Ухвала суду № 25641716, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К-24401/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 26.07.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010

у справі № 2а-2188/09/2370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно -

будівельний центр „Ренесанс"

до Державної податкової інспекції у м. Черкаси

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно - будівельний центр „Ренесанс" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.06.2009 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Черкаси звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства та складено акт № 2240/23-2/31278400 від 26.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009052301/0 від 10.01.2009, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 970065 грн.

Перевіркою встановлені порушення позивачем Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податкові зобов'язання по податку на прибуток у сумі 970065 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 11589200 грн., Закону України „Про податок на додану вартість", завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 1580 грн.

Між позивачем та Черкаським будівельно-монтажним виробничим кооперативом „Райагробуд" був укладений договір генерального підряду на капітальне будівництво п`ятисекційного багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: м. Черкаси, вул. Жужоми.

Виконання договору підтверджується, актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в, довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3.

Позивачем понесені ним витрати відображені бухгалтерською проводкою Дебет 23 "Виробництво" кредит "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Генпідрядник відповідно до договорів генерального підряду від 23.07.2006 та № 23/04 від 23.04.2008 виконав роботи за результатами якої побудований об'єкт як матеріальний актив, оскільки є предметом продажу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем з комерційної мети будівництва п'ятисекційного багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: місто Черкаси, вул. Жужоми, м. Черкаси, а саме послідуючого його продажу, а об'єкт нерухомості є товаром.

Облік витрат на виробництво такого товару повинно вестися по рахунку 23 "Незавершене будівництво" та враховуватися в прирості балансової вартості запасів та віднесенням до валових витрат з відображенням в рядку 04.1 декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п. 1.6 та 1.1 ст. 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, а матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних акти.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за № 751/4044, запаси визначені як активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що витрати позивача безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 у справі № 2а-2188/09/2370 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2010 у справі № 2а-2188/09/2370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров