Рішення № 25647131, 14.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р.Справа № 5023/2746/12 вх. № 2746/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

за участю

позивача - не з'явився відповідача - Мар*яновська О.П., дов. № 7 від 13.07.12р.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Хліб Інвестбуд", м. Київ

до СТОВ "Відродження", с. Уди

про стягнення 3 057 240,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 1 570 500,00грн., сплачених позивачем за умовами контракту на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0127 від 05.09.11р., 963 240,00грн. пені, 523 500,00грн. штрафу, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїм правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, оскільки в судові засідання не з`являвся, витребувані судом докази не подавав, не повідомив суд про причини своєї неявки, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні суму основного боргу визнає повністю та звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені та штрафу до 10% від їх розміру, а саме пеню до розміру 96 324,00грн., штраф до розміру 52 350,00грн.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

05.09.11р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Відродження (відповідач) було укладено контракт на поставку зерна майбутнього врожаю № КФ0127 (далі за текстом - контракт), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався у визначений сторонами строк передати позивачу у власність товар - кукурудзу в кількості 1 745,0 тон на загальну суму 2 617 500,00грн., а позивач прийняти товар та оплатити його вартість.

Термін поставки товару, відповідно до п.1.2 контракту, 30 листопада 2011 року.

Згідно п. 2.2. контракту сторони домовились, що однією з істотних умов даного Контракту є укладення договору застави майбутнього врожаю, який є предметом поставки за контрактом.

Відповідно до розділу 3 контракту позивач зобов'язався протягом трьох робочих днів з моменту вступу в силу договору застави, передбаченого п.2.2 контракту, за наявності Акту огляду посівних площ відповідача та за умови підписання договору поруки, перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок відповідача в розмірі 60% від вартості контракту, передбаченої у п.1.5 цього контракту.

Остаточний розрахунок у розмірі 40% від вартості поставленої партії товару сторони погодили протягом трьох робочих днів з моменту отримання позивачем документів на поставлений товар, передбачених п.2.3 контракту.

Позивач, на виконання умов контракту, 13.09.11р. на поточний рахунок відповідача перерахував авансовий платіж у розмірі 1 570 500,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 13072 на суму 600 000,00грн., № 13073 на суму 600 000,00грн. та № 13074 на суму 370 500,00грн., наявними в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за контрактом не виконав, у визначений сторонами термін товар не поставив.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 670 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, а саме встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

В свою чергу, в ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 4.4 контракту сторони погодили, що у разі невиконання однією із сторін своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає своїх зобов'язань у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому відповідач зобов'язаний повернути позивачу все отримане за цим контрактом протягом 10 днів з моменту такого встановлення, що підтверджується листом-вимогою позивача.

Позивач 12.01.12р. на адресу відповідача направив лист-вимогу № 1769/12 від 28.12.11р., із повідомленням останнього про зупинення виконання своїх зобов'язань до моменту повного та належного виконання відповідачем зобов'язань за контрактом та вимогою, протягом 10 днів з моменту отримання цього листа-вимоги, повернути (перерахувати) грошові кошти в розмірі 1 570 500,00грн. на поточний рахунок позивача. Факт направлення позивачем листа-вимоги підтверджується фіскальним чеком № 0370 та описом вкладення, копії яких наявні у матеріалах справи.

Окрім того, позивач на адресу відповідача направив претензію № 81/01 від 26.01.12р. про сплату штрафних санкцій за контрактом.

Відповідач листом (вих. № 131 від 27.01.12р.), звернувся до позивача з проханням узгодити графік повернення грошових коштів у зв'язку з неможливістю виконання умов контракту. Однак до теперішнього часу грошові кошти, отримані від позивача, відповідачем не повернуто.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки відповідач зобов'язання за контрактом не виконав, товар у власність позивача у визначений сторонами термін не передав, на вимогу останнього грошові кошти в розмірі 1 570 500,00грн. не повернув, у нього перед позивачем утворилась заборгованість, яка до теперішнього часу не сплачена.

Враховуючи вказані обставини, а також те, що наявність заборгованості на вказану суму визнана відповідачем в повному обсязі, вона підтверджена належними та допустимими доказами, наявними у матеріалах справи, відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 1 570 500,00грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, відповідно до п.5.3 контракту сторони погодили, що у разі виконання позивачем пункту 3.1 та невиконання відповідачем пункту 1.1 цього контракту з відповідача стягується неустойка у розмірі 0,2 відсотка вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості цього контракту.

На підставі зазначеного, позивач нарахував відповідачу 963 240,00грн. пені та 523 500,00грн. штрафу.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 10%, суд дійшов висновку, що воно підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 233 ГК України передбачено право господарського суду у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачена також в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Пунктом 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 16.12.2011р. № 18 також визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд вважає за необхідне зазначити, що підприємство відповідача є сільськогосподарським, основним видом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур, які і є предметом поставки за контрактом. Таким чином, діяльність відповідача та ступень можливості виконання ним своїх договірних зобов'язань залежать від погодних умов, на які відповідач ніяким чином впливати не може.

Тобто, за незалежних від відповідача причин ним був отриманий врожай, який за якісними показниками був нижчий, від тих показників, які було визначено сторонами за контрактом. Що, в свою чергу, призвело до неможливості відповідача виконати умови контракту належним чином.

При цьому суд враховує те, що пеня та штраф є неспіврозмірними з наслідками порушення зобов'язання. Так, сума пені та штрафу складає 95% від суми основного боргу.

З наданих відповідачем документів фінансової звітності судом вбачається, що стягнення пені та штрафу у заявленій позивачем сумі може привести до фактичного припинення діяльності підприємства відповідача.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Згідно з ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

На підставі вищевикладеного та виходячи з принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про можливість задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 10%, на підставі чого позовна вимога в частині нарахування пені та штрафу підлягає частковому задоволенню в розмірі 96 324,00грн. пені та 52 350,00грн. штрафу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 3, 509, 525, 526, 549, 551, 611 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", код ЄДРПОУ 30773463 (62220, Харківська область, Золочівський район, с.Уди, вул.Молодіжна,15, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", код ЄДРПОУ 33307354 (юридична адреса:04050, м.Київ, вул.Мельникова,12, фактична адреса: 01601, м.Київ, вул.Саксаганського,1, відомості про рахунки відсутні) - 1 570 500,00грн. основного боргу, 96 324,00грн. пені, 52 350,00грн. штрафу, 61144,80грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 14.08.2012 р.

Суддя Лавренюк Т.А.