Ухвала суду № 25630673, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 року м. Київ К-49720/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 20.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2009

у справі № 28/389 А

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця"

до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської

області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально-галузеве об'єднання „Львівська залізниця" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення -рішення №0014391750/0 від 19.11.2007.

Постановою господарського суду Львівської області від 20.02.2008 позовні вимоги відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2009 постанову господарського суду Львівської області від 08.10.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем проведено виїзну позапланову комплексну документальну перевірку відокремленого підрозділу колійної машинної станції №125 ДТГО „Львівська залізниця" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства та складено акту перевірки №1334/232/01059874 від 05.11.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0014391750/0 від 19.11.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 127207,86 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 19.2 "а" ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", не оподаткування сум надбавок за роз'їзний характер роботи, що призвело до неповного утримання податку з доходів фізичних осіб в сумі 42402, 62 грн. за квітень-грудень 2006 року та січень-червень 2007 року.

Відповідно до п. 19.2 "а" ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з п. 4.3.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виплати за роз'їзний характер роботи є компенсацією за таку роботу, а не доходом працівника, і за своїм характером та призначенням вони аналогічні добовим витратам при відрядженні.

Підставами для виплати надбавки є документи, які підтверджують виїзди і їх тривалість (відомості обліку роз'їздів, маршрутні листки, плани-графіки, журнали обліку), а їх форму затверджує керівник підприємства чи відокремленого підрозділу.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що виплати надбавки не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 20.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2009 у справі № 28/389 А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області відхилити.

Постанову господарського суду Львівської області від 20.02.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2009 у справі № 28/389 А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко