Постанова № 25630430, 13.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року Справа № 5023/1477/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя С.В. Барбашова, суддя А.М. Білецька, суддя О.В. Плужник,

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача -Щербаков О.В. -дов. № 559 від 22.04.12 р.

1-го відповідача -не з'явився

2-го відповідача -Перепелиця В.Ф. -дов. №119 від 18.04. 12 р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної компанії "Трансенергопром", м. Київ (вх. № 1959 Х/3) та апеляційну скаргу Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" м. Харків (вх. № 2006 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р. по справі № 5023/1477/12

за позовом Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Світловщина, Харківська область

та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної компанії "Трансенергопром", м. Київ

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р. (суддя Мамалуй О.О.) позов Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 5% від суми поруки в сумі 0,25 грн. за договором поруки від 08.06.2011 р. та судовий збір в розмірі 0,01 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної компанії "Трансенергопром" пеню за сім днів прострочення поставки товару в сумі 15142,05 грн. та судовий збір в розмірі 804,73 грн. В частині стягнення з 2-го відповідача 10% штрафу за прострочення понад тридцять днів в сумі 15142,05 грн. за договором поставки № П/НХ-111413/НЮ від 21.03.2011 р. - в позові відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної компанії "Трансенергопром", не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області, подало апеляційну скаргу та пояснення до неї, в яких просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р. по справі № 5023/1477/12 в частині стягнення пені за прострочення поставки товару за договором № П/НХ-111413/НЮ від 21.03.2011 р. в сумі 15142,05 грн., та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги 2-й відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не враховано його клопотання про зміну територіальної підсудності, в зв'язку з тим, що договір поруки від 08.06.2011р. між позивачем та 1-м відповідачем вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, а тому, є фіктивним правочином з моменту його вчинення.

Статутно територіальне-галузеве об'єднання "Південна залізниця", також не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області, подало апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2012 р. по справі № 5023/1477/12 в частині відмови в задоволенні стягнення з 2-го відповідача 10% штрафу за прострочення понад 30 днів в сумі 15142,05 грн. та стягненні судового збору в розмірі 804,73 грн. та прийняти нове рішення, в якому позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції без будь-яких достатніх підстав в порядку встановленому п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України зменшив розмір неустойки, яка підлягала стягненню з 2-го відповідача. Також, на думку позивача, суд першої інстанції зробив неправомірний висновок про те, що позивач вимагаючи стягнення пені та штрафу намагався застосувати до 2-го відповідача подвійну господарсько-правову відповідальність одного і того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобов'язання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України та приписам ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 відзивів на апеляційні скарги не надав, в судові засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судових засідань, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 20.06.2012р., яке залучено до матеріалів справи.

Враховуючи, що 1-й відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників позивача та 2-го відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2011 р. між СТГО "Південна залізниця" (покупцем) та ТОВ "Виробничо-комерційною компанією "Трансенергопром" (постачальником) був укладений договір поставки № П/НХ-111413/НЮ, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити та передати у зумовлені строки у власність позивача гальмівну колодку тип "М" в кількості 20000 шт. на суму 2970000,00 грн.

На виконання умов п. 5.1.2. договору, позивач надіслав на адресу 2-го відповідача письмову вимогу від 19.07.2011 р. № НХ-06/27/222 на постачання товару в кількості 17480 шт. та вартості постачання на суму 2595780,00 грн., яке було одержане 2-м відповідачем 22.07.2011 р., тобто, він мав виконати своє зобов'язання по передачі товару позивачу до 29.07.2011 р., однак, свого обов'язку не виконав та товар не поставив.

Згідно з п. 7.2. договору, ТОВ "ВКК "Трансенергопром" в разі порушення строків поставки несе наступну відповідальність: за несвоєчасну поставку товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про встановлення факту порушення 2-м відповідачем вищевказаного зобов'язання та правомірно задовольнив позов в частині стягнення з 2-го відповідача пені за сім днів прострочення поставки товару в сумі 15142,05 грн.

Однак, суд першої інстанції неправомірно відмовив в позові в частині стягнення з 2-го відповідача 10% штрафу за прострочення понад 30 днів в сумі 15142,05 грн. за договором поставки № П/НХ-111413/НЮ від 21.03.2011 р. з посиланням на те, що додаткове стягнення штрафу за фактично теж саме порушення є надмірним та несправедливим.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, оскільки можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Пунктом 7.2 договору передбачено право на стягнення неустойки за неналежне виконання зобов'язання. При цьому, єдина вимога про стягнення неустойки складається з двох складових частин різних за своєю формою, і частина вимоги про стягнення неустойки у формі штрафу може бути пред'явлена за умови настання відкладальної обставини, згідно ст. 212 ЦК України -прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів, як це і передбачено п. 7.2 договору.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з 2-го відповідача штрафу, суд першої інстанції посилався на п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, яким передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим. Однак, суд першої інстанції, обмежився посиланням на скрутне фінансове становище 2-го відповідача, при цьому не зазначивши конкретних обставин, які дають змогу даний випадок ототожнювати з винятковим.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги СТГО "Південна залізниця" знайшли підтвердження в матеріалах справи, і відтак з ТОВ "ВКК "Трансенергопром" підлягає стягненню на користь СТГО "Південна залізниця" 10% штрафу за прострочення понад тридцять днів в сумі 15142,05 грн. за договором поставки № П/НХ-111413/НЮ від 21.03.2011р.

Що стосується апеляційної скарги ТОВ "ВКК "Трансенергопром", то вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В апеляційній скарзі 2-й відповідач посилається на те, що в задоволенні його зустрічного позову судом першої інстанції було відмовлено на підставі того, що його було подано після початку розгляду справи по суті (ст. 60 ГПК України).

Однак, судова колегія звертає увагу на те, що в рішенні, яке оскаржується, не зазначено про повернення зустрічного позову або відмову в задоволенні зустрічного позову, а відтак, це питання не розглядається судом апеляційної інстанції.

Також, в обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "ВКК "Трансенергопром" посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, ст. 17 ГПК України, оскільки суд першої інстанції відхилив клопотання 2-го відповідача про зміну територіальної підсудності. ТОВ "ВКК "Трансенергопром" посилається на укладання фіктивного правочину -договору поруки від 08.06.2011р. між ФОП ОСОБА_3 та СТГО "Південна залізниця" (сума поруки 1 гривня), який був укладений з метою змінити територіальну підсудність справи та розглядати її за місцезнаходженням одного з відповідачів, а саме в господарському суді Харківської області.

Проте, такі твердження 2-го відповідача є необґрунтованими, оскільки зазначений 2-м відповідачем договір поруки укладений сторонами за власним волевиявленням та не визнаний недійсним в судовому порядку, а відтак є дійсним. Крім того, заявник апеляційної скарги не надав суду доказів фіктивності договору поруки від 08.06.2011р.

Таким чином, у колегії суддів відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги 2-го відповідача та скасування рішення на підставі п. 6 ч. 3 ст. 104 ГПК України за порушення правил територіальної підсудності.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги СТГО "Південна залізниця" знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому, рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2012р. у справі № 5023/1477/12 підлягає частковому скасуванню, апеляційна скарга СТГО "Південна залізниця" -задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ "ВКК "Трансенергопром" залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної компанії "Трансенергопром" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2012р. у справі № 5023/1477/12 скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з 2-го відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної компанії "Трансенергопром" 10% штрафу за прострочення понад тридцять днів в сумі 15142,05 грн. за договором поставки № П/НХ-111413/НЮ від 21.03.2011р. та в цій частині прийняти нове рішення, яким в цій частині первісний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної компанії "Трансенергопром" (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 7а, р/р 26002500043585 в ПАТ "Індустріально-експортний банк", МФО 300614, код 37143649) на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" (61080, м. Харків, вул. Південнопроектна, 2-А, р/р 26004000016 в ХФ "Експрес-банк", МФО 350716, код 01072609) 10% штрафу за прострочення понад тридцять днів в сумі 15142,05 грн. за договором поставки № П/НХ-111413/НЮ від 21.03.2011р. та 804,75 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційної компанії "Трансенергопром" (04053, м. Київ, пров. Киянівський, 7а, р/р 26002500043585 в ПАТ "Індустріально-експортний банк", МФО 300614, код 37143649) на користь Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" (61080, м. Харків, вул. Південнопроектна, 2-А, р/р 26004000016 в ХФ "Експрес-банк", МФО 350716, код 01072609) 804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.В. Барбашова

Суддя А.М. Білецька

Суддя О.В. Плужник

Повний текст постанови підписаний 13.08.2012р.