Рішення № 25647174, 15.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р.Справа № 5023/2279/12 вх. № 2279/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

за участю

прокурора - Кондратюк Н.А. посвідчення №242 від 15.11.2006 р.;

1-го позивача - не з'явився;

2-го позивача - не з'явився;

1-го відповідача - Баценюк Н.М. довіреність №11/12 від 10.07.12 р.;

2-го відповідача - Бойченка В.В. довіреність 0301-15 від 20.12.2011 р.;

третьої особи (Фонд державного майна України) - Зучека Є.Н. довіреність б/н;

третьої особи (ТОВ "НОВО-ЗМІЇВСЬКЕ") - Халабурдіна С.В. довіреність б/н від 10.07.2012 р.;

розглянувши справу за позовом Прокурора Зміївського району Харківської області м. Зміїв в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" в особі Державного підприємства "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

- Фонд державного майна України, м. Київ

до 1) Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиції", м. Харків

2) Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, м. Харків

3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВО-ЗМІЇВСЬКЕ", м. Зміїв

про визнання недійсними прилюдних торгів

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Зміївського району Харківської області звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики, Фонду державного майна України в особі Державного підприємства "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка" до Приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство Юстиція", Підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Харківської області про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації арештованого комплексу літнього відпочинку ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко", скасування акту про проведені публічні (прилюдні) торги старшого державного виконавця Бойченко В.В. від 09.12.2011, скасування свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна з прилюдних торгів від 26.12.2011, виданого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В.І. та зареєстроване в реєстрі за № 1004.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що проведено реалізацію арештованого майна, яке боржнику не належало, порушені вимоги мораторію на звернення стягнення на майно державного підприємства, комплекс літнього відпочинку продано за заниженою ціною, без належного повідомлення про проведення прилюдних торгів.

Ухвалою господарського суду Харківської області розгляд справи відкладено на "15" серпня 2012 р. о 11:00. Клопотання прокурора про визначення 1-го позивача - Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном та зміни назви 2-го відповідача - задоволено частково. Першим позивачем визначено Державний концерн "Укроборонпром" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36). Замінено назву другого відповідача з Підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Харківської області на "Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області".

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник 1-го позивача у судове засідання не з'явився.

Представник 2-го позивача (ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка") надав через канцелярію суду заяву за підписом керуючого санацією, в якій просив слухати справу за його відсутності та винести обґрунтоване рішення. Також через канцелярію суду заяву 01 серпня 2012 року надійшов відзив на позовну заяву за вх.№11200 за підписом виконавчого директора ДП "ХПЗ" ім. Т.Г. Шевченко", в якому 2-й позивач наголошував на тому, що реалізація арештованого нерухомого майна державним виконавцем виконана відповідно до вимог чинного законодавства України, тому просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Фонду державного майна України (третьої особи) підтримав поданий прокурором позов, просив, його задовольнити. У своєму відзиві зазначив про порушення, на його думку, вимог Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", оскільки у зведеному виконавчому провадженні також перебували на виконанні виконавчі документи про стягнення коштів на користь суб'єктів господарювання.

Представник 1 відповідача ПП "СП Юстиція", проти задоволення позову заперечував, надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про необґрунтованість позову у зв'язку з тим, що вимоги передбачені законодавством щодо порядку повідомлення про проведення прилюдних торгів та їх проведення були виконані.

Представник 2 відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про безпідставність поданого позову, на його думку реалізація арештованого нерухомого майна відбулася з повним дотриманням чинного законодавства України, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Представник третьої особи на стороні відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість. Підстави заперечень зазначив у поданому через канцелярію суду відзиві на позов.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, проаналізувавши докази у їх сукупності, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на виконанні 2 відповідача - підрозділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Харківської області (на даний час Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області), знаходилось об'єднане виконавче провадження про стягнення з Державного підприємства "Харківський приладобудівний завод ім. Т.Г. Шевченка" грошових коштів на користь фізичних, юридичних осіб та держави.

08 червня 2011 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Харківській області (на даний час - Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області) Бойченко В.В. було складено акт опису та арешту майна комплексу літнього відпочинку, розташованого: Харківська область, Зміївський район, на території Задонецької сільської ради.

15 листопада 2011 року між ППВР ВДВС ГУЮ в Харківській обл. та ХФ ПП "СП Юстиція" було укладено договір № 02/304/11/а, предметом якого (п.1.1) є здійснення Сторонами дій, пов'язаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень №1 від 14 січня 2011 року з надання послуг з реалізації арештованого рухомого майна шляхом його продажу на аукціоні, на яке звернено стягнення державним виконавцем при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб).

30 листопада 2011 року ПП "СП Юстиція" за адресою: м. Харків, вул. Мельникова, 15 проведені прилюдні торги з реалізації арештованого комплексу літнього відпочинку, який розташований за адресою: Харківська обл., Зміївський район, вул. Монастирська, будинок 82.

Переможцем торгів визнано учасника, зареєстрованого під № 1 -ТОВ "НОВО-ЗМІЇВСЬКЕ" (третя особа на боці відповідача), яким запропонована ціна в розмірі 580 000,00 грн.

09 грудня 2011 року старшим державним виконавцем Бойченко В.В. складено, а начальником відділу ПВР УДВС ГУЮ в Харківській області Корнейчуком С.П. затверджено акт про проведені публічні (прилюдні) торги.

26 грудня 2011 року приватним нотаріусом Зміївського нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В.І. видано свідоцтво, яким посвідчено, що комплекс літнього відпочинку належить на праві власності ТОВ "Ново-Зміївське". Після цього, 28.12.2011 КП "Зміївське БТІ" зареєстровано право власності на комплекс літнього відпочинку, який розташований: Харківська обл., Зміївський р-н, с. Коропове, вул. Монастирська, будинок 82.

Прокурор, обґрунтовуючи позов вказує на порушення мораторію на примусову реалізацію майна державного підприємства.

Статтею 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.

Ст. 2 цього закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Таким чином, Закон не передбачає можливості виконувати окремі виконавчі документи щодо стягнення з одного божника в рамках різних виконавчих проваджень. Тобто, виконання судових рішень щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати, а також рішень судів про стягнення коштів на користь суб'єктів господарювання здійснюється в межах зведеного виконавчого провадження.

На підставі цього, державним виконавцем винесені постанови про зупинення виконавчих проваджень за виконавчими документами про стягнення грошових коштів на користь юридичних осіб, тобто на які поширюються вимоги мораторію.

Отже, судом встановлено, що всі виконавчі провадження про стягнення з ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка" за виконавчими документами, які підпадають під дію мораторію, встановленого ст. 1 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" були зупинені.

За таких обставин, реалізація арештованого нерухомого майна комплексу літнього відпочинку відбулася в межах виконавчого провадження про стягнення з ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка" грошових коштів за виконавчими документами, які під дію мораторію не підпадали.

Суд погоджується з позицією відповідачів про те, що наявність у зведеному виконавчому провадженні виконавчого документа про стягнення грошових коштів на користь суб'єктів господарювання, провадження за яким зупинено, не є перешкодою для виконання рішень, щодо погашення заборгованості з виплати заробітної плати, оскільки інакше суперечило б змісту ст. 2 Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна".

Крім того, матеріали справи свідчать, що грошові кошти, отримані від реалізації комплексу літнього відпочинку, були спрямовані виключно на погашення заробітної плати перед працівниками ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко".

Викладене спростовує твердження прокурора про порушення мораторію на примусову реалізацію майна ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко", оскільки така реалізація відбулася за рішеннями щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Більш того, суд вважає, що у державного виконавця не було жодних правових підстав для невиконання рішень про стягнення заробітної плати, а сама наявність у зведеному виконавчому провадженні інших зупинених проваджень навпаки свідчить про дотримання вимог про введення мораторію на підставі Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" та зупинення стягнення за рішеннями, які підпадають під дію мораторію.

