Рішення № 25651414, 16.08.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" серпня 2012 р. Справа № 11/5007/717/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Коновалова В.В. ( довіреність від 01.06.12р.)

від відповідача: Таргонський М.М. ( довіреність від 03.04.12р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Утиліта" (м.Новомосковськ, Дніпропетровська область)

до Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" (м. Житомир)

про стягнення 52442,05 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача на його користь 41012,05 грн. 3% річних та 11430 грн. інфляційних.

В судове засідання представник позивача надав уточнений розрахунок позовних вимог, згідно якого просить стягнути 20203,56 грн. 3% річних та 12700 грн. інфляційних.

Представник позивача позов підтримав згідно уточненого розрахунку.

Представник відповідача в судове засідання надав відзив на позов, в якому зазначив, що позов не визнає, оскільки на день подачі позову до суду основна заборгованість перед позивачем була погашена.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 05.12.11р. господарським судом Житомирської області було прийнято рішення по справі № 17/5007/104/11р. , згідно якого було стягнуто з ПАТ "Біо мед скло" на користь ТОВ "Утиліта" 1270000,01 грн. заборгованості, 16812,50 грн. штрафу, 42684,44 грн. пені, 14276,50 грн. 3% річних, 13605,86 грн. витрат по сплаті державного мита, 221,26 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Також, даний рішенням було відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 47178,87 грн. пені та 3085,53 грн. 3% річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.12р. вказане вище рішення було залишено без змін.

З рішення господарського суду Житомирської області по справі 17/5007/104/11 вбачається, що 10.03.11р. між сторонами був укладений договір Y975/100311/Р, згідно якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача скло бій безбарвний очищений , а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, викладених у договорі.

Згідно п. 3.4 договору, оплата за поставлений товар має здійснюватись шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача у наступному порядку:

- 100% від вартості партії постачаємого товару відповідач оплачує позивачу на протязі 3 календарних днів з моменту подачі письмової заявки, згідно п. 1.2 договору.

На виконання умов договору, позивач здійснив відповідачу поставку 3063797,38 грн., що підтверджується відповідними квитанціями про прийняття вантажу, накладними, видатковими накладними.

Відповідно до п. 3.6 вищезазначеного договору, сторони можуть змінити умови та/або форму оплати товару за взаємною згодою, при цьому нові умови оплати повинні бути викладені в додатковій угоді до договору.

В пункті 1 додатку №1 від 15.03.2011р. до договору №Y975/100311/Р від 10.03.2011р. сторони встановили, що позивач та відповідач прийшли згоди змінити та доповнити договір наступним:

- п.п. 2.2.2 "Відповідач здійснює оплату отриманого за договором товару у вигляді 100% передплати вартості партії товару шляхом перерахування суми визначеної в специфікації (вартості партії товару) на розрахунковий рахунок позивача.

З 15.03.2011р. по 30.06.2011р. 100% вартості партії товару відповідач сплачує на користь позивача на протязі 2-х календарних днів з моменту відвантаження цієї партії товару, дати вказаної в залізничних накладних. Оплата товару може здійснюватись і в інший спосіб за узгодженням сторін.".

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого створилась заборгованість в сумі 1270000,01грн.Вказаним рішенням дана заборгованість була стягнута з відповідача.

Також, даним рішенням були стягнуті з відповідача штрафні санкції нараховані по 01.11.11р.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти , встановлені рішенням господарського суду ( іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач почав виконувати рішення суду від 05.12.11р. лише з 11.05.12р., сплачуючи частками в період з 11.05.12р. по 18.05.12р.

Таким чином, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальний втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації ( плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутись до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому нарахуванням позивачем в даному випадку інфляційних та 3% річних є обґрунтованим.

Після прийняття судом рішення про стягнення коштів грошове зобов'язання боржника не припинилось до моменту фактичної сплати коштів.

Таким чином, згідно уточненого розрахунку позивача, відповідачу нараховані за період з 01.11.11р. по 18.05.12р. 3% річних в розмірі 20203,56 грн. та інфляційні за період з листопада 2011р. по березень 2012р. в розмірі 12700 грн.

Перевіривши уточнений розрахунок позивача, суд не погоджується з розміром 3% річних, оскільки згідно розрахунку проведеного судом сума 3% річних за вказаний період становить 20165,47 грн.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов в частині стягнення 20165,47 грн. 3% річних, 12700 грн. інфляційних та відмовляє в іншій частині позову.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" ( 10025, м. Житомир, вул. Промислова, 26, код 04763746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Утиліта" ( юрид. адреса: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Зіни Бєлої, 156А, фактична адреса: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Спаська, 8, код 31075851) - 20165,47 грн. 3% річних, 12700 грн. інфляційних, 1607,63 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.08.12

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 сторонам