Постанова № 25640868, 12.07.2012, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/1977/12

"12" липня 2012 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представників позивача - Лочман Я.О., Свірської А.О.;

представників відповідача -Конончука О.В., Господарика С.С., Шиманського І.Й., Білого В.В., Костишин Л.В.;

прокурора -Горбачевської Л.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг»

до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В-4»від 15 грудня 2011 року №0000432300 про зменшення суми від»ємного значення податку на додану вартість на суму 5 149 305 грн. за вересень 2011 року за декларацією, що зареєстрована 20 жовтня 2011 року за №9009355198, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг»(далі по тексту -ТОВ «Мрія-Лізинг» або позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі по тексту -Гусятинська МДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В-4»від 15 грудня 2011 року №0000432300 про зменшення суми від»ємного значення податку на додану вартість на суму 5 149 305 грн. за вересень 2011 року за декларацією, що зареєстрована 20 жовтня 2011 року за №9009355198.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення форми «В-4»від 15 грудня 2011 року №0000432300 про зменшення суми від»ємного значення податку на додану вартість на суму 5 149 305 грн. за вересень 2011 року є неправомірним у зв'язку з тим, що відповідач невірно застосував норми Податкового кодексу України до спірних правовідносин.

Представники позивача зокрема пояснили, що відповідно до умов договорів фінансового лізингу від 21.04.2011 року, укладених між ТОВ «Мрія-Лізинг»та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», позивачу було передано майно (сільськогосподарська техніка) на загальну суму 30 895 832,22 грн., в т.ч. ПДВ 5 149 305,37 грн. У зв'язку з неотриманням податкових накладних з пакетом документів по поставках від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Мрія-Лізинг»звернулась до останнього з письмовою вимогою направити податкові накладні. ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»супроводжувальним листом від 07.09.2011 року направило податкові накладні від 29.04.2011 року ТОВ «Мрія-Лізинг».

Представники позивача зазначили, що згідно з даними, що їх вказало ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що у верхніх лівих частинах податкових накладних поряд з інформацією «Включено до ЄРПН»зроблені відповідні відмітки. Проте, після перевірки інформації в Єдиному реєстрі податкових накладних Позивачем було встановлено, що за даними даного реєстру інформація про реєстрацію отриманих від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»податкових накладних відсутня. Таким чином, ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»направило податкові накладні набагато пізніше ніж період їх виписки, порушило порядок їх заповнення, а також не включило їх до Єдиного реєстру податкових накладних. З врахуванням цього, представники ТОВ «Мрія-Лізинг» стверджують, що підприємство було позбавлено можливості включити сплачене ПДВ до податкового кредиту в сумі 5 149 305,37 грн. за період проведення операції у загальному порядку.

Представники позивача не погоджуються з висновками податкового органу з приводу того, що ТОВ «Мрія-Лізинг»порушило п. 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки мало включити дану суму в податковому звітному періоді (тобто квітні 2011 року), і не мало права її включати до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2011 року, оскільки зі змісту п.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що податкові накладні, отримані у періоді, наступному за періодом, в якому їх виписано, включаються до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкових накладних, але якщо з дати їх виписки не минуло 365 календарних днів. З даного приводу вони зазначили, що з дня виписки 29.04.2011 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»податкових накладних не минуло 365 днів, а також беручи до уваги наявність документального підтвердження дати їх отримання, ТОВ «Мрія-Лізинг»правомірно включило до податкового кредиту поточного звітного періоду суму ПДВ, зазначену в податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах, але отриманих Позивачем у звітному періоді. Проте через відсутність передбаченої реєстрації в ЄРПН мало це зробити шляхом подання разом із такою декларацією Додатку № 8.

Також представники позивача наголосили на тому, що порівняльний аналіз ст..198 та ст..201 ПК України, дозволяє прийти до висновку, що Платнику податків надано право на відновлення свого порушеного постачальником права на податковий кредит шляхом подання разом з податковою декларацією за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Крім того, представники позивача звернули увагу суду на те, що фактично даний спір виник через застосування ТОВ «Мрія-Лізинг»положень п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, які надають платнику податків - покупцю можливість відобразити в податковому обліку податкові накладні протягом 365 днів, навіть якщо такі накладні направлені з порушенням порядку їх заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, в той час як відповідач наполягав на застосуванні п. 198.2 ст. 198 ПКУ та необхідності відобразити такі накладні в декларації, що відповідає періоду їх виписки. Все це на їх думку, свідчить про те, що вказані норми ПКУ припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

З врахуванням цього, представники позивача вважають, що в даному випадку суд мав би керуватися принципом презумпції правомірності рішень платника податків (ТОВ «Мрія-Лізинг»), який закріплений в п.56.21 ст.56 ПК України.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в їх задоволенні.

Свою позицію представники податкового органу обґрунтували тим, що під час проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Мрія - Лізинг»віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року 5 149305,57 грн податку на додану вартість по податкових накладних від 29 квітня 2011 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль». Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні виписані 29 квітня 2011 року ТОВ «Мрія - Лізинг»на 5 149305,37 грн податку на додану вартість (сума податку на додану вартість в одній податковій накладні становить понад 500000,00грн - пункт 11 розділ XX Перехідних Положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладнцх запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема, понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року).

Представники Гусятинської МДПІ зазначили, що ТОВ «Мрія - Лізинг»до декларації за вересень місяць 20 жовтня 2011 року подано до податкового органу заяву про відмову постачальника реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних виписаних 29 квітня 2011 року. Проте, пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або у разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Податковим кодексом України, а саме статтею 202 визначено звітний (податковий) період для платників податку на додану вартість: звітним податковим періодом є календарний місяць, а у випадках особливо визначених Кодексом є календарний квартал. Виходячи із вищевказаного звітним (податковим) періодом для ТОВ «Мрія - Лізинг»є календарний місяць.

З врахуванням цього, на думку податкового органу, позивач мав включити дану суму в податковому звітному періоді (тобто квітні 2011 року), і не мав права її включати до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2011 року.

Також представники відповідача звернули увагу суду на те, що пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку з придбання товарів / послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, представники Гусятинської МДПІ зазначили, що позивач не скористався своїм правом передбаченим абз.11 п.201.10 ст.201 ПК України на подання скарги на свого контрагента, подаючи податкову декларацію саме за квітень 2011 року, а тому і не мав права на включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Представники відповідача не погодились із застосуванням принципу презумпції правомірності рішень платника податків, закріпленому в п.56.21 ст.56 ПК України, оскільки вважають, що ст..198 та ст..201 ПК України не допускають неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платника податків.

З врахуванням викладеного, представники Гусятинської МДПІ, вважають висновки викладені в акті перевірки правомірними, а податкове повідомлення-рішення винесене за результатами перевірки законним і обґрунтованим, а тому просили суд відмовити в задоволенні позову.

Прокурор в судовому засіданні повністю підтримала позицію податкового органу та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін та прокурора, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача, відповідача та прокурора, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що за наслідками документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг», результати якої оформлені Актом документальної перевірки від 30.11.2011 року № 539/23-35855770 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія- Лізинг», код ЄДРПОУ 35855770 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності включення до складу податкового кредиту податкових накладних, що підлягають реєстрації у єдиному реєстрі податкових накладних декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року»(далі по тексту -Акт перевірки), ДПІ у Гусятинському районі Тернопільської області було прийнято податкове- повідомлення рішення від 15.12.2011 року № 0000432300 форми «В4»про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5 149 305 грн. за вересень 2011 року за декларацією, що зареєстрована 20.10.2011 року.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Мрія-Лізинг», оскаржила його в адміністративному порядку, а саме, 29.12.2011 року Позивач звернувся зі скаргою до ДПС у Тернопільській області, яка за наслідками розгляду скарги прийняла рішення від 21.02.2012 року № 952/10/10-02/21, яким залишила без змін податкове повідомлення-рішення Відповідача від 15.12.2011 року № 0000432300, а скаргу ТОВ «Мрія-Лізинг»- без задоволення. 28.04.2012 року було отримано рішення ДПС України про розгляд скарги від 24.04.2012 року № 732516/10-2115, яким скарга ТОВ «Мрія-Лізинг»залишена без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків перевірки послужили факти відображення Позивачем в податковому обліку з ПДВ операцій з ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»на підставі податкових накладних незареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, які, були виписані у попередніх податкових періодах, але отримані Позивачем у поточному звітному періоді.

Так, відповідно до умов договорів фінансового лізингу від 21.04.2011 року, укладених між ТОВ «Мрія-Лізинг»та ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», згідно з Актами приймання- передачі предмета лізингу від 29.04.2011 року та видатковими накладними від 29.04.2011 року позивачу було передано майно (сільськогосподарська техніка) на загальну суму 30 895 832,22 грн., в т.ч. ПДВ 5 149 305,37 грн.

В судовому засіданні сторонами не поставлено під сумнів реальність здійснення даних господарських операцій.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

У зв'язку з неотриманням податкових накладних з пакетом документів по поставках від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ТОВ «Мрія-Лізинг»звернулась до останнього з письмовою вимогою направити податкові накладні. (а.с.97)

ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»супроводжувальним листом від 07.09.2011 року направило податкові накладні від 29.04.2011 року ТОВ «Мрія-Лізинг». (а.с.98)

Згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення»ПК України виписані ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»податкові накладні від 29.04.2011 року підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки сума ПДВ в одній податковій накладній становила понад 500 тисяч гривень.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України «при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних....

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. ...

У разі порушення ... продавцем товарів/послуг порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту».

Згідно з даними, що їх вказало ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», всі податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що у верхніх лівих частинах податкових накладних поряд з інформацією «Включено до ЄРПН»зроблені відповідні відмітки (а.с.39-48).

Відповідно до п. 6.1 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969 податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після такої реєстрації. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (виділяється поміткою "X").

В судовому засіданні встановлено, що після перевірки інформації в Єдиному реєстрі податкових накладних Позивачем було встановлено, що за даними ЄРПН інформація про реєстрацію отриманих від ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»податкових накладних відсутня.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»направило податкові накладні набагато пізніше ніж період їх виписки, порушило порядок їх заповнення, а також не включило їх до Єдиного реєстру податкових накладних, внаслідок чого ТОВ «Мрія-Лізинг»було позбавлено можливості включити сплачене ПДВ до податкового кредиту в сумі 5 149 305,37 грн. за період проведення операції у загальному порядку.

Відповідно до п. 20 р. III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02. 2011 року за № 197/18935, у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

ТОВ «Мрія-Лізинг» включило 5 149 305,37 грн. до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, тобто за звітний період, в якому отримало податкові накладні, та одночасно з декларацією 20.10.2011 року подало до ДПІ Додаток 8.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, до декларації та дотаку 8 ТОВ «Мрія-Лізинг»на адресу ДПІ в Гусятинському районі 20 жовтня 2011 року подало копії первинних бухгалерських документів, що підтверджували факт отримання товару від ТОВ «Райфайзен Лізинг Аваль»(документи отримані ДПІ 21 жовтня 2011 року, підтвердженням чого є супровідний лист долучений до матеріалів справи).

У зв'язку із цим ДПІ згідно з наказом № 656 від 17.11.2011 року була розпочата позапланова виїзна перевірка ТОВ «Мрія-Лізинг»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності включення до складу податкового кредиту податкових накладних, що підлягають реєстрації у єдиному реєстрі податкових накладних декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року.

В ході проведення перевірки ДПІ дійшла висновків, що ТОВ «Мрія-Лізинг»порушило п. 198.6 ст. 198 ПК України, оскільки ТОВ «Мрія-Лізинг»мало включити дану суму в податковому звітному періоді (тобто квітні 2011 року), і не мало права її включати до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за вересень 2011 року.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного:

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

При цьому, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

ДПС України в Узагальнюючій податковій консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої Наказом від 16.02.2012 року № 127 "пояснила наступне «Податкова накладна, яка отримана у періодах, наступних за періодом, в якому її виписано, включається до реєстру отриманих податкових накладних та до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкової накладної. В цьому випадку уточнюючий розрахунок не складається».

Також в даній Узагальнюючій податковій консультації на питання (№ 9): «у яких випадках може бути сформований податковий кредит на підставі податкових накладних, які виписані у податкових періодах, що передує звітному?»ДПС України відповіла наступне: «З дати набрання чинності Кодексом платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, в таких випадках:

Факт отримання податкових накладних у вересні 2011 року не заперечується податковим органом та доводиться зібраними у справі доказами, а саме:

- витяг з Журнал реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ «Мрія-Лізинг»;

- копією супровідного листа ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль»від 07.09.2011р., яким надсилались дані податкові накладні;

Пункт 198.6 ст. 198 ПК України містить пряму заборону на віднесення до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України. З даної норми вбачається, що в податковій декларації з ПДВ за квітень 2011 року ТОВ «Мрія-Лізинг»не мало права на включення до складу податкового кредиту 5 149 305,37 грн., оскільки на момент складання податкової декларації за квітень 2011 року дана сума ПДВ не була підтверджена податковими накладними.

Абзац 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з абз. З п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив х відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Обидві норми вказують на «відповідний звітний період», тобто період відображення податкових зобов'язань продавцем.

В свою чергу, абзацу11 п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачає, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Суд важає за необхідне зазначити, що відповідно до в абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПКУ подання заяви зі скаргою на постачальника є виключно правом, а не обов'язком покупця - платника податку. Причому передумовою для виникнення такого права у платника податку є саме відмова постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.

В даному випадку постачальник товарів (послуг) -ТОВ «Райфайзен Лізинг Аваль» не відмовляло в наданні податкових накладних, а надало їх запізненням, у зв'язку із чим ТОВ «Мрія Лізинг»не могло точно визначити дату отримання податкових накладних, але правомірно розраховувало на збереження права на податковий кредит протягом 365 днів, і не могло перевірити факт реєстрації податкових накладних без їх отримання.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкові накладні, отримані у періоді, наступному за періодом, в якому їх виписано, включаються до податкової декларації в тому звітному періоді, на який припадає дата отримання податкових накладних, але якщо з дати їх виписки не минуло 365 календарних днів. Разом з тим, право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Відповідна сума ПДВ Позивачем сплачена в вартості поставлених товарів. Факт сплати податку на додану вартість Позивачем по операціях з вищезазначеними контрагентами не заперечується Відповідачем.

Крім того, суд вважає, що даний спір виник через застосування ТОВ «Мрія-Лізинг»положень п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, які надають платнику податків - покупцю можливість відобразити в податковому обліку податкові накладні протягом 365 днів, навіть якщо такі накладні направлені з порушенням порядку їх заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, в той час як відповідач наполягає на застосуванні п. 198.2 ст. 198 ПКУ та необхідності відобразити такі накладні в декларації, що відповідає періоду їх виписки.

Аналіз вищенаведених норм Податкового кодексу України, свідчить про те, що вказані вони припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, а згідно з п. 56.21 ст. 56 ПКУ, у разі якщо норма цього Кодексу або іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або якщо норми одного й того ж нормативно-правового акта суперечать один одному і допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом не приймається жо уваги твердження одного з представників відповідача з приводу того, що Позивач мав можливість перевірити факт реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки перевірити реєстрацію податкової накладної можливо тільки після її отримання та зазначення номера ПН, яку виписує продавець товару.

Пункт 3.1 ст. З ПК України передбачає, що податкове законодавство України складається з Конституції України.

Стаття 19 Конституції закріплює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Жодна норма ПК України не встановлює обов'язок платника податку включати суму ПДВ саме до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ у періоді виписки податкової накладної. Право, яке надано платнику податків у цьому випадку обмежується 365 днями та оформленням Додатку 8 до звітної податкової декларації, тобто декларації, що подається протягом зазначеного строку.

Згідно з п. 21.1 ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, а також не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Наведені вище доводи свідчать, що незважаючи на повне дослідження посадовими та службовими особами ДПІ при проведенні перевірки первинних документів та доказів, що свідчать про ведення ТОВ «Мрія-Лізинг»податкового та бухгалтерського обліку з дотриманням встановленого порядку, ДПІ надало їм неправильну оцінку та невірно застосувало норми податкового законодавства, внаслідок чого в Акті зроблені помилкові висновки. З урахуванням викладеного, оскільки висновки Акту є незаконними та помилковими, ДПІ було прийнято неправомірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення від 15 грудня 2011 року №0000432300, суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Конституції України, Податкового кодексу України не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Гусятинському районі Тернопільської області форми «В-4»від 15 грудня 2011 року №0000432300 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Лізинг»суми від»ємного значення податку на додану вартість на суму 5 149 305 грн. за вересень 2011 року за декларацією, що зареєстрована 20 жовтня 2011 року за №9009355198.

Повернути з державного бюджету на користь ТОВ «Мрія-Лізинг»2 146 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 липня 2012 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.