Ухвала суду № 25653979, 02.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16423/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інстанції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)" до Спеціалізованої державної податкової інстанції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.05.2011 року №0000244040, №0000254040, №0000264040, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 р. позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10 травня 2011 р. за № 0000264040, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2010 року у розмірі 757 006,00 грн., за № 0000244040, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 408 853,00 грн., у т.ч. 233 630,00 грн. - за основним платежем та 175 223,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та за № 0000254040, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 4 319 243,75 грн., у т.ч.3 455 395,00 грн. - за основним платежем та 863 848,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, де посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виразив прохання скасувати це рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційного суду, встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято на підставі заактованих результатів документальної перевірки позивача (акт від 14.04.2011 року за № 830/2312/20027449).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що безпідставність формування податкового кредиту відповідачем не доведено, аргументуючи свою позицію наступним.

Відповідач не довів, що відомості, закріплені в наданих позивачем первинних документах, якими зафіксовано здійснення господарських операцій з ТОВ «Шторм», не відповідають реальним взаємовідносинам сторін.

Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням окружним судом свого рішення тим, що платники податків при формуванні показників податкової звітності повинні опиратися на первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов'язані з обчислення податків та зборів, ведення яких передбачено діючим законодавством.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до довідки з ЄДРПОУ, оптова торгівля зерном є основним видом діяльності позивача.

В періоді, що перевірявся податковим органом, позивачем було здійснено закупівлю зернових (пшениця, ячмінь, соняшник, ріпак) -(надалі - зерно) у ТОВ «Шторм»на підставі 151 договору купівлі-продажу, укладених протягом 14.01.2010 р. по 13.08.2010 р.

Також, як видно з наявних матеріалів справи, договори купівлі-продажу, укладені позивачем із ТОВ «Шторм», були підписані належним чином зареєстрованими та діючими юридичними особами, що мали статус платника ПДВ, були включені до ЄДРПОУ, установчі документи яких не були визнані в судовому порядку недійсними, та був відсутній вирок суду щодо посадових осіб контрагента позивача ТОВ «Шторм».

До того ж, позивач повністю розрахувався з ТОВ «Шторм»за поставлену продукцію, що підтверджується реєстром банківських виписок всього на загальну суму 16 709 339,09 грн., в тому числі позивачем сплачено в ціні товару ПДВ - всього на 2 784 889,85 грн.

Придбання позивачем зерна підтверджується також 182 видатковими та податковими накладними, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, а факт поставки зерна підтверджується 382 товарно-транспортними накладними, оформленими також відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки належне оформлення зазначених товарно-транспортних накладних відповідачем не заперечувалось.

В подальшому придбане позивачем зерно у ТОВ «Шторм», було передано на зберігання ЗАТ «Укрелеваторпром», що підтверджується складською квитанцією, виписаною відповідно до вимог чинного законодавства, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, позивач на підставі контрактів по експорту зерна вивіз зерно (у тому числі закуплене у ТОВ «Шторм») за територію України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, коносаментами та іншими митними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним являється документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; первинні документи мають силу лише при фактичному здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку мають братися до уваги лише ті документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, тобто події, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Укладений ж позивачем з ТОВ «Шторм»договір потягнув за собою зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, тому підстави не брати до уваги наявні первинні документи - відсутні.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт, що зерно, яке було придбано за договорами купівлі-продажу в контрагента ТОВ «Шторм», в подальшому було використане позивачем в його господарській діяльності, а саме -для оптової торгівлі зерном та його подальшого експорту, що підтверджується товаротранспортними накладними, складськими квитанціями, експортними контрактами, а також іншими експортними документами, які підтверджують факт експорту.

Разом з тим, висловлюючи свою іншу позицію та стверджуючи про нікчемність договорів, відповідач вказав на наявність постанов про порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва стосовно контрагентів контрагента позивача ТОВ «Шторм»(тобто по третьому ланцюгу взаємовідносин). Останнє, на переконання відповідача, дає підстави вважати, що спірний договір укладений позивачем з ТОВ «Шторм»з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (є нікчемним), та стверджувати про відсутність у сторін волевиявлення на укладення спірного договору, складання і затвердження первинних документів. Оскільки ж, на переконання відповідача, договори нікчемні, а первинні документи складені з боку контрагента позивача сумнівні та є неналежними, то підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених контрагенту за названим вище договором у позивача не було, рівно як і віднесення витрат за цим договором -до валових.

За даних обставин, при відсутності факту встановлення нереальності господарських операцій, на відповідача покладений обов'язок доведення наявність умислу в діях осіб уклавших правочини, змісту умислу, обставини виникнення умислу, тощо.

Останнє відповідачем не доведено, а судом не встановлено.

Так, відповідач не наводить логічного зв'язку між зазначеними вище кримінальними справами та взаємовідносинами позивача з ТОВ «Шторм».

Отже, податковим органом безпідставно зроблено висновок щодо участі позивача в незаконній діяльності зовсім інших компаній по ланцюгу, оскільки у правовідносинам він з ними не перебував.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

По змісту ж п. 1.4 статті 1, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 та п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування являються операції з поставки товарів та послуг, тобто будь -які операції за цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію; у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця складається податкова накладна у двох примірниках, яка видається поставляючим послуги (товар) платником податку отримувачу та є підставою для нарахування податкового кредиту; датою виникнення податкових зобов'язань з поставки вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого кошти від покупця зараховуються на банківський рахунок платника податків; не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними; сума податку, що підлягає сплаті визначається, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»не передбачено включення до складу валових витрат на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаних з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

З наявних матеріалів справи вбачається, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ «Шторм», містили всі необхідні обов'язкові реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак були належним чином оформленими.

Також, у періоді, що перевірявся, і позивач і його контрагент - ТОВ «Шторм»були зареєстровані платниками ПДВ, знаходились в ЄДРПОУ, та установчі документи ТОВ «Шторм»не були визнані в судовому порядку недійсними, а також був відсутній вирок щодо посадових осіб ТОВ «Шторм».

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, а також той факт, що позивач придбав товар у ТОВ «Шторм»з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а також те, що придбання товарів супроводжувалось отриманням податкових накладних, які містили всі обов'язкові реквізити, передбачені чинним законодавством, та беручи до уваги цивільну дієздатність учасників господарських відносин, та не завдання шкоди державному бюджету внаслідок таких правовідносин, колегія суддів, як і суд першої інстанції, рахує безпідставним зменшення відповідачем податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування позивачу по господарських операціях з ТОВ «Шторм».

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в повній мірі досліджені обставини справи та вірно встановлені обставини по справі, а рішення прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ж з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність прийнятого ним рішення, його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інстанції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 07.08.2012.