Постанова № 25641837, 08.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2012 року 11:35 № 2а-7297/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Т+Т”

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28 травня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариства з обмеженою відповідальністю “Т+Т” (далі по тексту –позивач, ТОВ “Т+Т”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 19 грудня 2011 року №0002470701 та №0002480701.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-7297/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23 липня 2012 року.

23 липня 2012 року в судове засідання не прибув представник відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 23 липня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 грудня 2011 року №0002470701 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ “Т+Т” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 42 856,00 грн., визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та зобов’язано сплатити штрафні санкції у розмірі 10 714,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 грудня 2011 року №0002480701 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ “Т+Т” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2011 року у розмірі 126 768,00 грн., визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та зобов’язано сплатити штрафні санкції у розмірі 63 384,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняте на підставі актів від 29 листопада 2011 року №217/07-01/31812707 та №218/07-01/31812707 про результати камеральної перевірки ТОВ “Т+Т” з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок за вересень 2011 року та серпень 2001 року, відповідно (далі по тексту –Акт перевірки).

У висновках Актів перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: позивач неправомірно задекларував суми до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок за вересень 2011 року у розмірі 42 856,00 грн. та за серпень 2011 року у розмірі 126 768,00 грн.

Такі порушення актів перевірки мотивовані тим, що зміна напрямку відшкодування податку на додану вартість шляхом подання уточнюючого розрахунку чинним законодавством не передбачено, тому платник податку на додану вартість не має права на складання уточнюючого розрахунку з метою зміни напряму відшкодування, оскільки зміна напряму відшкодування не може розцінюватись як виправлення помилки.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що Податковий кодекс України не обмежує право платника податку на вибір способу відшкодування податку на додану вартість, а порядок проведення бюджетного відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року повинен був визначатися з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків.

Відповідач письмового заперечення проти позову та доказів на підтвердження до суду не надав.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Актів перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з нижчевикладених мотивів.

Матеріали справи підтверджують, що 20 вересня 2011 року ТОВ “Т+Т” подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, зазначивши в рядку 23.2 “Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів” суму у розмірі 126 768,00 грн., разом з додатком 2 “Довідка щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”, додатком 3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування” та додатком 4 “Заява про повернення суми бюджетного відшкодування”.

При цьому в додатку 4 “Заява про повернення суми бюджетного відшкодування” сума у розмірі 126 768,00 грн. заявлена до перерахування на рахунок позивача.

З метою виправлення помилки, допущеної при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року, 01 листопада 2011 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого сума у розмірі 126 768,00 грн. віднесена до рядка 23.1 “Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку”.

20 жовтня 2011 року ТОВ “Т+Т” подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року, зазначивши в рядку 23.2 “Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів” суму у розмірі 42 856,00 грн., разом з додатком 2 “Довідка щодо залишку суми від’ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду”, додатком 3 “Розрахунок суми бюджетного відшкодування” та додатком 4 “Заява про повернення суми бюджетного відшкодування”.

При цьому в додатку 4 “Заява про повернення суми бюджетного відшкодування” сума у розмірі 42 856,00 грн. заявлена до перерахування на рахунок позивача.

З метою виправлення помилки, допущеної при складанні податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, 01 листопада 2011 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, відповідно до якого сума у розмірі 42 856,00 грн. віднесена до рядка 23.1 “Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку”.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов’язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від’ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пункт 200.6 статті 200 Податкового кодексу України встановлює, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов’язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.8 та 200.9 пункту 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається органом державної митної служби органу державної податкової служби в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

Наведені норми права вказують, що платник податку має право самостійно визначати напрям бюджетного відшкодування, як то зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов’язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, так і повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок.

Відповідно пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктами 1, 3 розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року №41 (далі по тексту - Порядок) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Таким чином з наведеного вбачається, що у випадку самостійного виявлення платником податку помилки в раніше поданій податковій декларації, подання уточнюючого розрахунку є обов’язком платника податку разом з відповідними додатками; при цьому ні Податковий кодекс України, ні Порядок не встановлюють обмежень в залежності від характеру допущеної помилки та не містять заборони виправляти виявлену помилку шляхом зміни напряму бюджетного відшкодування.

Крім того, форма уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 25 січня 2011 року №41, передбачає можливість коригування рядків 23.1 та 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість.

Як підтверджують матеріали справи, позивач помилково вказав у податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року суми бюджетного відшкодування в рядку 23.2 “у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів”, замість рядка 23.1 “на рахунок платника у банку”, про що зайвий раз свідчить подання з податковими деклараціями заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Судом вище встановлено, що виправлення такої помилки позивач здійснив шляхом подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року; при цьому подання разом з уточнюючими розрахунками відповідних додатків в Акті перевірки відповідачем не заперечувалось.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виправлення ТОВ “Т+Т” помилки в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року в частині способу бюджетного відшкодування шляхом подання уточнюючих розрахунків не суперечить нормам Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки відповідача про порушення ТОВ “Т+Т” пунктів 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України є помилковими, а зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та зобов’язання сплатити штрафні санкції –протиправним; відтак, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19 грудня 2011 року №0002470701 та №0002480701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Т+Т” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Т+Т” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 19 грудня 2011 року №0002470701 та №0002480701.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов’язаннями Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Т+Т” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко