Постанова № 25641519, 25.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 липня 2012 року 16:15 № 2а-4272/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря Бескоровайної Н.В. та представників сторін:

від позивача: Завгородньої Ю.О.,

від відповідача: Калініна Б.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001732330 від 07 грудня 2011 року,-ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг»(далі -позивач, ТОВ «УКАР Лізинг») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001732330 від 07 грудня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2011 року у сумі 249 580,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2012 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

Враховуючи вибуття первинного відповідача у справі зі спірних правовідносин судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з ПП «Арісто Авто», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Арісто Авто», яке було зареєстроване платником податку на додану вартість. Як зазначав позивач, господарські операції з ПП «Арісто Авто»мали реальний характер, отримані від вказаного контрагента послуги позивачем були використані позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить фінансова та бухгалтерська документація, наявна у позивача.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених із вказаним контрагентом, позивач вважає безпідставними, оскільки рішення суду про визнання нікчемним цього правочину не приймалось, а податковий орган не має повноважень визнавати угоди недійсними.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту у червні 2011 року суми ПДВ згідно податкових накладних №147 від 30.06.2011р., №148 від 30.06.2011р. у розмірі 249 579,25грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року суму у розмірі 249 579,00грн., сформовану за наслідками господарських операцій з ПП «Арісто Авто». Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача зазначив, що фінансова діяльність контрагента позивача ПП «Арісто Авто»не здійснювалась, податковий кредит ПП «Арісто Авто»сформований за рахунок проведення взаємовідносин з підприємствами, які мають ознаки «фіктивності».

Свідоцтво платника ПДВ у ПП «Арісто Авто»було анульоване у зв'язку із внесенням до ЄДР запису про відсутність підтвердження відомостей.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що угоди, укладені між «УКАР Лізинг»та ПП «Арісто Авто»не спричиняють реального настання правових наслідків, тому не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач -ТОВ «УКАР Лізинг»(код ЄДРПОУ 34181828) зареєстроване як юридична особа 18.04.2006 року Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво про реєстрацію від 18.04.2006 р. №1068102000001.

ТОВ «УКАР Лізинг»перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва з 20.04.2006р. № 14891.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 02.11.2011 р. по 08.11.2011 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг»з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Арісто Авто», за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 530/1-23-30-34181828 від 15.11.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт).

07 грудня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0001732330, яким позивачу, за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 249 580,00 грн., з яких за основним платежем -249 579,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн. (а.с. 17).

Зазначене податкове повідомлення -рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.03.2012 р. № 4458/6/10-2115 податкове повідомлення - рішення ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 07.12.2011р. № 0001722330 та рішення Державної податкової служби у м. Києві, прийняте за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Під час перевірки відповідачем було встановлено, що до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва надійшов від ДПІ у Святошинському районі міста Києва Акт документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Арісто Авто»з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2011 по 30.06.2011.

Як зазначив відповідач, Актом перевірки встановлено, що ПП «Арісто Авто»обліковується в ДПІ у Святошинському районі міста Києва, має стан «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Свідоцтво платника ПДВ від 12.09.2005р. №36392419 анульовано 01.07.2011. Відповідно до зазначеного акту перевірки податковий кредит ПП «Арісто Авто»сформований за рахунок проведення взаємовідносин з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, зокрема, з СП фірма «Ліра». В свою чергу, матеріалами зустрічної перевірки СПФ «Ліра» встановлено відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, матеріальних ресурсів, що дає підстави ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання господарської діяльності. Допитана в якості свідка директор СП фірма «Ліра»ОСОБА_4 не визнала факту укладання договорів з рядом підприємств, в тому числі з ПП «Арісто Авто».

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що договори, укладені між ТОВ «УКАР Лізинг»та ПП «Арісто Авто»є нікчемними, відтак перевіркою не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені ПП «Арісто Авто».

За наведених обставин відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 249 579,00грн.

Таким чином, згідно акту перевірки висновок ДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за червень 2011 року ґрунтується виключено на вищеописаних обставинах діяльності контрагента позивача, зокрема, при здійсненні операцій з підприємством в другому ланцюгу постачання, яке не є прямим контрагентом позивача, у якого позивач безпосередньо не придбавав товари (роботи, послуги).

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як встановлено судом, основним видом діяльності позивача є надання послуг з оренди автомобілів, що підтверджено також під час проведення перевірки. Зазначене підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ПП «Арісто Авто»(Виконавець) було укладено Договір № 146 про надання послуг від 01.03.2011 року (а.с.33-36).

Відповідно до п.2.1. договору, Замовник (ТОВ «УКАР Лізинг») доручає, а Виконавець «ПП «Арісто Авто»бере на себе зобов'язання:

- цілодобово (24 години на добу та 365 календарних днів на рік) надавати Послуги Асистансу Клієнтам Замовника на території України згідно Додатку № 1, в порядку і на умовах, передбачених Договором (п. 2.1.1. договору);

- надавати послуги із здійснення контролю та моніторингу транспортних засобів Замовника, зазначених в Додатку № 2 до договору, за допомогою системи PrivatEye (Прайват ай): контроль місцезнаходження автомобілів, отримання звітів за минулі періоди, отримання інформації з датчиків: показники температури, вологості, обертів двигуна, відкриття дверей, наявності пасажирів, витрати пального, в'їзду/ виїзду за межі контрольної зони (п. 2.1.2 договору);

- надавати послуги із супроводження проходження транспортними засобами Замовника, зазначених в Додатку № 3 до даного Договору, процедури чергового державного технічного огляду колісних Транспортних засобів, які включають в себе: транспортування ТЗ з місця його фактичного знаходження до місця проведення державного технічного огляду за місцем його постійної або тимчасової реєстрації; залучення водіїв, що на законних підставах мають право керувати ТЗ, для транспортування ТЗ до місця проведення державного технічного огляду, інші послуги, необхідні для виконання умов договору (п. 2.1.3 договору).

Згідно умов Договору вартість винагороди за послуги Асистансу визначається за кожен транспортний засіб, передбачений на обслуговування Замовником в м. Києві та Київській області, що становить 1 800,00 грн. на місяць, в т.ч. ПДВ. Винагорода за послуги Асистансу за кожен транспортний засіб, переданий на обслуговування Замовником в інших містах, крім в Києва та Київської області, становить 2 100,00 грн., в місяць в т.ч. ПДВ. Вартість послуг, передбачених п. 2.1.2. договору, складає 2 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, за кожен ТЗ, переданий на обслуговування Замовником згідно додатку до договору, які сплачуються одноразово та включають послуги з встановлення системи PrivatEye та оплата послуг із здійсненням контролю та моніторингу ТЗ Замовника за допомогою системи PrivatEye протягом дії договору.

Крім того, п. 6.3. договору визначено, що вартість послуг, передбачених п. 2.1.3 договору, встановлюється окремо на кожен транспортний засіб, зазначається в додатку до договору, та включає в себе: вартість бензину на транспортування ТЗ, оплату роботи водія (в т.ч. добові), плату за проживання водія в готелі, комісійні виконавця.

Додатками №№ 1-3 від 01 березня 2011 року до вказаного Договору сторонами погоджено перелік автомобілів, що передані на обслуговування Виконавця з метою надання послуг Асистансу, встановлення системи контролю та моніторингу PrivatEye, та погоджено вартість послуг (а.с. 37-46).

На виконання умов зазначеного Договору ПП «Арісто Авто»було надано асистанські послуги та послуги з доставки транспортних засобів, що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (наданні послуг) № ОУ-000147 від 30.06.2011 р. на суму 839 400,00 грн., №ОУ- 000148 від 30.06.2011 р. на суму 658 075,52 грн. (а.с. 69, 72).

ПП «Арісто Авто»виставлено позивачу рахунки-фактури №СВ-0000147 від 30.06.2011 на суму 839 400,00 грн., з яких ПДВ 139 900,00грн., №СФ-0000148 від 30.06.2011р. на суму 658 075,52 грн., з яких ПДВ 109679,25 грн.

