Ухвала суду № 25639179, 17.08.2012, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 208/1459/2012 Провадження № 22-ц/0290/1646/2012Головуючий в суді першої інстанції:Каращук О.Г.Категорія: 21 Доповідач: Медвецький С. К.17.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2012 м. ВінницяКолегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Медвецького С.К.,

суддів: Оніщука В.В., Чуприни В.О.,

при секретарі: Богацькій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, -

встановила:

У лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі зазначеним позовом, посилаючись на те, що йому на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1.

У 2010 році вони з дружиною домовилися з ОСОБА_4 про передання їй у власність зазначеного будинку за умови, що вона забезпечить їх доглядом.

19.10.2010 року сторони уклали договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1. Після укладення договору відповідачка змінила своє ставлення до нього та дружини відмовилась доглядати їх належним чином.

Посилаючись на те, що, укладаючи договір дарування, він помилився щодо природи правочину, оскільки мав на меті укладення договору довічного утримання, а, крім того, він та його дружина є людьми похилого віку, ОСОБА_2 просив визнати договір дарування недійсним.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент вчинення правочину ОСОБА_2 не помилявся щодо обставин, які мають істотне значення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Установлено, що 19.10.2010 року між сторонами був укладений договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1.

Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Тобто помилка - це неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Однак обставини, які наводив позивач та встановлені судом не є в силу положень цієї статті Кодексу такими, які б свідчили про те, що правочин був вчинений під впливом помилки.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження свої вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка мала місце, а також, що вона має істотне значення.

Так, судом установлено, що ОСОБА_2 перебуваючи у спорі з братом потребував допомоги і ні від кого крім відповідачки не отримував її, а тому без будь - якого впливу зовні запропонував ОСОБА_4 подарувати їй будинок в якому мешкає з хворою дружиною.

Як убачається із матеріалів справи, у суді першої інстанції позивач визнав, що дійсно подарував відповідачці будинок і свідомо підписав договір дарування будинку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що з моменту укладення договору дарування, відповідач перестала здійснювати догляд за ним та дружиною, оскільки відповідачем не надано належно допустимих доказів на підтвердження даних обставин, а також не надано доказів того, що відповідач брала на себе зобов'язання надавати допомогу і утримання позивачу та його дружині.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, оскільки обставини викладені в апеляційній скарзі не були предметом дослідження в суді першої інстанції, і крім того, позов про визнання договору дарування недійсним був заявлений з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України, а відтак суд розглянув спір у межах заявлених вимог.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 11.04.2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом вірно :