Рішення № 25646222, 15.08.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.12р. Справа № 21/5005/5318/2012За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультівак Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат Дніпро", м. Дніпропетровськ

про стягнення 108 810,89 грн. за договором поставки № 88/2011 від 05.08.11

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Вячина Д.В., дов. № 163 від 26.06.12р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 98 293,89 грн. основного боргу та 6 517,00 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 88/2011 від 05.05.2011р. щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 98 293,89 грн. Враховуючи, що відповідач заборгованість у добровільному порядку не погасив, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на повному задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у видаткових накладних № 694 від 28.11.11р., № 753 від 13.12.11р., № 766 від 16.12.11р., № 798 від 22.12.11р., № 831 від 27.12.11р., № 19 від 10.01.12р. від імені відповідача товар отримувала не уповноважена особа, тобто в особа в якої не було відповідних повноважень для отримання товару та узгодження суттєвих умов договору поставки на підставі чого, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, в призначених судових засіданнях з 10.07.12р. розгляд справи відкладався до 24.07.12р., з 24.07.12р. оголошувалася перерва до 07.08.12р., з 07.08.12р. розгляд справи відкладався до 15.08.12р.

Представник позивача надав пояснення відповідно до яких вважає відзив відповідача безпідставним та не відповідає нормам чинного законодавства України та дійсним обставинам справи.

В судове засідання не з'явився відповідач, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить протокол судового засідання від 07.08.12р.. Пояснень щодо неможливості участі в судовому процесі суду не надав.

Отже, суд вважає, що справа може бути розглянута без участі представника відповідача відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами справи.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Мультівак Україна" (далі -постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат Дніпро" (далі -покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 88/2011 (далі -договір), відповідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність у зумовлені строки (строк) покупцеві пакувальні матеріали (далі -товар) визначений у видаткових накладних, які вважаються невід'ємною частино договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити оплату за нього у повному обсязі на умовах даного договору.

Товар за договором поставляється партіями (п. 2.1. договору).

Кількість та асортимент товару, що підлягає поставці в рамках окремої партії, визначаються у видаткових накладних, які мають бути підписанні уповноваженими на це представниками сторін (п.2.2. договору).

Відповідно до умов п.4.1. договору поставка товару здійснюється на умовах DDP на складах покупця.

Пунктом 4.11 договору визначено, що датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до п. 5.3. договору покупець сплачує 100% від загальної вартості товару, зазначеного видатковій накладній не пізніше 20 календарних днів з дати поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 331 659,73 грн., що підтверджується видатковою накладною та товарно-транспортною накладного, копія яких знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 27-67).

В порушення п. 5.3. договору відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворився борг у сумі 98 293,89 грн.

Позивач направив відповідачу претензію від 24.02.2012р., в якій просив погасити утворену заборгованість та перерахувати суму основного боргу на розрахунковий рахунок не пізніше 10 календарних днів з дати отримання даної претензії.

На цю претензію відповідач надав позивачу відповідь, у якій підтвердив заборгованість перед позивачем та надав графік, згідно якого зобов'язався погасити прострочену заборгованість (т. 1 а.с. 99).

Однак, Відповідач згідно графіка жодного платежу щодо погашення простроченої заборгованості зі своєї сторони не здійснив.

Оскільки відповідач кошти позивачу не повернув, останній звернувся до господарського суду за захистом своїх прав.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 98 293,89 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення основного боргу у розмірі 6 517,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (зі змінами) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність згідно чинному законодавству України.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати, встановлених п. 5.3. договору на вимогу постачальника покупець сплачує йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на суму заборгованості за кожен день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла на момент прострочення.

Відповідно до п. 7.5. договору сплата пені не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань щодо умов даного договору.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 6 517,00 грн. за період прострочення з 22.12.2011р. по 05.06.2012р.

Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що пеня нарахована невірно.

Загальний розмір пені за період прострочення оплати прострочених платежах з 22.12.2011р. по 05.06.2012р. становить 6 653,55 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, до стягнення підлягає сума, заявлена позивачем в сумі 6 517,00 грн.

Заперечення відповідача щодо неотримання ним товару не обґрунтовується жодним доказом, оскільки на кожній з видаткових накладних на отримання Відповідачем товару крім підпису, стоїть печатка ТОВ "М'ясокомбінат Дніпро" та штамп охорони підприємства, що свідчить про отримання товару саме відповідачем.

Доказів же втрати печатки відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю у сумі 98 293,89 грн. - основного боргу та 6 517,00 грн. пені.

При подачі позовної заяви позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з вимогою про застосування заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі 108 810,89 грн.

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що відповідач систематично не виконував взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

У відповідності до ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування вищевказаних заходів.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів - з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, іймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Як вбачається зі змісту заяви, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Позивачем при зверненні з позовною заявою про стягнення з відповідача108 810,89 грн., сплачено судовий збір в сумі 2 176,22 грн..

Заявою від 10.07.2012р. позивач зменшив суму позовних вимог до 104 810,89 грн.

Відповідно до п.п.1 п.1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" судовий збір у розмірі 80,00 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат Дніпро" (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопольська, б. 31, код ЄДРПОУ 34314582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультівак Україна" (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, провулок 1-го травня, б. 30, код ЄДРПОУ 37640186) 98 293,89 грн. - основного боргу, 6 517,00 грн. - пені, 2 096,22 грн. судового збору, про що видати наказ.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мультівак Україна" (07354, Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, провулок 1-го травня, б. 30, код ЄДРПОУ 37640186) з державного бюджету сплачений згідно платіжного доручення № 786 від 05.06.2012 р., яке міститься в матеріалах справи, судовий збір у сумі 80,00 грн., про що винести відповідну ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 16.08.2012р.