Постанова № 25650716, 15.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р. Справа № 5028/12/123/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Полянського А.Г. перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Евроднепр"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012у справігосподарського суду Чернігівської областіза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Евроднепр"дофізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 190 550,00 грн., в судовому засіданні взяли участь представники:від позивача:Сікорський С.М. -дов. № 07/12/08 від 06.08.2012;від відповідача:ОСОБА_6 -дов. ВРО № 968668 від 10.01.2012;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 14.02.2012 господарського суду Чернігівської області (суддя - Лавриненко Л.М.) відмовлено в задоволені позовних вимог ТОВ "Евроднепр" до ФОП ОСОБА_4 про стягнення 190 550, 00 грн.

Постановою від 23.04.2012 Київського апеляційного господарського суду (судді: Сітайло Л.Г. - головуючий, Дикунська С.Я., Алданова С.О.) рішення від 14.02.2012 господарського суду Чернігівської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що прийняття товару за кількістю та якістю, проведено позивачем з порушенням вимог п. 14 договору-заявки № 2110/01 від 21.10.2011 в односторонньому порядку, без повідомлення відповідача та зазначення в актах всіх необхідних відомостей, передбачених нормативними актами.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити.

Господарськими судами встановлено, що ТОВ "Євроднепр" (клієнт) та ФОП ОСОБА_4 (перевізник) уклали договір-заявку № 2110/01 від 21.10.2011.

За умовами укладеного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому вантаж (згідно з транспортною накладною) та забезпечити подачу транспортного засобу у технічно справному стані, в обумовлений заявкою термін за маршрутом: м. Черкаси (вул. Смілянська, 169) - м. Дніпропетровськ (вул. Радгоспна, 98).

Автомобіль відповідача РЕНО-Преміум, н/з НОМЕР_1, з напівпричепом САМРО н/з НОМЕР_2 завантажено 21.10.2011 за товарно-транспортною накладною № 000158 у кількості 5т кукурудзи цукрової швидкозамороженої на суму 42500,00 грн.; 15т горошку зеленого швидкозамороженого на суму 142500,00 грн. Факт прийняття відповідачем товару до перевезення підтверджується підписом водія-експедитора ОСОБА_10 у зазначеній накладній.

За довідкою № 38/9354 від 26.10.2011 ВДАІ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 22.10.2011 в м. Дніпропетровську на перехресті пр-ту Петровського та пр-ту Калініна, сталося ДТП за участю автомобілів РЕНО-Преміум, н/з НОМЕР_1, з напівпричепом САМРО н/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10, ДЕО-ЛАНОС н/з НОМЕР_5, під керуванням водія ОСОБА_11 та ВАЗ-2108 н/з НОМЕР_6, під керуванням водія ОСОБА_12 У дорожньо-транспортній пригоді пошкоджено транспортні засоби та вантаж автомобіля РЕНО-Преміум, з напівпричепом САМРО, під керуванням водія ОСОБА_10

Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, пошкодження вантажу врегульована ст. 314 Господарського кодексу України, згідно якої перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Дана стаття кореспондується зі ст. 924 Цивільного кодексу України, якою також встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.ст. 133, 137 Статуту автомобільного транспорту УРСР автотранспортні підприємства або організації несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу або до передачі згідно з правилами іншим підприємствам, організаціям, установам, якщо не доведуть, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталися через обставини, яким вони не могли запобігти і усунення яких від них не залежало. Вартість вантажу визначається виходячи з загальної суми рахунку вантажовідправника. Автотранспортне підприємство або організація відшкодовують вантажовідправнику (вантажоодержувачу) по претензіях вартість втрачених, невистачаючих, зіпсованих або пошкоджених вантажів на підставі рахунку вантажовідправника, а в тих випадках, коли розрахунки за вантаж через банк не провадяться, - на підставі іншого документа, який замінює рахунок.

Пунктом 14 договору-заявки № 2110/01 від 21.10.2011 сторони передбачили, що перевізник несе відповідальність у випадку втрати/пошкодження вантажу, незалежно від підстави її виникнення, в повному обсязі нанесених збитків. У випадку пошкодження, псування, втрати (в тому числі передачі вантажу особі, що не є вантажоотримувачем) вантажу при перевезенні перевізник відшкодовує вартість втраченого (пошкодженого, зіпсованого) вантажу протягом десяти календарних днів з моменту отримання претензії від клієнта. Вартість втраченого, зіпсованого, пошкодженого вантажу визначається на підставі трьохстороннього акту приймання-передачі вантажу вантажоотримувачу, який зобов'язані підписати вантажоотримувач, перевізник та представник торгівельно-промислової палати.

В матеріалах справи містяться докази виклику представника відповідача на місце аварії для складання акту про пошкодження товару: - витяг з журналу телефонограм позивача, де зазначено номер, дата та час передачі телефонограм, її текст, хто передав та хто прийняв, роздруківка фіксованого мобільного зв'язку за корпоративними телефонами.

Однак, відповідач свого представника на місце аварії не направив, про що також вказано в листі віце-президента Дніпропетровської торгівельно-промислової палати ОСОБА_13 від 06.02.2012 за № 199/03-19К та відповіді не надав.

Висновком експерта № ГО 5143/1 від 22.10.2011 та актом експертизи № ГО-5143 від 26.10.2011, проведеною Дніпропетровською торгово-промисловою палатою, встановлено, що весь товар дифростований і розморожений. Зібраний розсип для подальшої реалізації не придатний.

28.10.2011 позивач звернувся до відповідача з претензією № П-008 щодо відшкодування вартості пошкодженого вантажу в сумі 185000,00 грн. В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на заявлену позивачем претензію.

Відповідно до товарно-транспортних накладних та видаткових накладних від 21.10.2011, 27.10.2011, 28.10.2011, 29.10.2011, 30.10.2011, 31.10.2011, 02.11.2011 пошкоджений товар утилізовано в кількості 18 500 кг.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Отже, господарські суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку, що позивач з порушенням прийняв товар та самостійно без повідомлення та згоди відповідача провів утилізацію товару.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що позивачем доведено заподіяння йому відповідачем збитків в сумі 190550,00 грн. (договір-заявка, товарно-транспортні накладні, акт експертизи Дніпропетровської торгово-промислової палати, договір купівлі-продажу товару, видаткові накладні, банківські виписки, договір на надання послуг з утилізації, акт №ОУ-0000163 від 03.11.2011), а відповідач принагідно, не довів, що втрата та пошкодження вантажу сталися не з його вини.

Відповідно до п.2 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги (подання) має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення не відповідають чинному законодавству України та підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 107, ст.1115, ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Евроднепр" задовольнити.

Постанову від 23.04.2012 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 14.02.2012 господарського суду Чернігівської зі справі № 5028/12/123/2011 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (ідент. номер НОМЕР_7, АДРЕСА_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Евроднепр" (ідент. номер 24429899, Дніпропетровська область, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 98) 190550 (сто дев'яносто тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 00 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 3811,00 грн. за подання позовної заяви, витрати зі сплати судового збору в сумі 3811,00 грн. (1905, 50 грн. + 1905, 50 грн.) за подання апеляційної та касаційної скарг.

Доручити господарському суду Чернігівської області видати відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

А.Г. Полянський