Постанова № 25647581, 09.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.12 Справа № 5015/3508/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Данко Л.С., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Швець О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, та його представника ОСОБА_3

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Львівської області від 20 вересня 2011 року у справі №5015/3508/11 за позовом публічного акціонерного товариства «Львівобленерго»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 3831,48 грн. боргу за понаддоговірне споживання електроенергії

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Львівської області (суддя Ділай У.І.) рішенням від 20 вересня 2011 року у даній справі позов задоволив повністю: стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Львівобленерго»3831,48 грн. боргу за понаддоговірне споживання електроенергії у липні, серпні 2010 року.

Не погоджуючись із даним рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 20 вересня 2011 року по справі №5015/3508/11 повністю та прийняти нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що рішення підлягає скасуванню як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Скаржник вказує, що місцевим господарським судом не було взято до уваги особливі умови договору, а саме щодо терміну його дії, оскільки, відповідно до п. 9.7 договору, термін його дії визначається терміном дії договору оренди приміщення. Вважає, що місцевим господарським судом не було з'ясовано чи діяв договір оренди приміщення та договір постачання електричної енергії на момент звернення позивача до суду. Крім того, позивачем не було доведено обставин, що саме відповідачу було поставлено електроенергію в приміщення за адресою АДРЕСА_2 і саме відповідачем було її спожито.

Суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_4.

Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги учасники процесу повідомлені належним чином, про що є докази у справі.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду в склад колегії замість судді Давид Л.Л., у зв'язку із її тимчасовою непрацездатністю, уведено суддю Данко Л.С.

У судове засідання з'явились представники сторін. Скаржник апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити. Відповідач на підставі поданого відзиву та усних пояснень просить апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області без змін.

Розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 20 вересня 2011 року по справі №5015/3508/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення зважаючи на наступне.

Згідно з матеріалами справи 02 серпня 2005 року між відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» (постачальник) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №68149 за умовами п.1. якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Надалі відкрите акціонерне товариство "Львівобленерго" змінило найменування на публічне акціонерне товариство "Львівобленерго".

За приписами п. 2 договору, під час виконання умов цього договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язані керуватись чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Згідно з п. 2.4. договору сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін.

На виконання умов договору відповідачу було встановлено прилад обліку №0505666 з показником 000014, про що свідчать завдання №1-3750 від 28.07.2005 року та акт збереження пломб кіл обліку №062897 від 28.07.2005 року. Такі дані підтверджуються додатком №9 до договору, де зазначено, що цей прилад обліку електроенергії встановлено в приміщенні споживача ФОП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2.

У п. 5.1. Договору сторони передбачили, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік відповідач не пізніше 15 листопада поточного року надає позивачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток № 1 "Обсяги споживання електричної енергії споживачу та субспоживачу"). У разі ненадання відповідачем зазначених відомостей у встановлений Договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється позивачем за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

Відповідач не погодив розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік, тому позивач встановив ліміт споживання. На підтвердження обґрунтованості встановленого для відповідача на 2010 рік обсягу споживання електричної енергії позивач надав витяг з розрахункової картки, відповідно до якої за період з 01 січня 2008 року до 01 грудня 2008 року (тобто, за попередній період відносно до 2010 року, оскільки з 01 січня 2009 року до 01 грудня 2009 року відповідач був відключений від мережі) відповідачем спожито загалом 8 419 кВт/год. Відповідно середній місячний обсяг споживання електричної енергії СПД-ФО ОСОБА_2 становить 700 кВт/год.

25 січня 2010 року позивач направив відповідачу повідомлення № 7/1-146 (яке є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії), згідно з яким відповідачу встановлено договірні величини обсягу споживання електричної енергії у відповідності до п. 5.1. Договору - 700 кВт/год в місяць. Повідомлення направлене за адресою відповідача, вказаною в договорі та підтвердженою витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - АДРЕСА_3.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28 (ПКЕЕ).

Пунктом 4.1. ПКЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договорами.

Відповідно до п. 4.2. ПКЕЕ відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором.

У липні 2010 року відповідач спожив 5 366 кВт/год., тобто перевищив договірну величину споживання електроенергії на 4 666 кВт/год., а у серпні 2010 року відповідач спожив 1582 кВт/год. електроенергії, чим перевищив договірну величину споживання електроенергії на 882 кВт/год. Факт споживання електричної енергії підтверджено показниками лічильника і цей факт відповідач не заперечує і не спростовує.

Відповідно до п.4.2.2. Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, відповідач сплачує позивачу п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

За порушення умов договору та вимог діючого законодавства позивач нарахував відповідачу двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини за липень 2010 року -3232,60 грн., за серпень 2010 року -598,88 грн.

У п. 2 Додатку № 2 до Договору сторони погодили, що розрахунковим періодом вважається період з 27 числа попереднього місяця до такого ж числа поточного місяця та прирівнюється до календарного. Відповідно до п. 4 Додатку № 2 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка.

03 серпня 2010 року і 03 вересня 2010 року позивач скеровував на адресу позивача повідомлення № 7/8-1535 та №7/9-1722 про перевищення договірних величин споживання електричної енергії за липень 2010 року на 4 666 кВт/год. та на 882кВт/год за серпень 2010 року та рахунки за понадлімітне споживання електричної енергії на загальну суму 3831,48 грн. за понаддоговірне споживання електроенергії в липні-серпні 2010 року.

