Постанова № 25640893, 06.07.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2535/12

"06" липня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - Гураля Р.В.;

представника відповідача - Переймибіди Р.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сім-сім»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби

про скасування рішення №3116/7/19-11 від 20 квітня 2012 року про опис майна у податкову заставу, скасування податкової вимоги №173 від 19 квітня 2012 року та зобов'язання Тернопільської ОДПІ виключити з особового рахунку ТОВ «Сім-сім»305 394, 57 грн. пені нарахованої згідно рішення Тернопільської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/28095 від 22 квітня 2008 року , -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сім-сім»(далі по тексту -ТОВ «Сім-сім» або позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (далі по тексту -Тернопільська ОДПІ або відповідач) про скасування рішення №3116/7/19-11 від 20 квітня 2012 року про опис майна у податкову заставу, скасування податкової вимоги №173 від 19 квітня 2012 року та зобов'язання Тернопільської ОДПІ виключити з особового рахунку ТОВ «Сім-сім» 305 394, 57 грн. пені нарахованої згідно рішення Тернопільської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/28095 від 22 квітня 2008 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зміст суб'єктивного права Тернопільської ОДПІ Тернопільської області державної податкової служби як особи яка має право на стягнення фінансових санкцій згідно рішенням №0000032200/28095 від 22.04.2008 року повинен визначатися із застосуванням законодавства, яке діяло на момент його виникнення, а приписи Податкового кодексу України не можуть змінити правовий статус зазначених санкцій, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами та поширити на них процедури стягнення, в тому числі в частині строків та способу стягнення.

Позивач також зазначив, що в особовому рахунку платника підлягають нарахуванню зобов'язання визначені або узгоджені платником, а оскільки пеня згідно рішення №0000032200/28095 від 22.04.2008 року не підлягає узгодженню і не була визначена платником, її відображення в особовому рахунку позивача є незаконним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав викладених в ньому та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представник обґрунтував тим, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 29.12.2007 року по 15.04.2008 року було складено акт №5452/22-222/31021570 від 21.05.2008 року. В ході даної перевірки було виявлено факт порушення законодавчо встановлених строків здійснення розрахунків в іноземній валюті за контрактом №09/07/07 від 09.07.2007 року, укладеним із ТОВ «СВЗ Роланд»(Польща), наведені обставини стали підставою для нарахування позивачу пені у розмірі 305 394, 57 грн. та прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/28095 від 22.04.2008 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Господарського суду Тернопільської області. Позов позивача задоволено постановою від 11.07.2008 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2009 року. Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2012 року по справі №К- 9852/09 вищевказані рішення судів скасовані, а рішення Тернопільської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/28095 від 22.04.2008 року визнано недійсним в частині зобов'язання Позивача сплатити суму нарахованої пені відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Представник відповідача наголосив, що вищенаведеним рішенням Вищого адміністративного суду України встановлено, що нарахування позивачеві пені за оспорюваним рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

З врахуванням викладеного, представник Тернопільської ОДПІ вважає, що стягнення пені у розмірі 305 394, 57 грн. у відповідності до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/28095 від 22.04.2008 року у 2012 році на підставі норм Податкового кодексу України є правомірним, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Крім пояснень представників сторін судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ Тернопільської області Державної податкової служби 19.04.2012 року сформовано податкову вимогу №173, згідно якої станом на 19.04.2012 року сума податкового боргу ТОВ «Сім-Сім»становить 305394,57 грн.

Позивачу 24.04.2012 року надіслано рішення про опис майна у податкову заставу 3116/7/19-11 від 20.04.2012 року щодо здійснення опису майна, яке перебуває у його власності.

Відповідно до пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 розділу II Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 розділу І ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст.14 розділу І ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв»язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту а) пункту 3.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України N 1037 від 24.12.2010 року, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України №276 від 18.07.2005 року, нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:

податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником;

податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства;

пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання;

відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань;

непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Судом встановлено, що сума податкового боргу позивача за даними відповідача згідно з податковою вимогою №173 від 19.04.2012 р. становить 305 394, 57 грн. і є несплаченою пенею, нарахованою за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Природа утворення заборгованості наступна:

Так, Тернопільською ОДПІ за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 29.12.2007 року по 15.04.2008 року складено акт №5452/22-222/31021570 від 21.05.2008 року. В ході даної перевірки відповідачем було виявлено факт порушення законодавчо встановлених строків здійснення розрахунків в іноземній валюті за контрактом №09/07/07 від 09.07.2007 року, укладеним із ТОВ «СВЗ Роланд»(Польща), наведені обставини стали підставою для нарахування позивачу пені у розмірі 305 394, 57 грн. та рийняття відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/28095 від 22.04.2008 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач оскаржив його до Господарського суду Тернопільської області. Позов позивача повністю задоволено постановою від 11.07.2008 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду 15.06.2009 року.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2012 року по справі №К- 9852/09 (а.с. 8-11) вищевказані рішення судів скасовані, а рішення Тернопільської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/28095 від 22.04.2008 року визнано недійсним в частині зобов'язання позивача сплатити суму нарахованої пені відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з мотивувальної частини рішення суду, підставою для визнання недійсним в частині вказаного рішення відповідача стало те, шо пеня нарахована позивачу, не визначена ст.ст.14,15 Закону України «Про систему оподаткування»як податок або збір (обов'язковий платіж), а тому обов'язок позивача по сплаті пені за порушення розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності не відноситься до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу, що виключає можливість поширення дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на порядок сплати цієї пені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не поширюються також процедури узгодження, тобто вона підлягала сплаті з моменту її застосування.

Рішення Тернопільської ОДПІ Тернопільської області Державної податкової служби про опис майна у податкову заставу №3116/7/19-11 від 20.04.2012 року прийняте відповідно до ст.80 розділу Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, тобто після винесення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/28095 від 22.04.2008 року.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно- правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

Суд повністю погоджується з позицією позивача та вважає, що зміст суб'єктивного права Тернопільської ОДПІ Тернопільської області державної податкової служби на стягнення фінансових санкцій згідно рішенням 0000032200/28095 від 22.04.2008 року повинен визначатися із застосуванням законодавства, яке діяло на момент його виникнення, а приписи Податкового кодексу України не можуть змінити правовий статус зазначених санкцій, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами та поширити на них процедури стягнення, в тому числі в частині строків та способу стягнення.

Суд приходить до висновку, що в особовому рахунку платника підлягають нарахуванню зобов'язання визначені або узгоджені платником, а оскільки пеня згідно рішення №0000032200/28095 від 22.04.2008 року не підлягає узгодженню і не була визначена платником, її відображення в особовому рахунку позивача є незаконним.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані належними та допустими доказами, а тому позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби №3116/7/19-11 від 20 квітня 2012 року про опис майна у податкову заставу.

Скасувати податкову вимогу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби №173 від 19 квітня 2012 року.

Зобов'язати Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Тернопільської області Державної податкової служби виключити з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Сім-сім»305 394, 57 грн. пені нарахованої згідно рішення Тернопільської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000032200/28095 від 22 квітня 2008 року.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сім-сім»32 грн.19 коп. сплаченого ним судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 липня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.