Постанова № 25650698, 14.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5019/287/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М.,суддівШевчук С.Р., Кролевець О.А.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012р. у справі№ 5019/287/12 господарського суду Рівненської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро ХХІ" прозвернення стягнення на майно в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Омельченко І.В., дов. № б/н від 15.06.2011 р.

- відповідача: не з'явився

- ПАТ"Теофіпольський цукровий завод": Войцещук В.І., дов. № 14 від 17.04.2012 р.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 р. (суддя Гудзенко Я.О.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 р. (у складі головуючого Демидюк О.О., суддів Бригинець Л.М., Щепанська Г.А.), у справі №5019/287/12 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", вжито заходів до забезпечення позову та накладено арешт на цукор у загальній кількості 15 763, 74 тон, що знаходиться на складі за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с.Бабин, вул. Заводська, 1, відповідно до договору від 8 серпня 2011 року №100 в кількості 9 567, 814 тон; на складі ТОВ "Клембівський цукровий завод" за адресою: Хмельницька обл., Ізяславський район, с.Клубівка, вул. Заводська, 1 відповідно до договору від 21 вересня 2011 року №Д-2 в кількості 5 147, 880 тон; на складі ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" за адресою: Хмельницька область, смт.Теофіпіль, вул. Жовтнева, 12 згідно договору від 21 вересня 2011 року №Д-1, в кількості 1 048, 050 тон.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм процесуального права, зокрема ст.ст. 26, 27, 104 ГПК України, просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 р. у справі №5019/287/12 в частині накладення арешту на 1 048, 050 тон цукру на складі ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" згідно договору №Д-1 від 21.09.2011р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012р. у справі №5019/287/12.

Позивач та відповідач не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.08.2012 р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого Демидової А.М., суддів Шевчук С.Р. та Кролевець О.А. для розгляду касаційної скарги у справі № 5019/287/12 господарського суду Рівненської області.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ТОВ "АГРО ХХІ" про звернення стягнення на предмет застави у зв'язку із заборгованістю ТОВ "АГРО ХХІ" у розмірі 396 054 848, 16 грн. за договором кредитної лінії від 23 листопада 2010 року № НКЛ-2005422, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "АГРО ХХІ" (далі -кредитний договір).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 27 лютого 2012 року у справі №5019/287/12 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Одночасно, ПАТ "Дельта Банк" на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке відповідач передав позивачу за договором застави товарів в переробці №НКЛ-2005422/S-23 від 27 вересня 2011 року (далі - договір застави) укладеного між ПАТ "Дельта Банк" (заставодержатель) та ТОВ "АГРО ХХІ" (заставодавець), а саме:

- цукор у загальній кількості 15 763, 74 тони, що знаходиться на складі за адресою: Рівненська область, Гощанський район, с.Бабин, вул. Заводська, 1, відповідно до договору від 8 серпня 2011 року №100 в кількості 9 567, 814 тон; на складі ТОВ "Клембівський цукровий завод" за адресою: Хмельницька обл., Ізяславський район, с. Клубівка, вул. Заводська, 1 відповідно до договору від 21 вересня 2011 року № Д-2 в кількості 5 147, 880 тон; на складі ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" за адресою: Хмельницька область, смт. Теофіпіль, вул. Жовтнева, 12 відповідно до договору від 21 вересня 2011 року №Д-1, в кількості 1 048,050 тон.

Свою заяву позивач обґрунтував тим, що вказане вище майно належить відповідачу на праві власності та є предметом застави згідно договору застави в якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором.

Згідно п.1.1 договору застави предметом застави є цукровий буряк в кількості 505 856 тон, який переробляється в цукор у кількості не менше 56 850 тон. Розмір забезпечених заставою зобов'язань становить 390 000 000 грн. (п.п. 1.4.1 договору застави)

Позивачем до заяви додано акт від 20 лютого 2012 року перевірки стану заставленого майна, що передано в забезпечення згідно договору застави на підставі кредитного договору. Згідно вказаного акту, перевіркою встановлено, що майно, передане в заставу, належить ТОВ "АГРО ХХІ" на праві власності та його фактична кількість становила: цукровий буряк - 439 337, 037 тон, який був перероблений в цукор у кількості 51 039, 34 тон.

Станом на 10 січня 2012 року загальна кількість цукру складала 15 763, 74 тон, що підтверджується доданим до заяви додатковим договором від 10 січня 2012 року №10 до договору застави.

Відповідно до додаткового договору №10 від 10.01.2012 року загальна заставна вартість предмету застави становить 95 896 085 грн., що менше заборгованості відповідача за кредитним договором.

Згідно з п.4.2 договору застави право застави припиняється виконанням заставодавцем забезпечених заставою зобов'язань за договором кредиту, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Станом на 23 лютого 2012 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором склала 396 054 848, 16 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідач відмовився підписати акт перевірки стану заставленого майна від 20.02.2012р.,відповідно до якого, за даними звітів, які щоденно надаються сюрвейєрами, загальний фактичний залишок цукру станом на 20.02.2012р. склав 13 290, 79 тон. Таким чином, в порушення умов договору застави, залишок цукру зменшився в порівнянні з 10 січня 2012 року на 2 472, 95 тон. А отже, на думку позивача, є підстави та необхідність вжити заходи до забезпечення позову.

Також, у зв`язку зі зменшенням залишків майна відповідача, ПАТ "Дельта Банк" у своїй позовній заяві, з урахуванням наявності заборгованості ТОВ "АГРО ХХІ" за кредитним договором, просить звернути стягнення на предмет застави - цукор у кількості 15 763, 74 тон.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

З урахуванням вищевикладеного, судами першої та апеляційної інстанції вірно встановлено, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на цукор, що є предметом договору застави товарів в переробці №НКЛ-2005422/S-23 від 27 вересня 2011 року, безпосередньо пов'язаний з предметом спору у даній справі щодо звернення стягнення на майно, відповідає вимогам адекватності та співмірності, спрямований на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача та спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів у справі № 5019/287/12.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012р. та ухвалу господарського суду Рівненської області від 28.02.2012 р. у справі № 5019/2587/12 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я С.Р. Шевчук

С у д д я О.А. Кролевець