Постанова № 25654504, 08.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9185/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього товариства «АДІДАС-УКРАЇНА»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2011 року у справі за позовом дочірнього товариства «АДІДАС-УКРАЇНА»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2011 року дочірнє підприємство «АДІДАС-УКРАЇНА» (далі - позивач, ДП «АДІДАС-УКРАЇНА) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000184240 від 21.03.2011 року та № 0000174240 від 21.03.2011 року (далі - ППР № 0000184240 та ППР № 0000174240).

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 12.07.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу на постанову, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В період з 02 березня 2011 року по 03 березня 2011 року посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві та ДПІ у м. Житомирі, згідно направлення на перевірку № 349 від 02.03.2011 року та наказу начальника ДПІ у м. Житомирі від 02.03.2011 року № 693 було проведено фактичну перевірку магазину позивача про дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Перевіркою було встановлено порушення п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»та п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР.

В результаті проведеної фактичної перевірки позивача ДПІ у м. Житомирі було складено Акт № 0069/06/25/23/24251899 від 03.03.2011 року (далі - Акт № 0069/06/25/23/24251899).

На підставі Акту № 0069/06/25/23/24251899 за порушення п. 9 ст. З Закону № 265/95-ВР на підставі п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000184240, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 040,00 грн.

На підставі Акту № 0069/06/25/23/24251899 за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, абз. 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436/95 від 12.06.1995 року СДПІ в м. Києві по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000174240, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій на суму 207 330,75 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком податкового органу та звертає увагу на наступне.

Під час проведення перевірки позивача працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві було встановлено, що позивачем несвоєчасно оприбутковувалася готівка в КОРО згідно із Z-звітами РРО на загальну суму 41446,15 грн., в тому числі фіскальний звітний чек за 06.10.2008 року № 16 на суму 2 086,20 грн. був роздрукований 07.10.2008 року о 03 год. 11 хв., запис в КОРО зроблений 06.10.2008 року; фіскальний звітний чек за 18.06.2008 року № 270 на суму 9 175,65 грн. був роздрукований 19.06.2009 року о 09 год. 07 хв., запис в КОРО зроблений 18.06.2009 року на суму 10 444,85 грн.; фіскальний звітний чек за 02.12.2009 року № 437 на суму 6 562,80 грн. був роздрукований 03.12.2009 року об 11 год. 49 хв., запис в КОРО зроблений 02.12.2009 року; фіскальний звітний чек за 12.10.2008 року № 22 на суму 13 262,00 грн. був роздрукований 13.10.2008 року о 00 год 27 хв., запис в КОРО зроблений 12.10.2008 року; фіскальний звітний чек за 17.11.2010 року № 791 на суму 9 086,50 грн. був роздрукований 18.11.2010 року о 10 год. 48 хв., запис в КОРО зроблений 07.11.2010 року. З даного факту вбачається, що дати оприбуткування готівки в КОРО передують відповідним датам роздрукування фіскальних звітних чеків РРО, в той час як оприбуткування готівки в КОРО здійснюється на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»№ 637 визначено, що каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до преамбули Положення № 637 від 15 грудня 2004 року, воно розроблене відповідно до ст. 33 Закону України «Про Національний банк України», визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Згідно п. 2.6 Положення № 637 від 15 грудня 2004 року уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Відповідно до вимог глави 4 цього Положення облік готівки повинен здійснюватись в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Проаналізувавши вказану норму права, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суб'єкти господарювання зобов'язані щодня здійснювати оприбуткування готівкових коштів. Оприбуткування готівки, в свою чергу, полягає у вчиненні сукупності дій по складенню прибуткових касових ордерів та здійсненню відповідних записів у касовій книзі.

З огляду на те, що позивачем не було вчинено всіх дій, передбачених п. 2.6 Положення № 637 від 15 грудня 2004 року, колегія суддів вважає правильним висновок податкового органу про те, що позивачем не було забезпечено своєчасне оприбуткування готівки в касі.

Разом з тим колегія суддів вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»№ 436/95 від 12 червня 1995 року .

Згідно ст. 1 Указу, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Тобто, Указом визначено спеціальний суб'єкт відповідальності за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті. До таких суб'єктів відповідальності віднесені, зокрема, юридичні особи всіх форм власності, які є суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином санкції, передбачені Указом, можуть бути застосовані лише до тих юридичних осіб, метою створення яких є здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ст. 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення нормативних приписів Законів України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»та «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст. 238, ст. 239 ГК України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст. 250 цього Кодексу.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що дія ст. 250 ГК України не поширюється на штрафні санкції.

В порушення наведених законодавчих положень, податковою інспекцією було безпідставно застосовано до позивача адміністративно-господарські санкції поза межами передбаченого річного строку з дня скоєння порушення.

Таким чином, проаналізувавши викладені обставини справи та керуючись вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було вірно взято до уваги, виявленя податковим органом не оприбуткування позивачем отриманих за надані послуги коштів. Але вказане порушення було скоєне поза межами річного строку, встановленого ст. 250 ГКУ.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача проводилась в період з 02.03.2011 року по 03.03.2011 року. В результаті перевірки, відповідачем неправомірно були застосовані штрафні санкції за порушення, які мали місце 06.10.2008 року, 18.06.2009 року, 02.12.2009 року, 06.10.2008 року. Суд вважає, що на відповідача на законних підставах було накладено штрафну санкцію за фіскальний звітний чек за 17.11.2010 року № 791 на суму 9086,50 грн., тому що порушення, скоєне в рамках річного строку передбачено ст. 250 ГК України. В цій частині, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним залишити рішення суду першої інстанції без змін, а податкове повідомлення - рішення № 0000174240, в частині штрафних санкцій на суму 161798,25 грн. підлягає скасуванню. Та податкове повідомлення -рішення № 0000184240 від 21.03.2011 року в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 1700 грн. також підлягає скасуванню.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанову Окружного адміністративного суду міста Києва необхідно скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги дочірнього товариства «АДІДАС-УКРАЇНА» задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу дочірнього товариства «АДІДАС-УКРАЇНА»-задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.201 року -скасувати та постановити нову, якою позовні вимоги дочірнього товариства «АДІДАС-УКРАЇНА»- задовольнити частково.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000184240 від 21.03.2011 року в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 1700 грн.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0000174240 від 21.03.2011 року в частині штрафних (фінансових) санкцій на суму 161798,25 грн.

В решті позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.