Постанова № 25641445, 26.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2012 року 18:06 № 2а-5162/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -ОСОБА_1, відповідача - Мурихіна С.В., третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Божка В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовом ОСОБА_4до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києвітретя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 квітня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про визнання бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 травня 2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-5162/12/2670 призначено до судового розгляду на 22 травня 2012 року.

22 травня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

В судовому засіданні 22 травня 2012 року оголошувалась перерва до 28 травня 2012 року.

В судовому засіданні 28 травня 2012 року розгляд справи було відкладено на 05 червня 2012 року.

В судовому засіданні 05 червня 2012 року оголошувалась перерва до 19 червня 2012 року.

19 червня 2012 року з технічних причин судове засідання було перенесене на 26 червня 2012 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечували.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»(іпотекодержатель) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки до кредитного договору № 101/96-03/485 від 16.05.2007 року.

Предметом іпотеки, по умовам договору іпотеки від 16 травня 2007 року, є нежитлове приміщення № НОМЕР_1, загальною площею 212,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нерухоме майно, що складається з приміщень № 1 по № 10 першого поверху, загальною площею 212,00 кв. м.

24 січня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис, реєстраційний № 77, яким запропоновано звернути стягнення на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 (сто шістнадцять «А»), загальною площею 212,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (вісімнадцять), та складається з приміщень № 1 (один) по № 10 (десять) 1-го поверху (в літері А).

Вказаним виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу вирішено задовольнити, за рахунок коштів, виручених від реалізації, у встановленому порядку, майна, переданого в іпотеку, вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в сумі 591 798 дол. США 64 центи, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.10.2010 року складає 4 682 074 грн. 12 коп.

На підставі заяви Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2011 року № С11-120-1/09/5315, старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 29325711 (Постанова про відкриття виконавчого провадження від 06 вересня 2011 року ВП № 29325711).

06 вересня 2011 року постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_4 лише в межах суми боргу (Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 вересня 2011 року ВП № 29325711).

За заявою стягувача Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»від 22.02.2012 року про порушення справи про банкрутство, Господарським судом Львівської області 16 березня 2012 року порушено провадження у справі про банкрутство (Ухвала Господарського суду Львівської області від 16.03.2012 року по справі № 5015/995/12).

Вказаною ухвалою суду введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

26 березня 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Начальника та старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою від 24.03.2012 року про обов'язкове зупинення виконавчого провадження у відповідності до п. 8 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Не отримавши очікуваної відповіді та постанови про зупинення виконавчого провадження, ОСОБА_4 звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.

В своєму позові ОСОБА_4 просить суд визнати бездіяльність відповідача - Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, яка виразилась в бездіяльності державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Мурихіна С.В. щодо неприйняття рішення по заяві про обов'язкове зупинення виконавчого провадження від 24.03.2012 року, подану боржником ОСОБА_4 у справі виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»боргу та невинесення постанови про зупинення виконавчого провадження; зобов'язати відповідача усунути порушення Закону України «Про виконавче провадження»шляхом задоволення відповідачем заяви від 24.03.2012 року про зупинення виконавчого провадження щодо стягнення з гр. ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»боргу, у відповідності до п. 8 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», чи зупинити виконавче провадження судовим рішенням.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі -Закон № 202/98-ВР), Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (далі -Закон № 606-XIV), Закону України «Про нотаріат»від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі -Закон № 3425-XII), Закону України «Про іпотеку»від 05 червня 2003 року № 898-IV (далі -Закон № 898-IV), Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі -Перелік).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ V Закону № 898-IV визначає правові засади задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

Частиною третьою статті 33 Закону № 898-IV визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Приписами статті 87 Закону № 3425-XII встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом першим Переліку стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів провадиться на підставі нотаріально посвідчених угод, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.

Пунктом четвертим частини другої статті 17 Закону № 606-XIV визначено, що виконавчі написи нотаріусів є виконавчими документами та відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»підлягають виконанню державною виконавчою службою.

Відповідно до частини другої ст. 4 Закону № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 11 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом восьмим частини першої статті 37 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм права, вбачається, що в разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, за винятком, звернення стягнення на заставлене майно.

Перелік підстав, за наявності яких виконавче провадження не підлягає зупиненню в разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що на примусовому виконанні підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві знаходиться виконавчий напис № 77 виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 24 січня 2011 року про звернення стягнення на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 (сто шістнадцять «А»), загальною площею 212,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (вісімнадцять), та складається з приміщень № 1 (один) по № 10 (десять) 1-го поверху (в літері А), що належить на праві власності ОСОБА_4. За рахунок коштів, виручених від реалізації, у встановленому порядку, майна, переданого в іпотеку, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, місто Київ, вулиця Лескова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) в особі Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01030, місто Київ, вулиця Пирогова, 7-7Б, код ЄДРПОУ 23494105) в сумі 591 798 дол. США 64 центи, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 20.10.2010 року складає 4 682 074 грн. 12 коп.

26 березня 2012 року позивач звернувся до Начальника та старшого державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві з заявою від 24.03.2012 року про обов'язкове зупинення виконавчого провадження у відповідності до п. 8 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім цього, позивач звернувся до Начальника ГУЮ у м. Києві з заявою від 26 березня 2012 року з вимогою про проведення перевірки та зобов'язання державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві задовольнити дану заяву та зупинити виконавче провадження щодо стягнення з гр. ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»боргу, у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка на адресу ГУЮ у м. Києві надійшла 06 квітня 2012 року за вх. № С-1953.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено копією матеріалів виконавчого провадження № 2128/8, яка міститься в матеріалах справи, 04 травня 2012 року за підписом Начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві представнику ОСОБА_4 підготовлена та направлена відповідь про відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження.

Виходячи з визначення поняття бездіяльності суб'єкта владних повноважень, де бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи (наприклад, неприйняття рішення за заявою особи, ненадання допомоги працівниками міліції, неоприлюднення нормативно-правового акта тощо), суд приходить до висновку, що відповідач відповідно до наданих йому повноважень та у відповідності до законодавства надав відповідь на звернення позивача, а отже, в його діях пасивної поведінки не вбачається.

Окрім цього, виходячи з загальних засад Конституції України, в якій визначено, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, та визначення поняття дискреційних повноважень, де дискреційні повноваження -це сукупність прав і обов'язків державних органів, їх посадових та службових осіб, що дають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених проектом акта, суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача усунути порушення закону шляхом задоволення відповідачем заяви від 24.03.2012 року про зупинення виконавчого провадження та зупинення виконавчого провадження, а також вчинення інших дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», вчинення яких належить до виключної компетенції державних виконавців, не можуть бути задоволеними, оскільки зазначене вище є втручанням в діяльність державної виконавчої служби.

Таким чином, відповідач під час вчинення певних дій у виконавчому провадженні № 2128/8, зокрема, щодо надання відповідні на звернення позивача та відмови у зупиненні виконавчого провадження, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02.07.2012 р.