Постанова № 25641344, 08.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 серпня 2012 року 11:10 № 2а-9128/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Мороз Ю.М., за участю представників сторін:

від позивача: Малярчука Юрія Богдановича

від відповідача: Куришка Олександра Яковича

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомдочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної Акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області ДПСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 №0000181830, від 19.04.2012 №0000191830, від 19.04.2012 №0000201830, від 19.04.2012 №0000241830, від 19.04.2012 №0000251830, від 19.04.2012 №0000261830,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012 №0000181830, від 19.04.2012 №0000191830, від 19.04.2012 №0000201830, від 19.04.2012 №0000241830, від 19.04.2012 №0000251830, від 19.04.2012 №0000261830.

Позовні вимоги мотивовано необґрунтованістю висновків акту перевірки та неправомірністю прийняття Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби податкових повідомлень-рішень від 19.04.2012, якими до позивача за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні та рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, застосовано штрафні санкції. На думку позивача, у органу державної податкової служби відсутні правові підстави для зарахування поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу минулого періоду.

Відповідач проти позову заперечив із посиланням на порушення позивачем граничних строків сплати відповідних податкових зобов'язань, у зв'язку з чим до позивача застосовано штрафні санкції у встановленому чинним законодавством розмірі. На обґрунтування своїх заперечень відповідачем надані суду картки особового рахунку платника податків - дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»по платежам з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні та рентної плати за нафту, що видобувається в Україні; податкові розрахунки рентної плати за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат, які подавались позивачем до органу державної податкової служби; розрахунки штрафних санкцій, які застосовувались до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Під час судового розгляду справи в судовому засіданні відповідно до приписів статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалась перерва у зв'язку із необхідністю одержання нових доказів у справі.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Гадяцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області було проведено документальну невиїзну перевірку дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по платі за користування надрами, по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат за період з 01.12.2009 по 14.01.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 260.7 статті 260 Податкового кодексу України, а саме порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання із рентної плати за газовий конденсат, природний газ та нафту.

За наслідками перевірки Гадяцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області складено акт перевірки від 24.02.2012 №3/152-30019775 та прийняти податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової служби у Полтавській області від 10.04.2012 №912/10/10-215 частково задоволено скаргу дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», скасовано в частині ряд податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012, а замість скасованих податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 Гадяцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області винесені податкові повідомлення-рішення:

від 19.04.2012 №0000181830, яким позивачеві визначено штраф з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні у сумі 499 491, 67 грн., що складає 20 % від суми простроченого податкового боргу;

від 19.04.2012 №0000191830, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за нафту, що видобувається в Україні у сумі 29 104,41 грн., що складає 10% від суми простроченого податкового боргу;

від 19.04.2012 №0000201830, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у сумі 2 227 342,78 грн., що складає 20 % від суми простроченого податкового боргу;

від 19.04.2012 №0000241830, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у сумі 435 162,43 грн., що складає 10% від суми простроченого податкового боргу;

від 19.04.2012 №0000251830, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні у сумі 2 283 837,11 грн., що складає 20% від суми простроченого податкового боргу;

від 19.04.2012 №0000261830, яким позивачеві визначено штраф із рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні у сумі 442 165,54 грн., що складає 10% від суми простроченого податкового боргу.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини виникли як в період дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(2010 рік), так і в період дії Податкового кодексу України (2011 рік).

Щодо доводів позивача про своєчасність сплати узгоджених податкових зобов'язань протягом 2010 року, суд зазначає наступне.

Позивач не погоджується із доводами акту перевірки від 24.02.2012 №3/152-30019775 із посиланням на те, що відповідні суми узгодженого податкового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні та рентної плати за нафту, що видобувається в Україні сплачено позивачем у законодавчо визначені строки. Проте орган державної податкової служби самостійно здійснив заміну призначення платежу і сплачені суми податкових зобов'язань зарахував в рахунок погашення податкового боргу з цих платежів минулих періодів.

Представником відповідача під час судового розгляду справи зазначені обставини підтверджені із посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних відносин, відповідно до яких податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Аналізуючи доводи сторін з цих обставин, суд наголошує на наступному.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних відносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно із підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 названого Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Механізм обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат (далі - рентна плата) у розмірах, установлених

законом на час виникнення спірних правовідносин був визначений Порядком обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 №256, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 №261(далі за текстом -Порядок).

Згідно із пунктами 5, 6 Порядку платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою ДПА.

Податковий розрахунок подається платником починаючи з календарного місяця, що настає за місяцем, у якому такий платник отримав дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта відповідно до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 №1631.

Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку платник протягом 20 календарних днів після закінчення звітного (податкового) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за звітний (податковий) період, сплачується платником до Державного бюджету України протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

При цьому, суд звертає увагу податкового органу на недопустимість самостійно змінювати призначення платежів по податкових зобов'язаннях, і внаслідок змінення призначення платежів нараховувати штрафні санкції.

Так, відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 зазначеної Інструкції).

Отже, із наведених правових норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який на час виникнення спірних правовідносин був спеціальним законом з питань оподаткування і який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленої в постановах від 27.10.2009 №21-1326во09, від 20.06.2011 №21-80а11, від 17.10.2011 №21-184а11.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, висновки органу державної податкової служби про порушення позивачем в 2010 році граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні, з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні та рентної плати за нафту, що видобувається в Україні (сплачених позивачем своєчасно (що не заперечувалось відповідачем), але зарахованих відповідачем в рахунок погашення податкового боргу з цих платежів минулих періодів, у зв'язку із чим у позивача виникала заборгованість по поточному періоду), є неправомірними.

З 01 січня 2011 рок вступив в дію Податковий кодексу України і відповідне право зарахування поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу минулого періоду надано контролюючому органу відповідно до приписів статті 87 названого Кодексу.

Так, згідно пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із приписами статті 260 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю.

Платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби:

за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України;

за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до пункту 260.7 статті 260 Податкового кодексу України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 126.1 статті 126 названого Кодексу у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз зазначених норм свідчить, що у позивача є обов'язок щодо сплати відповідних податкових зобов'язань, самостійно визначених у податкових розрахунках за податковий (звітний) період, протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку, а саме - для календарного місяцю -протягом 10 днів після 20 числа місяця, що настає за звітним місяцем.

За посиланням позивача, відповідні податкові зобов'язання сплачувались ним своєчасно. Крім того, на думку позивача, відповідачем не враховано наявність рішень органу державної податкової служби про розстрочення грошових зобов'язань із рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат, що підтверджується договорами про розстрочення грошових зобов'язань із рентних платежів від 30.04.2011 №6, №7, №8, укладених між державною податковою службою в особі Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області та дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Аналізуючи зазначені доводи позивача, суд наголошує на тому, що договори про розстрочення грошових зобов'язань із названих платежів від 30.04.2011 №6, №7, №8 укладено відповідно до рішення Державної податкової адміністрації України від 29.04.2011 №33.

За посиланням відповідача, у зв'язку із порушенням дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»умов погашення розстрочених грошових зобов'язань рішеннями Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 29.09.2011 №2 та №35/с скасовано рішення Державної податкової адміністрації України від 29.04.2011 №33.

Зазначена інформація також відображена в акті перевірки Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 24.02.2012 №3/152-30019775 на сторінках 11,12, 21, 31,32.

Відповідно до пункту підпункту 100.12.2 пункту 100.12 статті 100 Податкового кодексу України договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо:

з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною;

платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів;

платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Згідно з пунктом 100.13 статті 100 Податкового кодексу України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 4.4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1036 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1431/18726 (далі по тексту - Порядок), з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), розриває цей договір, про що повідомляє платника податків та відповідний орган державної податкової служби.

У такому випадку підрозділ погашення податкового боргу письмово повідомляє підрозділ обліку та звітності та структурні підрозділи, які здійснюють адміністрування відповідних податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, для здійснення заходів по нарахуванню пені та відповідних штрафних санкцій відповідно до норм чинного законодавства.

Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби.

При цьому рішення про розстрочення (відстрочення) скасовується в повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).

За приписами пунктів 4.6 та 4.7 Порядку з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

Пункт 4.9 Порядку передбачає, що рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене у порядку, встановленому Кодексом для оскарження рішень органу державної податкової служби щодо нарахованої суми грошових зобов'язань.

Позивачем не надано суду доказів, що відповідні рішення органів державної податкової служби про скасування розстрочення грошових зобов'язань оскаржувались дочірньою компанією «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»і є нечинними.

За таких обставин посилання позивача на наявність рішення органу державної податкової служби про розстрочення грошових зобов'язань із рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат не приймається судом до уваги з огляду на скасування такого рішення рішеннями Державної податкової адміністрації України та Державної податкової адміністрації у Полтавській області від 29.09.2011 №2 та №35/с.

Разом з тим, як вбачається із акту перевірки та додатків до нього, період прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання розраховувався відповідачем з дати, наступної за датою винесення рішення про скасування розстрочення грошових зобов'язань по дату фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Під час судового розгляду справи позивачем не наведено суду доказів щодо неузгодженості податкових зобов'язань, за якими виникло прострочення платежів.

Підсумовуючи вищевикладене, суд наголошує на тому, що право органів державної податкової служби у разі наявності у платника податків податкового боргу зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, виникло у органу державної податкової служби з набранням чинності приписами Податкового кодексу України в цій частині, тобто з 01.01.2011.

Під час судового розгляду справи судом досліджувалось питання щодо застосування до позивача оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями штрафних санкцій по періодам 2010/2011 роки.

Так, за посиланням відповідача (згідно розрахунків, що містяться в матеріалах справи, ІІ том, арк.справи 216-222), що не спростовано позивачем, Гадяцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Полтавської області штрафні санкції за порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат застосовано податковими повідомленнями-рішеннями у таких періодах:

від 19.04.2012 №0000181830 - штраф з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні у сумі 499 491, 67 грн. - 2011 рік;

від 19.04.2012 №0000191830- штраф із рентної плати за нафту, що видобувається в Україні у сумі 29 104,41 грн.: 20 236, 49 грн. -2010 рік/8867,92 грн. -2011 рік;

від 19.04.2012 №0000201830 - штраф із рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у сумі 2 227 342,78 грн. - 2011 рік;

від 19.04.2012 №0000241830 - штраф із рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні у сумі 435 162,43 грн.: 131 175,95 грн. -2010 рік/ 303 986, 48 грн. -2011 рік;

від 19.04.2012 №0000251830 - штраф із рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні у сумі 2 283 837,11 грн.: 47 777, 76 грн. -2010 рік/ 2 236 059, 35 грн. -2011 рік;

від 19.04.2012 №0000261830 - штраф із рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні у сумі 442 165,54 грн.: 138 122,05 грн. -2010 рік/ 304 043, 49 грн. -2011 рік.

Враховуючи наведені обставини справи оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в частині застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення позивачем строків сплати узгодженого податкового зобов'язання із рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат у 2010 році, оскільки право органів державної податкової служби зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, виникло у контролюючого органу лише з 01.01.2011.

При цьому, відповідачем не спростовано доводи позивача щодо своєчасної сплати відповідних грошових зобов'язань в 2010 році, але зарахованих відповідачем в рахунок погашення податкового боргу з цих платежів минулих періодів, у зв'язку із чим у позивача виникала заборгованість по поточному періоду.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області ДПС:

від 19.04.2012 №0000191830 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 20 236,49 грн.;

від 19.04.2012 №0000241830 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 131 175,95 грн.;

від 19.04.2012 №0000251830 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 47 777,76 грн.;

від 19.04.2012 №0000261830 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 138 122,05 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено та підписано 09.08.2012