Факт направлення відповідачу рахунків за понадлімітне споживання електроенергії підтверджується Списком відправленої кореспонденції (рахунків за понадлімітне споживання електричної енергії за липень місяць 2010р.) та квитанцією від 09 серпня 2010 року, а також Списком відправленої кореспонденції (рахунків за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за серпень місяць 2010 року) та квитанцією від 08 вересня 2010 року.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем 3831,48 грн. за понаддоговірне споживання електроенергії в липні-серпні 2010 року. Тому, суд першої інстанції рішенням від 20 вересня 2011 року стягнув з відповідача на користь позивача 3831,48 грн.

Слід зазначити, що вся кореспонденція позивачем та судом надсилалась відповідачу на адресу АДРЕСА_3, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як місце проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

У матеріалах справи відсутні й суду апеляційної інстанції не надано жодних доказів на підтвердження зміни місця проживання відповідачем та внесення відповідних відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зокрема про місце проживання відповідача за адресою АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу суду на особливі умови договору про постачання електричної енергії №68149, а саме на те, що відповідно до п. 9.7 договору, термін його дії визначається терміном дії договору оренди приміщення за адресою АДРЕСА_2.

Договір найму (оренди) нежитлового приміщення загальною площею 26,1 м.кв. у будинку АДРЕСА_2 укладено між відповідачем (наймач) і ОСОБА_5 (наймодавець) 05 квітня 2005 року. Строк дії договору оренди складав три роки - до 05 квітня 2008 року.

Відповідач стверджує про припинення договору найму (оренди) нежитлового приміщення будинку АДРЕСА_2 04 квітня 2008 року і передачу ним цього приміщення власникові за актом приймання-передачі від 04 квітня 2008 року. За позицією відповідача, з цієї ж дати (04 квітня 2008 року) він не використовував назване приміщення, в тому числі не споживав підведену до цієї точки обліку електричну енергію, не зривав пломб. Таким чином, відповідач вважає, що з квітня 2008 року припинив свою дію й договір про постачання електричної енергії № 68149 від 2 серпня 2005 року.

Також, 06 червня 2012 року відповідач подав апеляційному суду клопотання долучити до матеріалів справи копію відповіді РУ ДСАТ ДПС у Львівській області від 01 червня 2012 року №112/10/21-2019/1148 про отримання СГД ФОП ОСОБА_4 ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами СГД ФОП ОСОБА_4 з 22 лютого 2010 року по 21 люте 2011 року за адресою АДРЕСА_2 у м. Львові. Відповідач вважає, що названий доказ підтверджує факт користування останньою нежитловими приміщеннями будинку АДРЕСА_2 у м. Львові у спірний період.

Однак, такі твердження відповідача є безпідставними і не ґрунтуються на законі.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог ст. 26 закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією.

Пунктом 2.5. договору про постачання електричної енергії № 68149 передбачено, що у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у т.ч. шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії за 7 діб до дня зміни власника приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим Договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

Пунктом 9.4. цього ж договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2005 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України. А п.9.7. договору особливою умовою сторони передбачили, що термін дії договору визначається терміном дії договору оренди приміщення.

Положення п. 9.7 договору про постачання електричної енергії № 68149 про те, що термін його дії визначається терміном дії договору оренди приміщення не заперечує і не спростовує приписів п. 2.5. цього ж договору.

Відповідно до п. 6.18. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.96 № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за № 417/1442), у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електричної енергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених приписів закону та встановлених фактичних обставин справи, апеляційний суд відхиляє твердження позивача про одночасне припинення 04 квітня 2008 року договору оренди нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_2 у м. Львові й договору користування електричною енергією та не приймає до уваги повідомлення РУ ДСАТ ДПС у Львівській області від 01 червня 2012 року про отримання ФОП ОСОБА_4 ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами за адресою АДРЕСА_2 у м. Львові в якості доказу користування останньою тими нежитловими приміщеннями в будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, які до 04 квітня 2008 року орендував відповідач.

Відповідач не повідомив постачальника електричної енергії (позивача) за 7 діб до передачі орендованого приміщення власнику про припинення договору оренди, звільнення ним орендованого приміщення та про припинення користування електричною енергією, хоча зобов'язаний був повідомити.

Також відповідач за 7 діб до дня припинення договору оренди приміщення включно повинен був сплатити постачальнику електричної енергії усі види платежів за договором про постачання електричної енергії. Однак, докази виконання відповідачем означених зобов'язань в матеріалах справи відсутні й суду апеляційної інстанції не надані.

Отже, договір про постачання електричної енергії № 68149 від 02 серпня 2005 року на момент виникнення спірних відносин не був розірваний в порядку, передбаченому договором та законом, умови договору щодо постачання і споживання електричної енергії сторони виконували, а також відповідач частково здійснював оплату за цим договором.

Матеріалами справи доведено факт понадлімітного споживання електроенергії у липні, серпні 2010 року та обґрунтованість розрахунку двократної вартості понаддоговірноспожитої електроенергії.

Відповідно до вимог ст. 26 закону України «Про електроенергетику», споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно з п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999р. "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі" споживачі у разі перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п'ятою і шостою статті 26 Закону України "Про електроенергетику".

З викладеного слідує, що відповідач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на об'єкті (нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_2 у м. Львові) електричної енергії та інших платежів, у тому числі й сплачувати двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 20 вересня 2011 року у справі №5015/3508/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Данко Л.С.

суддя Юрченко Я.О.