вартістю 68 600,0 грн. Дата погашення по пред'явленню. В п 3.2.1 договору визначено, що Ремітент зобов'язаний перерахувати кошти зі свого розрахункового рахунку в ГОУ платіжним дорученням не пізніше 23.08.1999 р.

Банк відповідно до п.3.3.1 договору зобов'язаний виписати пакет на користь Ремітента протягом одного банківського дня з моменту підписання цього договору. Сплатити за власні кошти суму державного мита за операцію з цінними паперами та курсову вартість векселя на момент пред'явлення до погашення. Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів до договору купівлі продажу №44 від 14.07.1999 р. визначено «пакет»- простий вексель ВАТ «Ощадбанк», дата видачі 14.07.1999 р. №51300465015648044 номінальною вартістю 68 600,0 грн. Курсова вартість 68 600,0 грн.

Відповідно до договору поруки №22 від 15.07.1999 р. ЗАТ «Інтерконтракт»(Поручитель) зобов'язується перед ВАТ «Ощадбанк» (Кредитор) відповідати за невиконання зобов'язань по поверненню суми боргу, наданому ТОВ «Експлорер»(боржник) за договором купівлі продажу векселів №44 від 14.07.1999 р. В п.2.1 цього договору сказано, що Поручитель несе солідарну відповідальність з боржником перед кредитором за виконання зобов'язань по договору складеному між Кредитором та боржником.

Відповідно до Акту №1 прийому передачі векселів від 23.04.1999 р. ТОВ «Експлорер»передає ЗАТ «Інтерконтракт»згідно з умовами договору №44 від 14.07.1999 р. простий вексель з наступними реквізитами: Емітент ВАТ «Ощадбанк», дата видачі 14.07.1999 р. №51300465015648044 номінальною вартістю 68 600,0 грн. Курсова вартість 68 600,0 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу №45 від 15.07.1999 р., укладеного між ЗАТ «Інтерконтракт»(Продавець) та ВАТ «Ощадбанк»(Банк) Продавець продає, а Банк купує пакет згідно умов цього договору. Номінальна вартість пакету 68 600,0 грн. курсова вартість пакету (ціна продажу) 68 000,0 грн. Відповідно до акту №1 прийому передачі векселів по договору купівлі-продажу №45 від 15.07.1999 р. ЗАТ «Інтерконтракт»(Продавець) передає Державному ощадному банку України Вексель ВАТ «Ощадбанк»№51300465015648044 від 15.07.1999 р. за пред'явленням номінальною вартістю 68 600,0 грн. курсова вартість 68 000,0 грн. Відповідно до п.3.2.1 договору купівлі продажу №45 від 15.07.1999 р. Банк зобов'язаний перерахувати кошти зі свого рахунку в день підписання договору.

Станом на 01.01.2003 р. сума основної заборгованості за договором № 45 від 15.07.1999 р. становить 68 600,0 грн.

Загальна заборгованість ТОВ «Експлорер»перед Банком станом на 01.01.2003 р. становить 381 153,68 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 27.08.2002 у справі №15-896 ТОВ «Експлорер»визнано банкрутом.

В І кварталі 2003 року під дану заборгованість сформовано страховий резерв в повному обсязі з віднесенням на валові витрати та списано в зв'язку з банкрутством підприємства.

Рішенням комісії з інвентаризації та списання безнадійної дебіторської заборгованості установ ВAT «Державний ощадний банк України»(протокол від 18.02.2003 р. №1) дозволено ГОУ списати гідно з п.12.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за рахунок формованого резерву безнадійну заборгованість з ТОВ «Експлорер», ЗАТ «Інтерконтракт», ЗАТ «Ощад -Холдінг». Загальна заборгованість ТОВ «Експлорер», ЗАТ «Інтерконтракт», ЗАТ «Ощад -Холдінг»перед Банком, яка була списана за рахунок валових витрат станом на 01.01.2003 р. становить 3 800 706,31 грн.

Відповідно до підпункту 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" будь-який банк, а також будь-яка банківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній (далі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів, а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів, інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством.

Згідно з підпунктом 12.2.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті, створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

Порядок відшкодування сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву платника податку встановлений п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом у встановленому законодавством порядку, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора після прийняття рішення про визнання дебітора банкрутом.

На підставі правового аналізу зазначених вище норм, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що операція з емісії власного векселя не є активною операцією банків. Крім того, ТОВ «Експлорер», ЗАТ «Інтерконтракт», ЗАТ «Ощад - Холдінг»не є позичальниками Банку, а фактично є боржниками за цивільно-правовою угодою внаслідок невиконання умов договору купівлі - продажу векселів.

Таким чином, заборгованість, що виникла на підставі цивільно-правових угод між ВАТ «Державний ощадний банк України»та іншими особами за своєю правовою природою не відноситься до видів заборгованості, визнаних нестандартними за методикою Національного банку України (пп. 12.2.1, пп. 12.2.2) та є дебіторською заборгованістю, що свідчить про неможливість формування страхового резерву під даний тип заборгованості.

Враховуючи неможливість та невідповідність чинному законодавству формування страхового резерву під суми заборгованості, що виникла з операцій емісії власних векселів, у ВАТ «Державний ощадний банк України»відсутні жодні правові підстави для віднесення до складу валових витрат списаних сум вказаної вище заборгованості.

Таким чином, податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1140 211,89грн. нараховані правомірно.

Щодо неправомірного віднесення позивачем до складу валових витрат сформованих страхових резервів під дебіторську заборгованість, яка виникла в результаті здійснення позивачем операцій які не являються банківськими операціями, а саме: продажу заставного майна за господарськими операціями з ТОВ «Агро-Інвест», AT «Україна Холдинг Лізинг», ТОВ «Миргородська Аграрна Компанія», то колегія суддів зазначає наступне.

Позивач реалізовував попередньо стягнуте заставне майно. В результаті здійснення таких операцій у позивача виникла дебіторська заборгованість, оскільки контрагенти банка - покупці таких товарів не виконали умов договорів купівлі-продажу щодо оплати такої продукції. Так, ВАТ „Державний ощадний банк" реалізував ТОВ «Агро-Інвест»цукор - пісок, AT «Україна Холдинг Лізинг»- комбайни у кількості 40 штук, «Миргородська Аграрна Компанія»комбайни у кількості 11 штук. Крім того, у позивача обліковувалась дебіторська заборгованість ДП «Київський радіозавод»в результаті невиконання останнім договору з виробництва електронних контрольно - касових апаратів.

Позивач формував страхові резерви за рахунок валових витрат за дебіторською заборгованістю, що виникла в результаті невиконання покупцями умов договорів купівлі-продажу товарів, попередньо стягнутих банком як заставне майно, щодо оплати та заборгованістю, що виникла в результаті невиконання зобов'язань контрагентом за договором щодо виробництва електронних контрольно - касових апаратів тобто за заборгованістю.

Так, Перелік банківських операцій (при здійсненні яких створюється страховий резерв за рахунок валових витрат) наведено в ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої встановлено перелік операцій які належать до виключно банківських операцій (можуть здійснюватися лише банками на підставі банківських ліцензій); встановлено перелік окремих банківських операцій, які можуть здійснюватись іншими юридичними особами; встановлено перелік операцій, які можуть здійснюватись банками за умови отримання письмового дозволу Національного банку України; зазначено, що банки мають право здійснювати інші угоди згідно з законодавством України.

Тобто, зі змісту ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»вбачається, що банки можуть здійснювати будь-які операції у відповідності до чинного законодавства України. Але не всі операції, які здійснюються банками є банківськими операціями, тобто такими, що здійснюються в процесі ведення основної банківської діяльності.

Здійснення банківських операцій проводиться виключно банками юридичними особами, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України проводити у сукупності такі операції.

Як зазначено вище, заборгованість виникла в результаті невиконання юридичними особами -покупцями за договорами купівлі-продажу емітованих банком векселів умов оплати, передбачених цими договорами купівлі-продажу, та погашення банком власних емітованих векселів.

Так, операції з укладання договорів купівлі-продажу товарів (цукру-піску, комбайнів, тощо) та операції з замовлення виробництва електронних контрольно -касових апаратів не є основною банківською діяльністю, не потребують ліцензії Національного банку України та можуть здійснюватися будь-якими юридичними особами, а не лише тими, що мають статус банківської установи. Тобто наведені операції не відносяться до виключно банківських операцій.

Формування страхових резервів в податковому обліку, під заборгованість, що виникла в результаті здійснення банками операцій, які не відносяться до виключно банківських операцій прямо заборонено абз. 4 п.п. 12.2.3 п. 12.2 ст. 12 Закону «Про податок на додану вартість».

А особи під заборгованість яких сформовано страховий резерв в податковому обліку не є позичальниками Банку, а є боржниками внаслідок невиконання умов договору купівлі-продажу товарів та договорів замовлення виробництва електронних контрольно -касових апаратів.

