Постанова № 25630737, 14.08.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 19/35/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Грязнов В.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача - представник Подух Л.В., дов.б/н., від 16.04.2012 року

Від відповідача - не з"явився

Від третьої особи - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Вінницької області від 05.07.12 р. у справі №19/35/2012/5003 (суддя Яремчук Ю.О. )

за позовом Фермерського господарства "Україна"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: філія Вінницького регіонального управління ПАТ КБ "Надра"

про стягнення 155600 грн. помилково сплачених грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05 липня 2012 року у справі №19/35/2012/5003 позов задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 22700, ідент. № НОМЕР_1 ) на користь фермерського господарства "Україна" (вул.Островського,29, с.Стара Прилука, Липовецький р-н, Вінницька обл., 22511, код ЄДРПОУ 20092010) 155 600 грн. помилково сплачених грошових коштів, 3 112,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить, скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 05.07.2012 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Вважає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом неповно з'ясовані обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що:

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідач (апелянт) безпідставно отримав кошти від позивача сплачені останнім згідно платіжного доручення №362 від 18.08.2010 року (а.с.8).

Посилається на те, що згідно з ч.1 ст.1212 ЦК України, - Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Стягнення коштів на підставі ст.1212 ЦК України можливо лише за умови, що вони були отримані особою без достатньої правової підстави.

Вказує на те, що судом першої інстанції не взято до уваги, що кошти сплачені позивачем були отриманні відповідачем (апелянтом) на законних підставах.

Свої доводи щодо неправомірності прийняття рішення викладені в апеляційній скарзі, апелянт доводить тим, що між ним та ВАТ КБ «Надра» було укладено договір кредитної лінії №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року, додаткову угоду №1 від 01.02.2008 року, згідно з якими банком, відповідачу (апелянту) було надано кредит в сумі 450000,0 гривень та встановлено графік його погашення.

В свою чергу, ФГ «Україна» уклало з ВАТ КБ «Надра» договір поруки від 29.04.2010 року.

Згідно з п.1.1. Договору поруки ФГ «Україна» виступило поручителем перед ВАТ КБ «Надра»за належне виконання відповідачем (апелянтом) взятих на себе зобов'язань по кредитному договору № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року.

Зазначає, що станом на 14 червня 2010 року в відповідача (апелянта) виникла заборгованість по сплаті кредиту в сумі 216227,02 грн.

В зв'язку з цим, ВАТ КБ «Надра» надіслав відповідачу (апелянту) та ФГ «Україна»претензії від 14.06.2010 року №36-02/00-803/1 та №36-02/00-804/1, в яких пропонував здійснити погашення заборгованості по кредитному договору (а.с.43,44).

Також зазначає, що 17 серпня 2010 року ФГ «Україна»перерахувало відповідачу (апелянту) кошти в сумі 155600,0 гривень для часткового погашення кредиту по договору кредитної лінії №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року.

Вказує, що дана обставина підтверджується випискою з рахунку відповідача (апелянта), в якому підставою для перерахування коштів по платіжному дорученню від 18.08.2010 року №362 зазначено «часткове погашення кредиту згідно договору поруки № б/н від 29.04.10. (Претензія №36-02/00-804/1 від 14.06.10.) безПДВ».

Вважає, що підставою для перерахування коштів на рахунок відповідача (апелянта) було виконання позивачем зобов'язань по погашенню заборгованості по кредиту згідно з договором поруки від 29.04.2010 року.

Скаржник доводить, що позивач в судовому засіданні суду першої інстанції визнав, що визначення рахунку відповідача (апелянта), як рахунку для погашення кредиту по кредитному договору № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року відбулось за погодженням з банком.

Крім того доводить, що вказані кошти відповідач (апелянт) перерахував ВАТ КБ «Надра»в рахунок погашення заборгованості за кредитом по договору кредитної лінії №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року.

Дана обставина підтверджується випискою з рахунку відповідача (апелянта) за 19.08.2010 року з якої вбачається, що за рахунок отриманих від позивача коштів було погашено заборгованість по кредиту, відсотках та простроченому тілу кредиту згідно кредитного договору №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року.

Вказує що, кошти в сумі 155600,0 грн. були сплачені ФГ «Україна»у відповідності до договору поруки від 29.04.2010 року та використані на погашення кредиту за договором кредитної лінії №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року.

Крім того вказує, що передав ФГ «Україна» сушарку марки СSІ-1226S в рахунок перерахованої ним на погашення кредиту суми 155600,0 грн.

Зазначає, що після укладення ФГ «Україна»та ВАТ КБ «Надра»договору поруки від 29.04.2010 року, відповідач (апелянт) уклав з ФГ «Україна»договір оренди обладнання з правом викупу від 6.07.2010 року (надалі - Договір оренди).

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 1.3. Договору оренди відповідач (апелянт) передавав в оренду ФГ «Україна»сушарку марки СSІ-1226S вартістю 700 000,0 гривень.

Відповідно до п.1.6 Договору оренди у разі неспроможності відповідача (апелянта)здійснити оплату витрат по кредитному договору заключному з ВАТ КБ «Надра», ФГ «Україна»сплачує всі необхідні платежі по кредитному договору.

Згідно з п.5.3. Договору оренди відповідач (апелянт) зобов'язувався передати у власність ФГ «Україна»зазначену сушарку у разі погашення ним заборгованості по кредиту.

Доводить той факт, що передав у власність ФГ «Україна» вказану сушарку марки СSІ-1226S, що підтверджує актом приймання-передачі від 06.07.2010 року (а.с.46).

В свою чергу ФГ «Україна» 17.08.2010 року сплатила відповідачу (апелянту) кошти на погашення кредиту за договором кредитної лінії №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року.

Крім того скаржник зазначає, що суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовуючи безпідставність отримання відповідачем (апелянтом) коштів вказав на те, що кошти були сплачені на рахунок ФОП ОСОБА_3, тоді як кредитний договір №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року був укладений між банком та громадянином ОСОБА_3

Таким чином вважає, що суд в своєму рішенні виділив два самостійних суб'єкти цивільних правовідносин - громадянина ОСОБА_3 та підприємця ОСОБА_3

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник позивача Фермерського господарства "Україна" заперечує доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та рішенні суду першої інстанції. Просить рішення господарського суду Вінницької області від 05.07.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача (скаржника) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - філія Вінницького регіонального управління ПАТ КБ "Надра", в судове засідання Рівненського апеляційного господарського суду не з"явились. В установленому порядку були повідомлені про час і місце судового засідання. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті без їх участі.

Дослідивши докази у справі, Рівненський апеляційний господарський суд встановив.

01.02.2008 року між громадянином ОСОБА_3 (далі-Позичальник) та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" в особі начальника центрального відділення філії ВАТ КБ "Надра" Вінницьке РУ Сізонова Олександра Миколайовича (далі-Кредитор), що діяв на підставі довіреності № 1-11-6608 від 20.06.2007 року ( правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра") було укладено договір кредитної лінії № 24/МК/2008/ЦВ-980, за яким банк відкрив позичальнику кредитну лінію в сумі 450 000,00 грн. терміном на 36 місяців.

01.02.2008 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" в особі начальника центрального відділення філії ВАТ КБ "Надра" Вінницьке РУ Сізонова О. М., що діяв на підставі довіреності № 1-11-6608 від 20.06.2007 року ( правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра") та громадянином ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 1 до договору кредитної лінії № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року, якою обумовлено, що сторони домовились , що відповідно до договору банк надає позичальнику транш в розмірі 450 000,00 грн. Термін користування траншем з 01 лютого 2008 року по 01 лютого 2011 року. Ціль отримання траншу - споживчі потреби. Інші умови договору залишаються без змін і діють у відповідності до чинного законодавства України.

Додатком №1 до договору № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року укладеного між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" в особі начальника центрального відділення філії ВАТ КБ "Надра" Вінницьке РУ та громадянином ОСОБА_3 погоджено графік повернення кредиту.

Відповідно до п.3.1. договору № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року повернення кредиту, нарахування та сплата відсотків за користуванням кредитом здійснюється в такому порядку: п.3.1.1. повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок № 29092800007013 в КБ "Надра" Вінницьке РУ, МФО 302355, згідно з графіками повернення кредиту та сплати відсотків, які є невід'ємними частинами договору.

29.04.2010 року між фермерським господарством "Україна" (далі-Поручитель) та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" в особі начальника центрального відділення філії в КБ "Надра" Вінницьке РУ Сізонова О. М. було укладено договір поруки № б/н за яким ФГ "Україна", як поручитель, поручився перед ВАТ КБ "Надра", як кредитором, за належне виконання громадянином ОСОБА_3. як позичальником, взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи ФГ "Україна" отримало претензію ВАТ КБ "Надра" філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Вінницького регіонального управління від 14.06.2010 року (вих. 36-02/00-804/1) про виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року в розмірі 216 227,02 грн.: у тому числі 197 980,01 грн. заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахованим процентам за користуванням кредиту в сумі 18247,01 грн. в зв'язку із не виконанням такого зобов'язання позичальником - громадянином ОСОБА_3 В даній претензії була відсутня будь-яка інформація щодо рахунку, на який потрібно здійснити платіж.

Згідно п.26 договору поруки зобов"язання буде вважатися виконаним належним чином з моменту зарахування на рахунок Кредитора грошової суми, вказаної у повідомленні.

ФГ "Україна" 18.08.2010 року перерахувало грошові кошти в розмірі 155 600,00 грн. згідно платіжного доручення № 362 від 18.08.2010 року на розрахунковий рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 № НОМЕР_2 в ВАТ КБ "Надра" Вінницьке РУ, МФО 302355. При цьому в призначенні платежу було вказано "часткове погашення кредиту згідно договору поруки №б/н від 29.04.2010 року" (Претензія №36-02/00-804/1 від 14.06.2010р., без ПДВ).

30.03.2011 року позивач направив відповідачу претензію № 100 про наявну заборгованість, де серед іншого була вказана і заборгованість в розмірі 155 600,00 грн., що виникла через виконання позивачем умов договору поруки, дана претензія залишилась без задоволення.

Установою банку на вимогу суду було надано пояснення в якому, останній зазначав, що між ВАТ КБ "Надра" та ФГ "Україна" було укладено договір поруки від 29.04.2010 року, відповідно до якого ФГ "Україна" поручається за належне виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_3 по кредитному договору № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року. Дані кошти клієнт отримав на особистий рахунок фізичної - особи підприємця ОСОБА_3, що підтверджується випискою по рахунку. Дані кошти клієнт отримав на рахунок 18.08.2010 року та розпорядився коштами самостійно, а саме перерахував кошти на погашення кредиту №92/МК/2008/ЦВ-980, що підтверджується випискою банку.

У зв'язку із відмовою відповідача повернути грошові кошти в розмірі 155 600,00 грн., у липні 2011 року позивач звернувся до Іллінецького районного суду Вінницької області із позовом до громадянина ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на підставі вищевказаного договору поруки, укладеного на виконання кредитного договору №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року. При цьому в ході судового розгляду справи було встановлено, що позивач перерахував вказані грошові кошти на рахунок, який належить фізичній особі-підприємцю (суб'єкту господарювання), тому Іллінецьким районним судом Вінницької області було закрито провадження в справі на підставі ст.15 Цивільного процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що кошти в сумі 155 600,00 грн. були сплачені на розрахунковий рахунок відповідача НОМЕР_2 в ВАТ КБ «Надра» Вінницьке РУ, МФО 302355, відкритий на "фізичну особу-підприємця ОСОБА_3", хоча призначення даного платежу було на виконання кредитного договору №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року та договору поруки № б/н від 29.04.2010 року відповідно за "громадянина ОСОБА_3.", про що і було зазначено у платіжному дорученні №362 від 18.08.2010 року.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами дійсно існували правовідносини, які виникли із договорів, а саме: №1-08/2010 від 18.08.2010 року предметом якого була купівля сушарки марки GSI-1226S серійний номер В08212 та договору оренди обладнання з правом викупу від 06.07.2010 року де предметом була сушарка марки GSI-1822S.

Сушарка марки GSI-1226S серійний номер В08212, що є предметом договору купівлі - продажу №1-08/2010 від 18.08.2010 року, була продана позивачу за ціною, яка обумовлена договором, що складає 300 000, 00 грн. На виконання умов вищезазначеного договору перехід права власності було оформлено видатковою накладною №АТ - 0000003 від 09.09.2010 року та актом прийому передачі від 09.09.2010 року, дані документи підписані сторонами та скріплені мокрими печатками.

Сушарка марки GSI-1822S, що є предметом договору оренди обладнання з правом викупу №б/н від 06.07.2010 року, в якому зазначено, що за погашення орендарем коштів по кредитному договору №92/МК/2008/ЦВ-980 орендодавець зобов'язується передати у власність орендаря сушарку марки GSI-1822S.

З наданої до суду першої інстанції банком виписки по рахунку відповідача (а.с.21) вбачається, що позивачем на розрахунковий рахунок фізичної - особи підприємця ОСОБА_3 НОМЕР_2 в ВАТ КБ «Надра» Вінницьке РУ було проплачено 455 600, 00 грн., з яких 155 600,00 грн. були сплачені ФГ «Україна» у відповідності до договору поруки б/н від 29.04.2010 року (претензія №36-02/00-804/1 від 14.06.2010р. без ПДВ) та використані на погашення кредиту за договором кредитної лінії № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року, а кошти в сумі 300 000,00 грн. - проплата за сушарку GSI-1226 S, що була предметом договору купівлі - продажу від 18.08.2010 року № 1-08/2010.

Давши оцінку доказам у справі, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Підставами позову є фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Факт помилково сплачених коштів в розмірі 155 600,00 грн. підтверджується матеріалами справи та доводами позивача, а саме останнім доведено, що вищевказані кошти були сплачені платіжним дорученням № 362 від 10.08.2010 року на виконання договору кредитної лінії №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.08.2010 року (укладеного між громадянином ОСОБА_3 та ВАТ КБ "Надра" філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Вінницького регіонального управління правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра") та відповідно до договору поруки № б/н від 29.04.2010 року (укладеного 29.04.2010 року між ФГ "Україна" та ВАТ КБ "Надра" філії відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" Вінницького регіонального управління).

Оскільки, кредитний договір №24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.082010 року укладено між громадянином ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра") та фактична сплата коштів позивачем на розрахунковий рахунок фізичної - особи підприємця ОСОБА_3 НОМЕР_2 в ВАТ КБ «Надра» Вінницьке РУ є помилковою, а тому, згідно кредитного договору кошти перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_3 повинні були поступити на розрахунковий рахунок громадянина ОСОБА_3 НОМЕР_3 ВАТ КБ "Надра" Вінницьке РУ.

Факт сплати коштів позивачем саме на розрахунковий рахунок фізичної - особи підприємця ОСОБА_3 також підтверджується письмовим поясненням установи банку та відповідною випискою по рахунку яка наявна в матеріалах справи.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з судом першої інстанції в тому, що доводи відповідача (апелянта) стосовно того, що останній передав ФГ «Україна»сушарку марки GSI-1226S в рахунок перерахованих коштів в сумі 155600,00 грн. є безпідставними, оскільки:

Як уже встановлено місцевим господарським судом, між сторонами існували правовідносини, які видно із договорів, а саме: №1-08/2010 від 18.08.2010 року предметом якого була купівля сушарки марки GSI-1226S серійний номер В08212 та договору оренди обладнання з правом викупу від 06.07.2010 року де предметом була сушарка марки GSI-1822S.

Сушарка марки GSI-1226 S серійний номер В08212, що є предметом договору купівлі - продажу №1-08/2010 від 18.08.2010 року, була продана позивачу за ціною, яка обумовлена договором, що складає 300 000, 00 грн. На виконання умов вищезазначеного договору перехід права власності було оформлено видатковою накладною №АТ - 0000003 від 09.09.2010 року та актом прийому передачі від 09.09.2010 року, дані документи підписані сторонами та скріплені мокрими печатками.

Сушарка марки GSI-1822S, що є предметом договору оренди обладнання з правом викупу №б/н від 06.07.2010 року, в якому зазначено, що за погашення орендарем коштів по кредитному договору №92/МК/2008/ЦВ-980 орендодавець зобов'язується передати у власність орендаря сушарку марки GSI-1822S. Разом з тим, відповідач (апелянт) не надав суду першої інстанції доказів отримання позивачем сушарки марки GSI-1822S.

Таким чином, з наданої банком виписки по рахунку відповідача видно, що позивачем на розрахунковий рахунок фізичної - особи підприємця ОСОБА_3 НОМЕР_2 в ВАТ КБ «Надра»Вінницьке РУ було проплачено 455 600, 00 грн., з яких 155 600,00 грн. були сплачені ФГ «Україна»у відповідності до договору поруки б/н від 29.04.2010 року (претензія №36-02/00-804/1 від 14.06.2010р. без ПДВ) та використані на погашення кредиту за договором кредитної лінії № 24/МК/2008/ЦВ-980 від 01.02.2008 року, а кошти в сумі 300 000,00 грн. - проплата за сушарку GSI-1226 S, що була предметом договору купівлі - продажу від 18.08.2010 року № 1-08/2010.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття, або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи Відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 викладені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню.

Отже не відповідають фактичним обставинам справи доводи відповідача, що грошові кошти в розмірі 155 600,00 грн. Позивач перерахував відповідачу на виконання договору поруки б/н., від 29.04.2010 року, оскільки такі кошти повинні були надійти безпосередньо на рахунок ПАТ КБ "Надра", вказаний у договорі кредитної лінії від 01.02.2008 року №24/МК/2008/ЦВ-980, а саме: НОМЕР_3, так як позивач поручався за виконання відповідачем зобов"язань по договору кредитної лінії №24/МК/2008/ЦВ-980, тому посилання апелянта на ст.50 ЦК України безпідставне.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з"ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Вінницької області від 05 липня 2012 року по справі №19/35/2012/5003 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 05 липня 2012 року по справі №19/35/2012/5003 залишити без змін.

3. Матеріали справи №19/35/2012/5003 повернути до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.