Рішення № 25651322, 10.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/7539-2012 10.08.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Харківхолодмаш» до Міністерства надзвичайних ситуацій Українитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві простягнення 155 828,94 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаТеплом М.П. -представник від відповідачаГорбач Я.В. -представник від третьої особиГашинський Д.М. -представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Харківхолодмаш»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства надзвичайних ситуацій України 155828,94 грн., в тому числі 127 710,00 грн. основного боргу, 19 028,79 грн. інфляційних втрат та 9 090,15грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови Договору № 21-5/49 на поставку продукції спеціального призначення від 25.12.2009 щодо здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, а також суму втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на те, що оплата за договором поставки повинна була здійснюватись за бюджетною програмою 3201540 «Придбання спеціальної аварійно-рятувальної, пожежної техніки та обладнання, в тому числі спеціальних вертольотів». Заборгованість, за твердженням відповідача, виникла з причин недофінансування з Державного бюджету в 2009 році при наявності відкритих асигнувань, а у Законі України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та Законі України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не передбачалось коштів на закупівлю техніки, оснащення, в тому числі і на погашення кредиторської заборгованості, яка утворилась у 2009 році. Тому, на думку відповідача, з його боку жодних порушень норм законодавства не мало місця.

Третьою особою письмових пояснень по справі на вимогу ухвали суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

25.12.2009 між Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (правонаступником якого є відповідач -Міністерство надзвичайних ситуацій України; замовник) та Публічним акціонерним товариством «Харківхолодмаш»(позивач; постачальник) укладено Договір № 21-5/49 на поставку продукції спеціального призначення -приладів неелектричних побутових (приладів на рідкому паливі) (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити у власність замовнику спеціальні прилади неелектричні побутові (прилади нагрівальні на рідкому паливі), (далі - продукція спеціального призначення) в кількості згідно специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити продукцію спеціального призначення на умовах цього Договору.

Приймання-передача продукції спеціального призначення, згідно з п. 6.1. Договору, здійснюється у присутності представників сторін, за накладними та актами прийняття-передачі в місці постачання продукції.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу прилади неелектричні побутові в кількості 297 штук на загальну суму 127 710,00 грн. (на підставі видаткової накладної № РН-0000235 від 28.12.2009 та довіреності № 027136 від 28.12.2009).

У відповідності до п. 2.1. ціна Договору становить 127 710,00 грн. в тому числі ПДВ 21 285,00 грн. за цінами відповідно до специфікації з врахуванням транспортних витрат (Додаток №1).

Розрахунок за продукцію спеціального призначення здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку замовника протягом 10 банківських днів з моменту поставки частини продукції спеціального призначення за поставлену частину або з моменту поставки продукції спеціального призначення у повному обсязі на підставі акту приймання-передавання, накладної та рахунку-фактури постачальника. Усі розрахунки за договором проводяться у гривнях в безготівковій формі. Зміна ціни на продукцію спеціального призначення з моменту підписання сторонами договору не допускається. Запити щодо такої зміни не розглядаються (п.п. 2.2. -2.4. Договору).

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що замовник зобов'язаний оплатити вартість продукції спеціального призначення в порядку, передбаченому цим Договором.

Проте, судом встановлено, що Міністерство надзвичайних ситуацій України не виконало свої зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар. Загальна заборгованість перед позивачем складає 127 710,00 грн. Доказів, які б спростовували визначену суму боргу, відповідачем не представлено.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У ст. 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У пункті 2.2 Договору сторонами чітко погоджено строк здійснення відповідачем оплати за поставлену продукцію - протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції. Умова Договору, що розрахунок за продукцію здійснюється при наявності коштів на реєстраційному рахунку, не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за поставлений та отриманий товар, у погоджений сторонами строк. Отримання бюджетного фінансування на здійснену відповідачем закупівлю товару не можна розглядати як подію, яка неминуче настане, в розумінні абзацу 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором № 21-5/49 і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати поставленої та прийнятої продукції, тому судом не приймається.

Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, в якій зазначено наступне: «Касаційний суд обґрунтовано відхилив заперечення МНС щодо неоплати продукції за відсутності бюджетних коштів на реєстраційному рахунку відповідача, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України»від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України на 2009 рік не виправдовує бездіяльність МНС і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання».

Оскільки доказів здійснення розрахунків за отриманий товар у сумі 127 710,00 грн. відповідачем суду не надано, документів, які б підтверджували наявність розбіжностей у сумі взаєморозрахунків або спростовували би здійснений позивачем розрахунок суми боргу суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 19 028,79 грн. інфляційних втрат та 9 090,15 грн. 3% річних.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором № 21-5/49 на поставку продукції спеціального призначення від 25.12.2009 встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку про його правильність, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 9 090, 15 грн.

Стосовно інфляційного збільшення суми боргу, то за здійсненим судом перерахунком, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати у розмірі 18 517,95 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міністерства надзвичайних ситуацій України (01030, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 55, ідентифікаційний код 37535001) на користь Публічного акціонерного товариства «Харківхолодмаш»(61035, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, ідентифікаційний код 14307966) 127 710 (сто двадцять сім тисяч сімсот десять) грн. 00 коп. основного боргу, 18 517 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 95 коп. інфляційних втрат, 9 090 (дев'ять тисяч дев'яносто) грн. 15 коп. 3% річних, а також 3 106 (три тисячі сто шість) грн. 29 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2012

Суддя Ю.М. Смирнова