Постанова № 25651573, 16.08.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.08.2012 р. справа №5006/13/57/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.за участю представників сторін від позивача від відповідача Куржупова Я.В., за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промексім-Донецьк", м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької областівід10.07.2012 р. (підписано 16.07.2012 р.)у справі№ 5006/13/57/2012 (суддя Макарова Ю.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промексім-Донецьк", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області простягнення заборгованості в розмірі 38 253,36 грн.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2012 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Промексім-Донецьк", м. Донецьк (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області (Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 38 253,36 грн. на підставі договору поставки № 15/1321 від 30.09.2011р.

Позивач 01.06.2012р., користуючись наданим ч. 4 ст. 22 ГПК України правом, до початку розгляду справи по суті звернувся до господарського суду з заявою про зміну підстав позову, якою визначив, що підставою позову є поставка товару за видатковими накладними: № 247 від 07.10.2011р., № 245 від 02.11.2011р., № 274 від 23.11.2011р., № 285 від 20.12.2011р., а не за договором поставки № 15/1321. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на сплату послуг адвоката в сумі 6000 грн.

Господарський суд Донецької області розглянув справу з урахуванням зазначеної заяви.

Також позивачем після початку розгляду справи по суті надано заяву про збільшення розміру позовних вимог б/н від 09.07.2012р., яка не прийнята судом першої інстанції до розгляду, на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України, оскільки даною заявою позивач фактично заявив нові додаткові позовні вимоги у вигляді стягнення з відповідача 3% річних у сумі 229,52 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2012р. відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі через встановлення факту поставки спірного товару саме в межах договору № 15/1321 від 30.09.2011р.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення і неправильне застосування судом норм матеріального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що підставою позову були саме видаткові накладні, а не договір, стверджуючи про помилковість посилання в видаткових накладних та довіреностях саме на договір.

Відповідач у відзиві №17/1171 від 06.08.2012р. заперечує проти задоволення позовних вимог, посилався на виникнення між сторонами правовідносин саме за договором та просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача, що не скористався своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 38 253,36 грн. за поставлений товар, у підтвердження чого посилається на видаткові накладні: № 247 від 07.10.2011р., № 245 від 02.11.2011р., № 274 від 23.11.2011р., № 285 від 20.12.2011р. за якими було поставлено товар загальною вартістю 145 101,96 грн.

В підтвердження заявлених вимог позивач також посилався на довіреності № 2500 від 07.10.2011р., № 2710 від 01.11.2011р., № 2923 від 22.11.2011р., № 3210 від 20.12.2011р., платіжні доручення № 95502 від 03.11.2011р., № 81508 від 17.11.201р., № 233 від 17.01.2012р., № 235 від 27.01.2012р., податкові накладні.

Відповідач, отримавши товар, здійснив його оплату лише частково в сумі 106 848,60 грн., в результаті чого за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 38 253,36 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 05.04.2012р., яка була надіслана 11.04.2012р., про перерахування суми заборгованості.

Оскільки вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, позивач звернувся з даним позовом до суду, вважаючи своє право порушеним з моменту перебігу семиденного строку в розумінні ст.530 ч.2 ЦК України.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт отримання товару за накладними відповідачем не оспорюється, доказів відмови відповідача від отримання продукції, що поставлена згідно вказаних вище товаро-супровідних документів, та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання -суду не представлено.

Відповідно до 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи судова колегія вважає доведеною позивачем та такою що підлягає стягненню суму заборгованості у розмірі 38 253,36 грн. за поставлену продукцію.

Вбачається, що між сторонами був укладений договір № 15/1321 від 30.09.2011р. (далі-Договір), згідно із яким позивач зобов'язався передати в установлений строк продукцію у власність відповідача, а відповідач - прийняти цю продукцію та оплатити її.

Відповідно до п. 1.3 Договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції, її ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору.

Специфікаціями № 1 та № 2 від 30.09.2011р. до Договору, сторони визначили найменування продукції, її технічні характеристики, кількість, ціну за одиницю та загальну вартість.

Відповідно до п. 9.3 Договору у специфікаціях № 1 та № 2 встановлено строки оплати: специфікацією № 1 від передбачено 100% оплати товару протягом 20 календарних днів з моменту поставки, а специфікацією № 2 - протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Дослідивши надані сторонами документи судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що поставки спірного товару зроблені саме в межах даного Договору.

Не співпадіння в деяких довіреностях в посиланні на дату Договору (28.09.2011 року замість 30.09.2011 року) за умови співпадіння номеру Договору, найменування та кількості товару, що зазначений в специфікаціях, а також відсутності доказів існування окремого договору від 28.09.2011 року за тим же номером -судова колегія розцінює як помилкове, а отже і доводи позивача щодо нерозповсюдження вимог Договору на спірні поставки є безпідставними та недоведеними.

Оскільки отриманий товар відповідачем було оплачено лише частково, а матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості перед позивачем, строк оплати по Договору на час звернення позивача із позовною заявою настав раніше, ніж зазначений позивачем в позовній заяві (остання спірна поставка зроблена 20.12.20011 року), з урахуванням принципу диспозитивності господарського процесу, з боржника підлягає стягненню суму боргу у розмірі 38 253,36 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на межі позовних вимог, вважаючи встановлення факту поставки спірного товару в межах Договору обставиною, що охоплюється іншою підставою позову, ніж заявлено позивачем.

За змістом ст. 22 ГПК України, підставою позовних вимог є фактична обставина на яких ґрунтується вимога позивача.

У якості такої обставини позивачем вказано поставка товару відповідачу за видатковими накладними: № 247 від 07.10.2011р., № 245 від 02.11.2011р., № 274 від 23.11.2011р., № 285 від 20.12.2011р. (а.с.50 заява про зміну підстави позову), що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється сторонами, а той факт, що спірні правовідносини між сторонами регулювалися ще і Договором № 15/1321 від 30.09.2011р., стосується правового обґрунтування та не виходить за межи підстави позову.

Сам факт незгоди позивача із наявністю такого регулювання не спростовує його права на отримання спірної суми заборгованості в межах заявлених вимог, оскільки аналіз умов Договору свідчить про порушення права позивача на отримання оплати за поставлений товар.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012 р. у справі №5006/13/57/2012 слід скасувати через неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі. По справі слід прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 38 253,36 грн.

При поданні заяви про зміну позовних вимог в суді першої інстанції позивач вимагав стягнути з відповідача витрати на сплату послуг адвоката в сумі 6 000,00 грн. Будь-якого розрахунку при цьому позивач не надав.

В обґрунтування витрат на оплату послуги адвоката позивач посилався на Договір №04-04/2012 про надання послуг адвоката від 04.04.2012р. (далі -Договір), акт приймання-передачі наданих послуг за цим договором №1 від 06.07.2012р., квитанції до прибуткового касового ордера від 06.04.2012р., та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2698.

В апеляційній скарзі позивач вимагав стягнути з відповідача витрати на сплату послуг адвоката в сумі 6 000,00 грн. за подання позовної заяви та надання послуг адвоката під час підготування певних документів та в судових засіданнях суду першої інстанції, а також судові витрати за подання апеляційної скарги, додатково додавши Додаткову угоду № 1 від 17.07.2012р. до Договору, акт приймання-передачі наданих послуг за цим договором №2 від 08.08.2012р. та квитанцію до прибуткового касового ордера від 08.08.2012р.

Як вбачається із зазначених документів Позивач (Клієнт) із Шипіциним О.В. (Адвокат) уклав договір про надання послуг адвоката, пов'язаних із провадженням та розглядом справи у Господарському суді Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промексім-Донецьк", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за поставлений товар за видатковими накладними: № 245 від 02.1.2011р., № 285 від 20.12.2011р., № 274 від 23.11.2011р.

Пунктом 2.1. зазначеного договору сторони визначили ціну послуг адвоката у сумі

6 000,00 грн. та оплату послуг адвоката протягом трьох банківських днів з дати укладання даного Договору.

Позивач відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 06.04.2012р. перерахував адвокату за договором №04-04/2012 від 04.04.2012р. про надання послуг адвоката 6 000,00 грн.

Позивачем та Адвокатом 06.07.2012р. складений акт приймання-передачі виконаних послуг за вказаним договором, яким встановили відсутність претензій Клієнта до якості наданих послуг та його обов'язок сплати ці послуги у сумі 6 000,00 грн.

Додатковою угодою № 1 від 17.07.2012р. до Договору домовились про надання Позивачу послуг адвоката при оскарженні рішення господарського суду Донецької області по справі № 5006/13/57/2012 до Донецького апеляційного господарського суду та оплату послуг Адвоката у сумі 3 000,00 грн.

Позивачем та Адвокатом 08.07.2012р. складений акт приймання-передачі виконаних послуг за вказаним договором, яким встановили відсутність претензій Клієнта до якості наданих послуг та його обов'язок сплати ці послуги у сумі 3 000,00 грн.

Позивач того ж дня відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 08.08.2012р. перерахував адвокату за договором №04-04/2012 від 04.04.2012р. про надання послуг адвоката 3 000,00 грн.

За змістом ст. 44 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати послуг адвоката відносяться до складу судових витрат, які підлягають розподілу у загальному порядку, встановленому ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з правової позиції Вищого господарського суду України, сформульованої в п.11 Інформаційного листа від 13.02.2002р. №01-8/155, п. 11 Інформаційного листа від 14.12.2007р. №01-8/973 та п. 28 Інформаційного листа від 18.03.2008р. №01-8/164, суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплати послуг адвокатів, маж враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Таким чином, розглядаючи конкретну справу, суд з урахуванням її обставин може обмежити розмір відповідної компенсації з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Приймаючи до уваги, відсутність доказів, що підтверджують розумність проведених позивачем зазначених витрат ( а також відсутність їх розрахунку взагалі), незначну складність розглядуваних в межах справи №5006/13/57/2012 правовідносин (стягнення лише суми боргу, а не інфляційних та 3% річних як зазначено в договорі), незначну кількість судових засідань, присутність адвоката в судових засіданнях лише суду першої інстанції та відсутність в суді апеляційної інстанції, не співрозмірність зазначеної до стягнення суми, судова колегія дійшла висновку, що належна до компенсації Відповідачем частка судових витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката у світлі принципів розумної обґрунтованості їх розміру та адекватності впливу участі адвоката на результат вирішення заявлених вимог, має становити 2 000,00 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача.

З урахуванням наведеного слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 641,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги 804,75 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промексім-Донецьк", м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2012р. у справі №5006/12/57/2012 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промексім-Донецьк", м. Донецьк до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості у розмірі 38 253,36 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промексім-Донецьк", м. Донецьк заборгованість у розмірі 38 253,36 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", 84306, м. Краматорськ, Донецька область, код 00210602 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промексім-Донецьк", 83101, м. Донецьк, вул. Оборонна, б. 23, кв. 1 , код 36559105 судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 641,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги 804,75 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі

2 000,00 грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС