Ухвала суду № 25630783, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 року м. Київ К-48393/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2009

у справі № 3/237

за позовом Державного підприємства „Кіровоградське державне підприємство

по виробництву і маркетингу „Арніка"

до Державної податкової інспекції в м. Кіровограді

про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Кіровоградське державне підприємство по виробництву і маркетингу „Арніка" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Державної податкової інспекції в м. Кіровограді про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2007 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 постанову господарського суду Кіровоградської області від 19.03.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.06.2006 та складено акт № 109/23-00/13743719 від 11.10.2006.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення: № 0000421540/0 від 19.10.2006, № 0002021730/1 від 27.12.2006, № 0000421540/3 від 06.06.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем акцизний збір у розмірі 29926 грн., в тому числі за основним платежем 15190 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14786 грн., від 15.03.07 № 0000421540/2 від 15.03.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем акцизний збір у розмірі 24213 грн., основним платежем 15190 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9023 грн.

Перевіркою встановлено заниження акцизного збору за квітень 2005 року на суму 15190 грн.; порушення ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 18-92 „Про акцизний збір", ст. 6 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", суми акцизного збору, що підлягали сплаті до державного бюджету у квітні 2005 року, обраховані виходячи із обсягів реалізованих підакцизних товарів без врахування зміни ставки акцизного збору встановленої Законом України „Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України", починаючи з 31.03.2005.

В квітня 2005 року позивачем реалізовано 19920,7 дал. лікеро-горілчаних виробів на загальну кількість спирту 1519 дал., який отримано в умовах дії ставки збору 16 грн. за 1 л. 100-відсоткового спирту.

Позивач, відповідно до п. 2 "г" ст. 3 Закону України „Про акцизний збір на алкогольні та тютюнові вироби", користується пільгою і алкогольні напої, які експортуються за межі митної території України, акцизним збором не обкладає.

Згідно абз. 2 ч.2 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір" від 26.12.1992 № 18-92, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата її оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору;

або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції).

Розрахунок акцизного збору за червень 2005 року складений ним з урахуванням того, що першою подією було надходження коштів - передоплати на валютний рахунок платника.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем безпідставно і необґрунтовано зроблений висновок про заниження "розрахунку" акцизного збору за червень 2005 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2009 у справі № 12/541-08/5018 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді відхилити.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 09.10.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2009 у справі № 3/237 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко