Постанова № 25646109, 16.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2012 р. Справа № 5015/832/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача -Мандригеля Р.С.

відповідача -

прокурора -Томчук М.О.

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Львівської області від 7 травня 2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року у справі за позовом Першого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Львівської філії до Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго" про стягнення 421201,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Перший заступник прокурора міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Львівської філії до Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго" про стягнення 421201,60 грн. заборгованості за договором поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №22/09-БО-927/11 від 29 вересня 2009 року, в тому числі 334002,59 грн. заборгованості за спожитий природній газ, 26119,00 грн. пені, 50004,77 грн. інфляційних та 11075,24 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 7 травня 2012 року (суддя Гоменюк З.П.) позов задоволений частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Жовкватеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Львівської філії 334002,59 грн. - заборгованості за спожитий природний газ, 6529,75 - пені, 50004,77 грн. - інфляційних втрат та 11075,24 грн. - 3 % річних. В частині стягнення решти суми пені в розмірі 19589,25 грн. відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині зменшення розміру нарахованої суми пені, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в повному обсязі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2009 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Львівської філії (постачальник) та Комунальним підприємством „Жовкватеплоенерго" (покупець) укладено договір №22/09-БО-927/11 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, відповідно до п.1.1 якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач прийняти та оплатити його в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору.

Пунктом 6.1 укладеного договору сторони встановили порядок розрахунків за поставлений природний газ.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору, позивач протягом жовтня 2009 року -квітня 2010 року передав відповідачу 1248077 куб.м. природного газу на загальну суму 3268950,80 грн., проте, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, за поставлений природний газ розрахувався частково і на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 334002, 59грн.

Тому, апеляційний господарський суд правильно погодився з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 334002, 59 грн. основного боргу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 50004,77 грн. - інфляційних нарахувань за період з листопада 2009 року по грудень 2012 року та 3% річних у сумі 11075,24 грн., нарахованих за період прострочення з 10 листопада 2009 року по 10 лютого 2012 року.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов п.6.1 цього договору (оплата вартості гагу), покупець (відповідач) зобов'язується (крім суми заборгованості ) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.10 договору встановлено, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд вважає, що оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, та враховуючи той факт, що відповідач є комунальним підприємством, яке знаходиться у важкому фінансовому становищі, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, звітами про фінансові результати за 2009 рік та 2010 рік, розрахунками обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги теплопостачання надані населенню, випискою з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", суди попередніх інстанцій правильно вважали за необхідне зменшити розмір стягнення пені з відповідача до 6529,75 грн.

При прийнятті судових рішень суди повно і всебічно перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняли законні судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 7 травня 2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 червня 2012 року залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек