Ухвала суду № 25654250, 08.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6116/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пісоцька О.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кучми А.Ю., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Блажієвській А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО КОНТИНЕНТ»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.10.2010 року № 0000972330/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 5629234 грн. за основним платежем та 2814617грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 жовтня 2010 року податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 по 30 квітня 2010 року, про що складено акт № 849/1-23-30-34934919 від 05 жовтня 2010 року.

У вказаному акті зафіксовані допущені позивачем порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податок на додану вартість у квітні 2010 року на суму 5629234 грн.

Під час проведення перевірки податковий орган виходив з того, що при аналізі даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»встановлено розбіжності у задекларованих ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ» сумах ПДВ за квітень 2010 року з ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»у сумі 3525364 грн. Також зазначено, що ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»не подано декларацію з ПДВ за квітень 2010 року, сума зобов'язань не задекларована, у зв'язку із чим у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту.

В ході перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва дійшли висновку про нікчемність угоди позивача та ТОВ «Вторстандарт», оскільки у останніх, на думку податкової інспекції, відсутня матеріальна база для виконання цієї угоди, працює всього 3 особи, не надано первинної документації, що підтверджує товарність господарської операції, а також податкова декларація з ПДВ, що подавалась ТОВ Вторстандарт»за квітень 2010 року не визнана податковою звітністю. В зв'язку з цим у ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»відсутні підстави включення до податкового кредиту суми 2103870 грн. згідно виданих ТОВ «Вторстандарт»податкових накладних.

19.10.2010 року ДПІ у Голосіївському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000972330/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 5629234 грн. за основним платежем та 2814617грн. штрафних (фінансових) санкцій.

31.03.2010 року та 01.04.2010 року між відповідно ТОВ «Вторстандарт»і ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»(постачальники) та ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»(покупець) укладено договори поставки нафтопродуктів відповідно № 25/2/310310 та № 01/04/2010/3-ПР.

Згідно п.1.1 даних договорів постачальник зобов'язався передати в обумовлені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти, асортимент, кількість, ціна, умови поставки, яких зазначаються в додатках до цього договору і складаються на кожну окрему поставку товару, і також являються невід'ємною частиною цього договору.

Крім того, між сторонами за вказаними договорами укладено додатки, в яких сторони обумовили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну з врахуванням ПДВ, умови поставки.

ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест» передали ТОВ «ЕКО КОНТИНЕЕІТ» товар -дизельне паливо згідно видаткових накладних.

Відвантаження та перевезення товару відбувалось залізничним транспортом, що підтверджується залізничними квитанціями про приймання вантажу.

ТОВ «Вторстандарт»та ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»видали позивачу податкові накладні, оформлені у відповідності з вимогами чинного законодавства.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»розрахувались за придбаний товар у повному обсязі. Також, це підтверджується копіями банківських виписок. Окрім цього, контрагенти надали ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»сертифікати відповідності на поставлений товар.

При формуванні зобов'язання з ПДВ за квітень 2010 року ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»включили до складу податкового кредиту суми ПДВ по отриманих від ТОВ «Вторстандарт»та ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»податкових накладних.

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»розрахувались за придбаний товар у повному обсязі, що також підтверджується копіями банківських виписок.

Також, ТОВ «Вторстандарт»надали ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»сертифікати відповідності на поставлений товар.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення та правомірне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по вказаним вище договорам. Апеляційна інстанція повністю погоджується з такою правовою позицією, з огляду на наступне.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Зазначене зумовлює досліджувати обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (узгоджується з позицією ВАСУ, викладеною в інформаційному листі від 06.05.2011 року № 742/11/13-11).

У ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання: назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичність виконання ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт»господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договорів поставки нафтопродуктів, додатків до договорів, видаткових накладних, залізничних квитанцій про приймання вантажу, податкових накладних, виписок із банку, сертифікатів відповідності та платіжних доручень.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені з ними до теперішнього часу у судовому порядку не визнаний недійсними.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на момент виконання господарських операцій (далі - Закон )) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).

У пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону вказано, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахування) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При придбанні товару (дизпалива) ТОВ «ЕКО КОНТИНЕНТ»сплатили у його ціні суми ПДВ, що є безумовною підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту при наявності належним чином оформлених податкових накладних.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів, вартість яких відноситься до валових витрат підприємства. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Слід відмітити, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не було також надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності»здійснених позивачем господарських операцій. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про безтоварність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, орган державної податкової служби не наділений правом самостійно визначати сумнівність чи фіктивність правовідносин, тому ДПІ у Голосіївському районі м. Києва мають право звернутися до суду з метою визнання правочину недійсним, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України від 29.10.2010 року № 21-14а10 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Отже, укладаючи угоду із своїм контрагентом, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Колегія суддів не може не зауважити, що податковим органом не надано доказів того, що постачальники позивача - ТОВ «Каолін Інстрекшен Інвест»та ТОВ «Вторстандарт»не були зареєстрованими платниками ПДВ на момент видачі податкових накладних, чи у них були анульовані Свідоцтва платників ПДВ.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України,

колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Мацедонська В.Е.

Повний текст ухвали виготовлено 13.08.2012 року.