На підставі викладеного, доводи прокурора про порушення вимог мораторію під час реалізації арештованого комплексу літнього відпочинку спростовуються матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.08.2009 порушено провадження у справі № Б-50/120-09 про банкрутство ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

З огляду на це, реалізація арештованого нерухомого майна за виконавчими документами про стягнення заробітної плати відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Також не знаходять свого підтвердження доводи прокурора про порушення вимог закону та безпідставну реалізацію майна, яке у власності боржника, ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко", не знаходилося.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Зміст наведеної норми закону свідчить про альтернативність майна, на яке може бути звернуто стягнення, тобто майно, яке є власністю або майно, закріплене за боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 136 Господарського кодексу України, власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Спірний комплекс літнього відпочинку був закріплений за ДП "ХПЗ ім. Т.Г.Шевченка" на праві господарського відання, про що свідчить свідоцтво про право власності від 07.09.2011 р.

Ч. 1 статті 136 Господарського кодексу України визначає, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Отже, державний виконавець мав право звернути стягнення на комплекс літнього відпочинку (с. Коропове, Зміївського району), який був закріплений за боржником -ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко" на праві господарського відання.

Також як на підставу для задоволення позовних вимог у позові прокурор посилається на те, що Підрозділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУ юстиції у Харківській області взагалі не здійснив перевірку наявності майна, яке безпосередньо не використовується на виробництві, інших матеріальних цінностей, які безпосередньо не використовуються у виробництві.

У відповідності до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті у разі якщо на зазначене майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) у першу чергу - майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

2) у другу чергу - об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Закон України "Про виконавче провадження" не обмежує право боржника на вибір майна, на яке необхідно звернути стягнення.

Керуючий санацією ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка" в листі від 07.06.2011 № 501-п-5-216 зазначив, що ним, під час виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та здійснення аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка" було встановлено, що комплекс літнього відпочинку, який обліковується на балансі та знаходиться за адресою: Харківська область, с. Коропове, безпосередньо не використовується у виробництві, можливостей відновлення його функціонування на даний момент, враховуючи фінансовий стан заводу, немає.

На підставі цього боржник для погашення заборгованості по заробітній платі, просив звернути стягнення в першу чергу саме на комплекс літнього відпочинку, який обліковується на балансі та знаходиться за адресою: Харківська область, с. Коропове.

Прокурором не надано жодних доказів використання комплексу літнього відпочинку безпосередньо у виробництві або ж навіть можливості такого використання.

Крім того, в позовній заяві не зазначено підстав, за яких, на думку прокурора, державний виконавець мав всупереч проханню боржника, право на яке передбачено ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернути стягнення для погашення заробітної плати на інше майно.

При цьому суд, з урахуванням положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначає, що боржник перебуває у процедурі санації, а тому задоволення прохання керуючого санацією про звернення стягнення на майно, в якому, з огляду на затверджений судом план санації, немає необхідності для відновлення платоспроможності ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченка", не порушує чинного законодавства України.

На підставі ч. 3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі накладення арешту на майно другої черги, що належить боржникові - юридичній особі, частка держави у статутному фонді якої становить не менш як 25 відсотків, чи накладення арешту на майно підприємств-боржників, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, державний виконавець протягом трьох робочих днів повідомляє центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника та подає відомості про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, а також про розмір вимог стягувача.

Постановою Кабінету міністрів України від 23 грудня 2004 р. N 1734 "Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави" ДП "ХПЗ ім. Т.Г. Шевченко" віднесено до числа підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець 08.06.2011 склав акт опису та арешту майна комплексу літнього відпочинку, а 09.06.2011 виконав вимоги Закону України "Про виконавче провадження", щодо повідомлення Міністерства промислової політики України та Фонду державного майна України.

Повідомлення про вручення поштового відправлення та описи вкладення у цінний лист свідчать про те, що повідомлення, на виконання ч. 3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" були здані до відділень поштового зв'язку, тобто відправлені 10.06.2011р.

Отримані зазначеними державними органами (Фондом державного майна України та Міністерством промислової політики) вказані вище повідомлення, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштового відправлення, були 16.06.2011.

Викладене спростовує доводи, наведені в позовній заяві, про порушення ч. 3 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" та невиконання державним виконавцем обов'язку щодо повідомлення протягом трьох робочих днів центральному органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно, або Фонду державного майна України про накладення арешту на майно такого боржника.

Судом встановлено, що постановою керівника виконавчої групи - старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції у Харківській області Бойченко В.В. від 08.07.2011 суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання у зведеному виконавчому провадженні, призначено ТОВ "Бізнес-група співдружність".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону Україну для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Бізнес-група співдружність", яке має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, виданого ФДМУ № 9666/10 від 11.06.2010, оцінювачем Ісаєвою Л.А., яка має свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів ФДМУ № 5488 від 14.05.2007, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 4037 від 17.12.2005 складено звіт про вартість комплексу літнього відпочинку, за яким ринкова вартість склала 501 400,00 грн.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" суб'єктами оціночної діяльності є суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Отже, в складі суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Бізнес-група співдружність" були оцінювачі, що відповідає вимогам закону.

Згідно з ч. 4 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

На підставі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Прокурор, зазначаючи в позові про те, що комплекс літнього відпочинку продано за заниженою вартістю, яка не є ринковою, всупереч ст. 33 ГПК України, не надав доказів, які б це підтверджували.

Судом не виявлено невідповідності звіту про оцінку майна, виконаного ТОВ "Бізнес-група співдружність", вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

За таких обставин, комплекс літнього відпочинку було реалізовано за ринковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності у встановленому законом порядку.

Також не знайшли свого підтвердження доводи прокурора про порушення вимог чинного законодавства щодо повідомлення про проведення прилюдних торгів.

Згідно з п. 3.5. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року N 68/5, спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 N 43/5, зареєстрованим у Мін'юсті 21.05.2003 за N 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.

Договір про реалізацію майна № 02/304/11/а, предметом якого (п.1.1) є здійснення Сторонами дій, пов'язаних з виконанням умов Генерального договору про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень №1 від 14 січня 2011 року з надання послуг з реалізації арештованого рухомого майна шляхом його продажу на аукціоні, на яке звернено стягнення державним виконавцем при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), було укладено 15 листопада 2011 року.

Матеріали справи свідчать, що на веб-сайті trade.informjust.ua 15.11.2011 о 18.28 було розміщено оголошення про проведення 30.11.2011 о 15-00 прилюдних торгів з реалізації арештованого комплексу літнього відпочинку зі стартовою ціною у розмірі 501 400,00 грн., тобто в день укладання договору про реалізацію майна.

Отже, інформація про проведення прилюдних торгів була розміщена за 15 днів до дня проведення публічних торгів та в день укладання договору про реалізацію майна, що повністю відповідає вимогам Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Також інформація про проведення прилюдних торгів була додатково розміщена в засобах масової інформації - Газеті "Премьер" № 272 (4652) від 18 листопада 2011 року, та газеті "Харьковский курьер" від 18.11.2011 року.

Крім того, поштою на адресу ДП "Харківський приладобудівний завод ім. Т. Г. Шевченка", 16 листопада 2011 року рекомендованою кореспонденцією надсилалося повідомлення про час та місце проведення аукціону.

Таким чином, судом встановлено, що 1 відповідачем повністю дотримано вимоги законодавства України про розміщення публікацій про проведення прилюдних торгів у встановлений строк.

Враховуючи вищенаведене та те, що прокурором та позивачем не доведено наявності порушень чинного законодавства щодо порядку продажу комплексу літнього відпочинку на прилюдних торгах, неможливості реалізації такого майна або інших порушень чинного законодавства України, які б зумовлювали визнання прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна недійсними, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Відповідно ст. 49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на прокурора. Втім враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору пунктом 11 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір в даному разі не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/2279/12

Повне рішення складене 16 серпня 2012 року.