Надання кредитів під заставу -виключно банківська операція, а реалізація товарів (стягнутого як заставне майно) -інша, незалежна, самостійна цивільно-правова операція, що може бути здійснена будь-якою особою, оскільки в даному випадку заставне майно виступає просто в якості товару в загальному його розумінні.

З огляду на те, що заборгованість за якою позивач формував страхові резерви в податковому обліку виникла в результаті здійснення ним операцій, не є активними операціями що відносяться до виключно банківських операцій, -тим самим порушив основну вимогу порядку формування страхових резервів за рахунок валових витрат.

Таким чином, наведене свідчить про правомірність зменшення податковим органом за результатами перевірки валових витрат позивача на суму неправомірно сформованих страхових резервів за заборгованістю, що виникла внаслідок невиконання контрагентами банку умов загальних цивільно-правових договорів.

Щодо стосується віднесення позивачем до складу валових витрат сформованих страхових резервів під існуючу дебіторську заборгованість ДП «Енергоринок», то колегія суддів зазначає наступне.

На балансовому рахунку №3580 обліковується дебіторська заборгованість ДП «Енергоринок»на суму 16 614 458,78грн.

Під дану дебіторську заборгованість ВАТ «Ощадбанк»сформовано страховий резерв за рахунок валових витрат на суму 16 614 458,78грн.

В IІI кварталі 2004 року заборгованість яка обліковувалася за ДП «Енергоринок»замінено на заборгованість шести Обленерго, які фактично являються боржниками за рішенням суду.

Дана заборгованість виникла в зв'язку з укладанням ВАТ «Ощадбанк»з ВАТ «Херсонобленерго»від 23.07.2000р., ВАТ «Львівобленерго»від 21.07.2000р. та 31.08.2000р., ВАТ «Полтаваобленерго»від 01.08.2000р., ВАТ «Кіровоградобленерго»від 01.09.2000р. ВАТ «Прикарпаттяобленерго»від 21.07.2000р., ВАТ ЕК «Чернігівобленерго»від 19.07.2000р. у відповідності до ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику»договорів на здійснення розрахункового обслуговування і відкриття розподільчих рахунків призначених для розрахунків з учасниками оптового ринку електроенергії.

Згідно із ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику» всі розрахунки споживачів з суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, а також розрахунки цих суб'єктів підприємницької діяльності з оптовими постачальником електричної енергії (ДП «Енергоринок») здійснюється виключно через розподільчі рахунки оптового ринку електричної енергії.

Постановою №861 від 18.08.2000р. затверджено порядок визначення відрахувань коштів на поточні рахунки енергопостачальників електричної енергії за регульованим тарифом та на розподільчий рахунок оптового постачальника електричної енергії. Згідно якого норматив відрахування коштів на поточний рахунок енергопостачальника та на розподільчий рахунок оптового постачальника здійснюється в процентному співвідношенні і доводиться до відома енергопостачальників та уповноваженого банку (п.2.7.цього порядку). Розподіл між учасниками ринку електроенергетики відбувається кожний місяць із зміною відсоткової ставки і затверджується постановами НКРЕУ (в середньому кошти розподіляються -20 відсотків Обленерго, 80 відсотків ДП «Енергоринок»).

Постановою Кабінету Міністрів України №1256 від 11.08.2000 р.«Про механізм реалізації ст.71-2 Закону України «Про державний бюджет України на 2000 рік»(із змінами внесеними постановою КМУ №1700 від 14.11.2000 р.), затверджено положення «Про механізм спрямування коштів, отриманих у рахунок погашення частини заборгованості (недоїмки) суб'єктів господарювання по податках, зборах (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України станом на 01.01.2000р. на погашення вугледобувними підприємствами заборгованості із заробітної плати та щомісячних регресних позовів шахтарям».

Відповідно до зазначеного положення кошти які надійшли на рахунок енергопостачальних компаній перераховуються на рахунки ДП «Енергоринок»за спеціальним (нульовим алгоритмом), а з рахунку ДП «Енергоринок» на рахунки енергогенеруючих компаній. За наявності у енергогенеруючих компаній заборгованості перед Державним бюджетом України кошти спрямовуються на її погашення, а за відсутності такої заборгованості на рахунки газозбутових та вугледобувних підприємств.

Фактичного грошові кошти які надійшли на рахунки Обленерго відкриті у ВАТ «Ощадбанк»перераховувалися у 100 відсотковому розмірі на рахунок ДП «Енергоринок».

