Ухвала суду № 25630876, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К-9056/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010

у справі № 2а-306/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське

пароплавство"

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції,

Головного управління Державного казначейства України в Одеській

області

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про скасування податкового повідомлення -рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2008 позовні вимоги задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2008 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок за лютий 2007 року та складено акт №00812304/01125821 від 18.05.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001092304/0 від 18.05.2007, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 412683 грн.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Згідно з даними податкової декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2007 року та додатка 3 до декларації "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" позивача складає 641865 грн.

Сума податкового кредиту фактично сплачена у попередньому періоді складає 648808 грн.

Суми податку на додану вартість сплачені у січні 2007 року задекларовані підприємством у складі податкового кредиту та підтверджені зустрічними перевірками.

Підприємством проведено корегування суми податкового кредиту фактично сплаченого у попередньому звітному періоді згідно питомої ваги неоподаткованих та звільнених операцій по даним платника відсоток питомої ваги по складаним операціям складає 1,07%, що становить 6942 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, що податковий кредит січня 2007 року фактично сплачений у січні 2007 року постачальниками складає 229181, 88 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що позивач мав право на декларування податкового кредиту з податку на додану вартість в тому місяці, коли виникла подія, визначена пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", - або сплата коштів постачальнику, або отримання податкової накладної, яка свідчить про придбання товарів (робіт, послуг).

А тому позивачем правомірно задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість в тому періоді, коли ним отримано податкові накладні від постачальників.

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закону України „Про податок на додану вартість" пов'язує право на його виникнення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010 у справі № 2а-306/08 слід задовольнити, постанову суду апеляції інстанції скасувати, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2008 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010 у справі № 2а-306/08 скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2008 у справі № 2а-306/08 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко