Ухвала суду № 25654459, 08.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-405/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кучми А.Ю., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс»до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Автобансервіс»звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2007 року № 0000302300/0, яким нараховано податкове зобов'язання на суму 529742,00 грн., де 353161,00 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 176581,00 грн..

Постановою Господарського суду Київської області від 31.10.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2009 року, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2011 року зазначені вище рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Автобансервіс»вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.09.2006 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 120/23-0/31982734 від 12.02.2007 року, яким встановлено, що позивачем порушено:

пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон) - віднесення позивачем до складу валових витрат у 4-му кварталі 2005 року коштів, отриманих за транспортні послуги від ПП «Пастораль»без підтверджуючих документів (відсутні акти виконаних робіт, послуг) в сумі 40 545,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2005 року на загальну суму 353161,00 грн.;

пп. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- включення позивачем до складу інших валових витрат суми дисконтів за векселями, отриманими за послуги оренди в 4-му кварталі 2005 року в сумі 1372100,00 грн.

За встановлені в акті перевірки порушення відносно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.02.2007 року № 0000302300/0, яким нараховано податкове зобов'язання всього в сумі 529742,00 грн., де 353161,00 грн. - основний платіж, штрафні санкції - 176581,00 грн..

Щодо правомірності включення товариством до складу валових витрат коштів у сумі 1372100,00 грн., яка складається з дисконтів за векселями, отриманими за послуги оренди в 4 кварталі 2005 року, слід зазначити наступне.

Згаданою вище перевіркою було встановлено, що в оплату за надані послуги оренди покупці послуг (орендарі - ТОВ «Фішка»та ПП «Автомагсервіс») здійснили емісію цінних паперів у формі простих векселів, номінальна вартість яких відповідає частині вартості наданих послуг. Таким чином, ТОВ «Автобансервіс» стали векселедержателем векселів, отриманих від покупців (орендарів) послуг оренди.

За даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку валових витрат, до складу валових витрат позивач відніс суму дисконту - різницю між номінальною та продажною вартістю векселів, що складає 1372100,00 грн.. Відповідні суми контрагентами-покупцями векселів віднесено до складу валових доходів та витрат на підставі статті 5 Закону.

Зважаючи на викладене, податковий орган дійшов висновку, що частина боргу в розмірі знижки (сума дисконту) є безповоротною фінансовою допомогою у платників за векселями, яка відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону є їх валовим доходом.

В свою чергу, суд першої інстанції зазначає, що описані вище операції з продажу векселів їх емітентам є зворотнім викупом цінних паперів, а тому не відносяться до операцій торгівлі цінними паперами та повинні оподатковуватись за загальними правилами відповідно до положень ст. 5 Закону. Крім того, Київським окружним адміністративним судом зауважено: «…господарські операції передачі позивачем у власність емітентам цінних паперів (векселів) з дисконтом за договорами купівлі-продажу цінних паперів, в тому числі, через торгівця цінними паперами АКБ «Мрія», є операціями продажу цінних паперів, а не операціями торгівлі цінними паперами.».

Колегія суддів не може погодитися з такою правовою позицією суду першої інстанції, оскільки знаходить, що чинне законодавство не містить положень, які визначають протилежність таких понять як «операції продажу цінних паперів»та «операції торгівлі цінними паперами». Різниця цих понять лише в тому, що останнє є ширшим по відношенню до першого.

Таким чином, витрати на суму частини номінальної вартості векселів - 1372100,00 грн. згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не є валовими витратами за визначенням. Дану обставину ДПІ у Києво-Святошинському районі зазначали у доповненні до висновку судово-бухгалтерської експертизи по даній справі.

Викуп власних векселів емітентами здійснювався від імені АКБ «Мрія», які мають ліцензію на здійснення торгівлі цінними паперами на підставі договорів доручення.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством. Аналогічне формулювання торгівлі векселями визначено Положенням про операції банків з векселями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.05.1999 року № 258 та зареєстрованого за № 653 від 01.06.1999 року зі змінами та доповненнями.

Таким чином, аналіз вищезгаданої правової норми свідчить лише про те, що в даному випадку позивачем було здійснено купівлю цінних паперів на підставі договору доручення, наданого АКБ «Мрія», що, в свою чергу, підпадає під визначення «торгівля цінними паперами». Даний висновок спростовує положення висновку судово-економічної експертизи №5520/5521 з приводу того, що за фінансово-господарськими операціями з цінними паперами (векселями) по договорах, укладених з ТОВ «Фішка»та ПП «Автомагсервіс», позивач діяв відповідно до вимог податкового законодавства.

Наведене вище дає правові підстави колегії суддів прийти до однозначного висновку, що номінальна вартість векселів на суму 1372100,00 грн. неправомірно віднесена позивачем до складу валових витрат, а тому податкове повідомлення рішення в цій частині є законним.

З приводу віднесення позивачем до складу валових витрат у 4-му кварталі 2005 року коштів, отриманих за транспортні послуги від ПП «Пастораль»без підтверджуючих документів (відсутні акти виконаних робіт, послуг) в сумі 40 545,00 грн., слід відмітити наступне.

Апеляційна інстанція погоджується з доводами суду першої інстанції, що оскільки предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то необхідним є встановлення реальності здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ПП «Пастораль»і наявності правових підстав для формування товариством валових витрат за наслідками продажу ПП «Автомагсервіс», ТОВ «Фішка»цінних паперів (векселів).

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 01.12.2011 року жодних зауважень щодо визнання судами попередніх інстанцій протиправним спірного рішення в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинах із ПП «Пастораль»не зазначено.

Правомірність включення до складу валових витрат коштів у сумі 40545,00 грн., сплачених за транспортні послуги ПП «Пастораль»підтверджується також наступним.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Отже, посилання відповідача щодо порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону правомірно не прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки первинними документами доведено, що на підставі договору з перевізником ПП «Пастораль», актів здачі-приймання робіт (послуг), міжнародних товарно-транспортних накладних, митних декларацій у складі валових витрат позивач правомірно відобразив вартість автомобільних послуг перевезення,, що відповідає нормам п. 5.1 ст. 5 Закону.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року по справі № 1936/11/13-11.

Таким чином, посилання відповідача на те, що в первинних документах по взаємовідносинах позивача з ПП «Пастораль»допущено помилки, які стосуються дати їх складання, не розцінюються колегією суддів як підстава для їх неврахування в податковому обліку.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апеляційна інстанція не може не відмітити, що Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 01.12.2011 року по даній справі зауважив: «… оскільки суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств за порушення п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та неможливістю виділення податкового повідомлення-рішення в частині, з урахуванням того, що без неї оспорюваний акт в іншій частині втрачає свою цілісність, значення, ....».

Зважаючи на таку правову позицію ВАСУ, судова колегія вбачає неправомірність включення позивачем до складу валових витрат коштів у сумі 1372100,00 грн., а спірне повідомлення-рішення розцінює як законне в цієї частині, проте його скасування в апріорі є не можливим. Адже, податковий орган, приймаючи рішення стосовно позивача за два різних правопорушення нарахував єдине податкове зобов'язання на суму 529742,00 грн. (353161,00 грн. - основний платіж, 176581,00 грн. - штрафні санкції). Крім того, судова інстанція не наділена повноваженнями щодо проведення перерахунку податкових зобов'язань платникам податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Мацедонська В.Е.

Повний текст ухвали виготовлено 13.08.2012 року.