Ухвала суду № 25630744, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року м. Київ К/9991/22487/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-1670/7663/11

за позовом Публічного акціонерного товариства „Полтавхіммаш"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Полтавхіммаш" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року та складено акт № 2369/23-8/00217449 від 21.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем 28.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282305 від 28.03.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року в розмірі 397242 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 397242 грн. та занижено залишок від'ємного значення, оскільки після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2010 року в розмірі 397242 грн., заявлену платником податків до бюджетного відшкодування зменшено у зв'язку зі значно меншим рівнем сплати податку на прибуток.

20.07.2010 позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, в гр. 25.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 3294594 грн.

Разом з податковою декларацією подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 397242 грн. відповідач посилається на той факт, що позивачем у 2010 році до Державного бюджету України сплачено податку на прибуток в сумі 247956 грн., що в 13 разів менше ніж сума, заявлена до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в червні 2010 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час перевірки податковою інспекцією не досліджувалася реальність здійснення позивачем господарських операцій у перевіряємому періоді.

Також, судами попередніх інстанцій досліджено надану відповідачем довідку вих. № 18323/9/24-234 від 03.10.2011, відповідно до якої станом на 31.12.2010 за особовим рахунком позивача податковий борг не обліковувався.

Згідно з випискою ЗАТ „ПУМБ" про рух коштів на рахунках ПАТ „Полтавхіммаш" за 21.04.2011, підтверджується факт сплати позивачем в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей податку на додану вартість.

деклараціях за березень 2008 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.5 п 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не заперечує факт правомірності віднесення позивачем спірної суми до складу податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що жоден чинний на момент виникнення та реалізацій спірних правовідносин законодавчий акт України не ставив право добросовісного платника податків на отримання з Державного бюджету України сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від рівня сплати таким платником інших видів податків, зокрема, податку на прибуток.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-1670/7663/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а-1670/7663/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко