Рішення № 25651613, 14.08.2012, Господарський суд Чернігівської області

14.08.12

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. канцелярії 672-847

проспект Миру , 20 тел./факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

14 серпня 2012 року Справа № 5028/8/43/2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Орбіта", вул. Воровського, 35, м. Суми, 40020

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТЕС", вул. Воровського, 24, м. Чернігів, 14000

про стягнення 5294грн.09коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Іванова О.С. -представник, довіреність №б/н від 01.10.2011р.

Від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 4267грн.85коп. боргу за товар, поставлений по видатковим накладним №100752 від 14.02.2012р., №100901 від 15.02.2012р., №100915 від 15.02.2012р., №100989 від 15.02.2012р., №101016 від 15.02.2012р., №101124 від 15.02.2012р., №101125 від 15.02.2012р. на підставі договору поставки №1/01-11 від 04.01.2011р., 252грн. боргу за неповернуту зворотну тару, 258грн.23коп. пені, обчисленої за період з 15.02.2012р. по 10.07.2012р., 51грн.22коп. процентів річних, обчислених за період з 15.02.2012р. по 10.07.2012р., 12грн.80коп. інфляційних нарахувань за березень 2012 року, 451грн.99коп. штрафу за порушення оплати товару і несвоєчасне повернення зворотної тари.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки.

В судовому засіданні, яке відбулось 14.08.2012р., позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Зі змісту даної заяви вбачається, що позивачем зменшено розмір позовних вимог на заявлені до стягнення 252грн. боргу за неповернуту зворотну тару та 25грн.20коп. штрафу за несвоєчасне повернення зворотної тари. Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, така заява позивача не суперечить діючому законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому судом приймається до розгляду заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині заявлених до стягнення суми боргу за неповернуту зворотну тару та штрафу за несвоєчасне повернення зворотної тари.

Крім того, порівняльний аналіз розрахунку пені та процентів річних, доданого до позовної заяви, та який міститься в заяві про зменшення розміру позовних вимог, свідчить, що позивачем фактично збільшено розмір пені на 59грн.63коп. та процентів річних на 11грн.93коп. у зв'язку із збільшенням періоду їх нарахування до 13.08.2012р.

Як вбачається із доданого до заяви фіскального чеку №9589 та опису вкладення до цінного листа примірник заяви направлено відповідачу поштою лише 13.08.2012р., а тому суд приходить до висновку, що відповідач не мав змоги своєчасно ознайомитись з новим розміром позовних вимог, що позбавило його можливості реалізувати надані йому процесуальні засоби захисту своїх прав, таких як надання усних та письмових пояснень господарському суду, викладення своїх доводів та міркувань щодо нового розміру позовних вимог, що є порушенням принципів рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві. При цьому суд приймає до уваги неможливість відкладення розгляду справи в межах встановленого законом строку вирішення спору та з дотриманням принципу незмінності складу суду. З огляду на вищевикладене заява в частині збільшення розміру пені на 59грн.63коп. та процентів річних на 11грн.93коп. судом не приймається до розгляду.

Крім того, у вищенаведеній заяві позивач заявляє про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути з відповідача 168грн. боргу за поставлені по видатковій накладній №1995 від 18.04.2012р. ящики п/е 20-гніздових в кількості 14шт., 16грн.80коп. штрафу, 8грн.08коп. пені, нарахованої за період з 19.04.2012р. по 13.08.2012р., та 1грн.62коп. процентів річних, обчислених за період з 19.04.2012р. по 13.08.2012р. за несвоєчасну оплату товару поставленого по видатковій накладній №1995 від 18.04.2012р.

В цій частині заява судом також не приймається до розгляду, оскільки збільшенням розміру позовних вимог є зміною кількісних показників, в яких виражається позовна вимога в бік зростання. Тобто, під збільшення розміру позовних вимог розуміється збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Фактично вимога позивача про стягнення з відповідача боргу та санкцій за несвоєчасну оплату товару, поставленого по видатковій накладній №1995 від 18.04.2012р., є новою матеріально-правовою вимогою до відповідача, яка ґрунтується на нових обставинах та доказах, про які не йшлося в позові. Оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливість пред'явлення додаткових позовних вимог в ході вирішення господарського спору в суді, підстави для прийняття судом до розгляду заяви позивача в частині стягнення з відповідача 168грн. боргу за поставлені по видатковій накладній №1995 від 18.04.2012р. ящики п/е 20-гніздових в кількості 14шт., 16грн.80коп. штрафу, 8грн.08коп. пені та 1грн.62коп. процентів річних за несвоєчасну оплату товару, поставленого по видатковій накладній №1995 від 18.04.2012р., відсутні.

Таким чином, судом розглядаються по суті вимоги позивача про стягнення з відповідача 4267грн.85коп. боргу за товар, поставлений по видатковим накладним №100752 від 14.02.2012р., №100901 від 15.02.2012р., №100915 від 15.02.2012р., №100989 від 15.02.2012р., №101016 від 15.02.2012р., №101124 від 15.02.2012р., №101125 від 15.02.2012р. на підставі договору поставки №1/01-11 від 04.01.2011р., 258грн.23коп. пені, обчисленої за період з 15.02.2012р. по 10.07.2012р., 51грн.22коп. процентів річних, обчислених за період з 15.02.2012р. по 10.07.2012р., 12грн.80коп. інфляційних нарахувань за березень 2012 року, 426грн.79коп. штрафу за порушення оплати товару.

Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, вказуючи, що позивачем всупереч Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 12.06.1996р. №99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318, на підтвердження отримання товару відповідачем не надано по жодній з накладних довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, що, на думку відповідача, виключає фактичне доведення позивачем отримання товару відповідачем. Як вказує відповідач, видаткові накладні, які покладені в основу позову, підписані особами, які не визначені матеріально-відповідальними особами, уповноваженими отримувати товарно-матеріальні цінності у позивача, та на всіх видаткових накладних відсутні печатки відповідача, а тому останні не можуть бути належними доказами поставки позивачем відповідачу та отримання останнім товару. Акт звірки взаєморозрахунків, яким обґрунтовує позивач суму заборгованості, також за твердженням відповідача не є належним доказом підтвердження розміру заборгованості у зв'язку із тим, що даний акт складений не уповноваженою особою відповідача (не зрозуміло ким він складений та ким підписаний з боку відповідача).

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує про неправомірне покладення на нього відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання одночасно у вигляді пені та штрафу.

В засіданні господарського суду, яке відбулось 14.08.2012р., про що складено протокол судового засідання, прийняв участь представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату, проте уповноваженого представника в засідання господарського суду не направив. Про поважність причин неявки суд не повідомлено. Клопотань процесуального характеру на час слухання справи від відповідача не надходило.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторін, яким відповідач не скористався. До того ж, присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи у відсутності представника відповідача не заперечував. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 14.08.2012р. позивачем подано клопотання про витребування у відповідача реєстру отриманих податкових накладних за лютий та квітень 2012 року для підтвердження факту отримання відповідачем товару. Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки у зв'язку із наданням позивачем примірників видаткових накладних з відбитками печаток відповідача в графі «отримав(ла)», витребування реєстру податкових накладних, що є документом податкової звітності, для підтвердження факту отримання відповідачем товару є недоцільним.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

04 січні 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта»(позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАТЕС»(відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №1/01-11 (далі за текстом -договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідачу визначений цим договором товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався приймати цей товар, здійснювати його своєчасну оплату та повертати тару.

Відповідно до п.п.1.2., 1.3. договору поставки під товаром, що є предметом поставки за цим договором, розуміється: пиво, напої, скло пляшка. Під тарою за цим договором розуміється: поліетиленові ящики КЕГи, вуглекислотні балони.

В розділі 3 договору поставки сторони узгодили умови поставки товару та домовились, що товар може поставлятися двома способами -або шляхом його самовивозу покупцем із визначеного постачальником місця поставки («самовивіз покупцем») та/або шляхом його доставки постачальником у вказане покупцем місце призначення товару («доставка постачальником»). Умови поставки сторони обирають за взаємним погодженням в усній формі окремо для кожної партії товару або для поставки всього товару чи на певні строки (п.3.1. договору поставки).

Якщо товар буде поставлятись способом «самовивіз покупцем»постачальник зобов'язаний передати товар покупцю в місті поставки, яким є визначений постачальником склад, підприємство або інше, а також за свій рахунок завантажувати товар на надані покупцем автотранспортні засоби та розвантажувати доставлену на них зворотну тару. Покупець зобов'язаний самостійно за свій рахунок вивозити переданий йому постачальником товар автомобільним транспортом з місця поставки, а також самостійно за свій рахунок доставляти в місце поставки і передавати постачальнику зворотну тару та надавати довіреності на отримання товару і тари (п.3.2. договору поставки).

Якщо товар буде поставлятись способом «доставка постачальника»постачальник зобов'язаний власним автомобільним транспортом здійснювати доставку товару покупцю та вивезення з місця призначення зворотної тари цим же рейсом, яким було доставлено товар за рахунок покупця. Передавати товар на складі покупця, що знаходиться за адресою: м. Суми, зупинки по вул. Горького, вул. Харківська, вул. Металургів, вул. Красногвардійська, вул. Роменська. Покупець зобов'язаний доставлений на місце прийому товар та відвантажений постачальником на рампу без затримки приймати, передавати постачальнику довіреності на отримання товару і тари та забезпечувати швидке оформлення всіх необхідних документів на товар, тару, самостійно за свій рахунок надавати зворотну тару до автотранспортного засобу постачальника (п.3.3. договору поставки).

Поставка товару здійснюється на підставі наданої покупцем заявки торговому представнику (або по факсу, телефонограмою), в якій він вказує постачальнику: асортимент (найменування) товару; кількість товару в партії, яку бажає одержати; день, на який надається заявка (бажаний день поставки партії товару); кількість наявної у покупця зворотної тари, яку він в момент одержання товару зобов'язується постачальнику повернути. Цю заявку покупець зобов'язаний надати постачальнику до бажаної дати отримання товару не менш ніж за один робочий день. При умові, якщо заявка надійде постачальнику своєчасно, він зобов'язаний передати вказаний в ній товар покупцю протягом дня, на який була подана заявка. Заявка подається покупцем у межах запропонованого постачальником асортименту і кількості товару та згідно встановлених постачальником цін на товар. В разі, якщо кількість зворотної тари, що повертається покупцем в момент одержання товару, буде меншою, ніж він зобов'язаний повернути за умовами цього договору, постачальник має право зменшувати кількість поставляє мого товару та не передавати покупцю товар, упакований і розфасований в зворотну тару, яка не повертається постачальнику (п.3.4. договору поставки).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору поставки покупець зобов'язався оплачувати товар постачальнику по факту його отримання від постачальника, при цьому оплаті підлягає вся фактично одержана покупцем партія товару. Партією товару є частина товару, передача якого від постачальника покупцю оформлена однією накладною. Датою отримання товару є дата, вказана у накладній на відповідну партію товару. Прийняття товару покупцем підтверджує його згоду з вказаним в накладних асортиментом (найменуванням), кількістю та ціною, поставленого йому товару та переданої тари.

Згідно із п.п.2.4., 2.5. договору поставки оплату за товар покупець здійснює постачальнику в готівковій формі або безготівковій формі на поточний рахунок. Товар вважається оплаченим покупцем лише після фактичного надходження коштів на поточний рахунок постачальника. Ціна даного договору визначається шляхом арифметичного додавання сум вартості кожної партії товару, визначеної у товаросупровідних документах.

Відповідно до п.п.7.1.-7.3. договору поставки цей договір набирає чинності з дати укладення та діє до 31 грудня 2011 року. У випадку, якщо на момент закінчення строку дії договору у покупця залишаться невиконаними зобов'язання, що виникають з цього договору, чинність договору у відношенні таких зобов'язань та зобов'язань, що забезпечують їх виконання та відшкодування збитків, автоматично продовжується до повного їх виконання. В разі, якщо по закінченні вказаного в п.7.1. строку дії договору постачальник передасть покупцю товар при відсутності укладеного між ними нового договору на поставку такого товару, строк дії даного договору продовжується автоматично у відношенні цього товару до повного розрахунку покупця з постачальником за цей товар і тару, в який його було упаковано. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах і діє 1 (один) рік.

Оскільки жодною із сторін не надано доказів укладення в 2012 році нового договору поставки товару, що є предметом договору поставки №1/01-11 від 04.01.2011р., та доказів заявлення однією із сторін про свій намір розірвати або змінити договір за один місяць, суд приходить до висновку, що договір поставки №1/01-11 від 04.01.2011р. є пролонгованим на 2012 рік на тих самих умовах.

Аналіз змісту договору №1/01-11 від 04.01.2011р., свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору поставки №1/01-11 від 04.01.2011р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору поставки позивачем поставлено відповідачу по видатковим накладним №100752 від 14.02.2012р., №100901 від 15.02.2012р., №100915 від 15.02.2012р., №100989 від 15.02.2012р., №101016 від 15.02.2012р., №101124 від 15.02.2012р., №101125 від 15.02.2012р. товар на загальну суму 4751грн.70коп.

Про отримання відповідачем товару свідчать підписи та відбитки печатки відповідача на вказаних видаткових накладних. Крім того, наявність відбитків печаток відповідача на видаткових накладних спростовує твердження відповідача про ненадання позивачем належних доказів передачі товару саме відповідачу.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище відповідно до п.2.1. договору поставки відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати товар по факту його отримання від позивача. Датою отримання товару є дата, вказана у накладній на відповідну партію товару.

З огляду на вищенаведену умову договору поставки суд приходить до висновку, що товар отриманий відповідачем по видатковій накладній №100752 від 14.02.2012р. мав бути оплачений в день його отримання, а саме 14 лютого 2012 року, а по видатковим накладним №100901 від 15.02.2012р., №100915 від 15.02.2012р., №100989 від 15.02.2012р., №101016 від 15.02.2012р., №101124 від 15.02.2012р., №101125 від 15.02.2012р. -15 лютого 2012 року.

За повідомленням позивача 18.04.2012р. відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача в банківській установі 2500грн., частина яких у сумі 483грн.85коп. направлена на погашення заборгованості за товар переданий по видатковій накладній №100752 від 14.02.2012р.

Як вбачається із банківської виписки з рахунку позивача за 18.04.2012р. (а.с.18) відповідачем перераховувались кошти в сумі 2500грн. на оплату за пиво згідно договору №1/1 від 13.07.2006р. Разом з тим, в п.8.7. договору поставки сторони встановили, що кошти, які надійдуть від покупця постачальнику після набрання чинності цим договором в першу чергу спрямовуються на погашення раніше виниклих відповідних заборгованостей покупця перед постачальником, в томі числі тих, що випливають із раніше укладених договорів. Тобто за домовленістю сторін позивачу надано право самостійно здійснювати зарахування коштів, які надійдуть від відповідача в рахунок оплати отриманого товару, з урахуванням стану розрахунків між сторонами на день здійснення проплати. Наявність заборгованості у сумі 2016грн.15коп. станом на 18.04.2012р. за поставками, які здійснені раніше, ніж ті, які є предметом розгляду в межах даної справи, підтверджена позивачем наданими до матеріалів справи видатковими накладними №100699 від 14.02.2012р., №100698 від 14.02.2012р. та №100751 від 14.02.2012р., за якими поставлено товар на загальну суму 2016грн.15коп.

Таким чином, зарахування позивачем частини коштів у сумі 483грн.85коп., які залишилися після погашення заборгованостей за попередніми поставками, на оплату товару, отриманого по видатковій накладній №100752 від 14.02.2012р. не суперечить умовам договору та не порушує прав відповідача.

Отже, за повідомленням позивача, станом на день подання позову за відповідачем рахується заборгованість за переданий по видатковим накладним №100752 від 14.02.2012р., №100901 від 15.02.2012р., №100915 від 15.02.2012р., №100989 від 15.02.2012р., №101016 від 15.02.2012р., №101124 від 15.02.2012р., №101125 від 15.02.2012р. на підставі договору поставки №1/01-11 від 04.01.2011р. товар у сумі 4267грн.85коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не надано суду доказів оплати вартості отриманого від позивача по видатковим накладним №100752 від 14.02.2012р., №100901 від 15.02.2012р., №100915 від 15.02.2012р., №100989 від 15.02.2012р., №101016 від 15.02.2012р., №101124 від 15.02.2012р., №101125 від 15.02.2012р. на підставі договору поставки №1/01-11 від 04.01.2011р. товару в повному обсязі. Наявність заборгованості у сумі 4267грн.85коп. підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 4267грн.85коп. боргу за товар.