З розгляду судових справ за позовами вказаних Обленерго Арбітражний суд міста Києва в описовій частині рішень встановив, що ВАТ «Ощадбанк» всупереч вимог статті 15-1 Закону України не здійснив перерахунок коштів в розмірі з розподільчого рахунку позивача на його поточний рахунок за алгоритмами встановленими постановами НКРЕУ, а перерахував цю суму відповідно до постанов НКРЕУ №897 від 28.08.2000 р. та №975 від 19.09.2000 р. на розподільчі рахунки оптового постачальника електроенергії ДП «Енергоринок».

Таким чином, на виконання рішень Арбітражного суду міста Києва був виданий наказ про примусове стягнення на користь вказаних Обленерго заборгованості визначеної судом.

Після відкриття виконавчих проваджень ВАТ «Ощадбанк»добровільно сплатив заборгованість визначену судом.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за відсутності ризику при здійсненні кредитної операції, формування позивачем страхового резерву в податковому обліку під заборгованість ДП «Енергоринок», яка обліковувалась на балансових рахунках дебіторської заборгованості є безпідставним.

Що стосується несплати податку на прибуток в сумі 2128,43грн. в результаті завищеного віднесення до складу валових витрат сум сформованого страхового резерву під дебіторську заборгованість, по реалізації заставного майна в 2 кварталі 2003 року, то колегія суддів зазначає наступне.

В податковому обліку формування платниками податків страхових резервів за рахунок валових витрат, можливе лише за дотриманням обов'язкових умов, визначених статтею 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однією з обов'язкових умов є умова, що заборгованість за якою формується страховий резерв в податковому обліку повинна виникати в результаті здійснення банками активних банківських операцій.

Заборгованість за якою формується страховий резерв в податковому обліку повинна виникати в результаті здійснення банками будь-яких фінансових операцій з розміщення коштів з метою отримання прибутку, тобто активних банківських операцій.

Оскільки за даним епізодом кошти позивачем були сплачені на виконання рішення суду, тобто в примусовому порядку, то в такому випадку немає власної ініціативи Банку здійснення фінансової операції з розміщення коштів з метою прибутку.

Іншою обов'язковою умовою формування страхових резервів за рахунок валових витрат є умова, що заборгованість за якою формується страховий резерв в податковому обліку повинна виникати в результаті здійснення банками їх основної діяльності в розумінні статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Здійснення банківських операцій проводиться виключно банками юридичними особами, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України поводити у сукупності такі операції.

В даному випадку сплата коштів Банком на виконання рішення суду здійснювалась на рахунки місцевих Обленерго, а не на рахунки ДП «Енергоринок», за заборгованістю ніби - то якого позивачем створено страховий резерв в податковому обліку.

Таким чином, не можливо погодитись із твердженням позивача щодо того, що у нього відсутнє заниження податкового зобов'язання при формуванні страхового резерву під дебіторську заборгованість за операціями з продажу заставного майна.

Що стосується правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. «б»п.п. 4.2.2. п. 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання такого платника податків.

Як вбачається з розрахунку визначених позивачеві податкових зобов'язань та штрафних санкцій в розрізі конкретних господарських операцій позивача, перевіркою встановлено як заниження, так і завищення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток банківських організацій.

Згідно з п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.6. п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, оскільки за результатами перевірки були виявлені факти недоплати позивачем сум податкових зобов'язань з податку на прибуток до державного бюджету України, які фактично були сплачені в наступних податкових періодах, але все-таки існували певний час, перевіряючими при донарахуванні основної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій: згідно з п.п. 17.1.3. п. 17.1. статті 17 виявлені суми недоплат були враховані при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з кількості податкових періодів, протягом якої тривали такі недоплати; виявлені суми недоплат були враховані при обчислені максимального розміру штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1. статті 17, оскільки ці недоплати існували певну кількість податкових періодів; завищення податкового зобов'язання з податку на прибуток при донарахуванні основної суми податкового зобов'язання були виключені; в 2005 році великий розмір недоплат податкових зобов'язань складав 393000,00грн., з розрахунку вбачається сума заниження податкового зобов'язання (переплати + недоплати) складає 3934439,04грн., що більше ніж 393000,00грн., тому в даному випадку застосовуються штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.6 п. 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не оспорюється донарахування йому згідно зі спірним податковим повідомленням рішенням податку на прибуток у сумі 138 217, 93 грн., яка була нарахована регіональними філіями позивача, а також сума штрафних санкцій у розмірі 297113,96 грн.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 червня 2012 року за позовом Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації у м. Києві про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.