Розрахунки за отримані послуги ТОВ «УКАР Лізинг»провело шляхом перерахування на рахунок ПП «Арісто Авто» грошових коштів, що підтверджується довідками ПАТ «Кредит Європа Банк»та АТ «ОТП Банк»(а.с. 118-120).

ПП «Арісто Авто»виписало позивачу податкові накладні: № 147 від 30.06.2011 року на суму 839 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ -139 900,00 грн.); №148 від 30.06.2011р. на суму 658 075,52 грн., з яких ПДВ 109 679,25 грн. (а.с. 69-74), тобто в момент оформлення документів, що засвідчують факт надання послуг (актів приймання - передачі).

Як встановлено перевіркою, суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до податкового кредиту за червень 2011 року у розмірі 249 579,00грн.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Податковий кодекс України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «УКАР Лізинг»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Із системного аналізу вказаних вище норм вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отримані товари (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до вимог пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Арісто Авто»було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36392419 від 19.09.2005 року, виданого ДПІ у Святошинському районі міста Києва (а.с. 87).

Свідоцтво платника ПДВ ПП «Арісто Авто»було анульоване 01.07.2011 року, в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у червні 2011 року.

Отже, на момент видачі податкових накладних на користь позивача ПП «Арісто Авто»було зареєстроване як платник ПДВ та мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ПП «Арісто Авто»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг № 1031619 від 08.05.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ПП «Арісто Авто»зареєстроване як юридична особа Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.08.2005р., станом на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том ІІ, а.с. 100-101) та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Як вбачається з вказаного витягу, контрагент позивача -ПП «Арісто Авто»на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та придбання таких послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно даних витягу з Єдиного державного підприємств та організацій позивач здійснює наступні види діяльності: надання в оренду автомобілів і легкових транспортних засобів; діяльність туристичних агентств; надання в оренду вантажних автомобілів; фінансовий лізинг, надання інших послуг бронювання та пов'язана з цим діяльність, допоміжне обслуговування наземного транспорту, торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, торгівля іншими автотранспортними засобами, надання в оренду інших машин, устаткування товарів, діяльність туристичних агентств (а.с.98).

Як встановлено перевіркою, у період, що перевірявся, ТОВ «УКАР Лізинг»фактично надавались послуги з оренди автомобілів.

Зазначене підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 133-211).

Відтак, послуги, що надавались позивачу ПП «Арісто Авто», зокрема, з асистансу (оперативної координації дій сторонніх осіб щодо надання послуг у разі несправностей ТЗ під час їх експлуатації), контролю та моніторингу транспортних засобів позивача, безпосередньо пов'язані з основним видом діяльності позивача.

Таким чином, придбання послуг у ПП «Арісто Авто»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної господарської діяльності, що спрямована на отримання доходу.

Вказане на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Відповідачем під час розгляду не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

Під час проведення перевірки відповідачем не було здобуто жодного доказу на підтвердження того, що надані між сторонами послуги не мали наслідком досягнення певного економічного результату або не були обумовлені розумними економічними причинами тощо.

Суд вважає, що наведені в акті перевірки обставини діяльності підприємств у другому та наступних ланцюгах поставок не можуть бути причинами для зменшення заявлених позивачем сум податкового кредиту.

Порушення контрагентом позивача та/або його постачальниками вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, як вказано у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

До того ж, враховуючи характери укладених між позивачем та його безпосереднім контрагентом (ПП «Арісто Авто») угод про надання послуг, відповідачем не доведено, яким чином на виконання вказаних угод могло вплинути можливе невиконання контрагентами ПП «Арісто Авто», в тому числі СП фірма «Ліра», своїх зобов'язань за укладеними угодами.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ПП «Арісто Авто», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди послуг, які було використано при здійсненні господарської статутної діяльності позивача, направленої на отримання прибутку, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ПП «Арісто Авто»з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ «УКАР Лізинг»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за червень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим, а відтак заниження суми податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 249 579,00 грн. є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «УКАР Лізинг»підлягає задоволенню.

На розподілі судових витрат представник позивача в судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 0001732330 від 07 грудня 2011 року.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 03 серпня 2012 року.