Відповідно до п.5.3. договору поставки за кожен день простроченої оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочки, розрахованої за кожен день прострочення платежу та нарахованої на суму заборгованості. Нарахування пені здійснюється за весь період прострочення, починаючи з моменту виникнення простроченої заборгованості до моменту її повного погашення.

Згідно із п.5.5. договору поставки при порушенні покупцем строків оплати товару у відповідності з п.2.1. цього договору покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від несплаченої суми за кожний такий випадок.

З посиланням на п.п.5.3., 5.5. договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 258грн.23коп. пені, нарахованої за період з 15.02.2012р. по 10.07.2012р., та 426грн.79коп. штрафу за порушення оплати товару.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарський кодекс України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодекс України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція щодо можливості застосування до боржника, який порушив виконання зобов'язання, відповідальності у вигляд пені та штрафу одночасно викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що твердження відповідача щодо неправомірного покладення на нього відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання одночасно у вигляді пені та штрафу не відповідає нормам чинного законодавства та судовій практиці.

Здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем пені, судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджується факт існування заборгованості у розмірі 116грн.98коп., на яку нараховано пеню в період з 15.02.2012р. по 10.07.2012р. у розмірі 7грн.13коп., а тому в цій частині розрахунок пені не відповідає фактичним обставинам справи.

Здійснивши перевірку правильності обчислення штрафу судом встановлено, що розрахунок даної санкції арифметично здійснений вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого від позивача по видатковим накладним №100752 від 14.02.2012р., №100901 від 15.02.2012р., №100915 від 15.02.2012р., №100989 від 15.02.2012р., №101016 від 15.02.2012р., №101124 від 15.02.2012р., №101125 від 15.02.2012р. на підставі договору поставки №1/01-11 від 04.01.2011р. товару, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 251грн.10коп. пені та 426грн.79коп. штрафу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних нарахувань обчислена позивачем за березень 2012 року і становить 12грн.80коп.

В ході перевірки правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу, судом встановлено, що при розрахунку позивачем застосовано повідомлений Державним комітетом статистики України індекс інфляції за відповідний період, розрахунок здійснений з урахуванням фактичних обставин справи.

Оскільки інший розмір не встановлено сторонами в договорі, як вбачається із розрахунку (а.с. 8), на суму боргу позивачем нараховано три проценти річних за період з 15.02.2012р. по 10.07.2012р. у сумі 51грн.22коп.

Здійснивши перевірку правильності нарахування процентів річних, судом встановлено, що матеріалами справи не підтверджується факт існування заборгованості у розмірі 116грн.98коп., на яку позивачем нараховано проценти річні в період з 15.02.2012р. по 10.07.2012р. у розмірі 1грн.41коп., а тому в цій частині розрахунок процентів річних, як і пені, не відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 12грн.80коп. задовольняється судом повністю, а вимога про стягнення процентів річних -частково в сумі 49грн.81коп.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються обставинами та доказами, встановленими в ході розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача має бути стягнуто 4267грн.85коп. боргу, 251грн.10коп. пені, 426грн.79коп. штрафу, 49грн.81коп. процентів річних та 12грн.80коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.193, 216, 217, 218, 230, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 34, 49, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «ВАТЕС», м. Чернігів, вул. Воровського, 24 (ідентифікаційний код 14234440, р/р 260003116 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 353348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Орбіта», м.Суми, вул.Воровського, 35 (ідентифікаційний код 23633937, р/р 26003010033292 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627) 4267грн.85коп. боргу, 251грн.10коп. пені, 49грн.81коп. процентів річних, 12грн.80коп. інфляційних нарахувань, 426грн.79коп. штрафу та 1522грн.63коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 16 серпня 2012 року.

Суддя Т.Г. Оленич