Постанова № 25630361, 13.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р. Справа № 5023/1236/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

прокурора -Гавриленко О.В. (посв.№173 від 23.08.2007р.),

Міністерства енергетики та вугільної промисловості -не з'явився,

відповідача -Коденка В.А. (дов. №б/н від 02.04.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх.№1963Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 21 травня 2012 року по справі №5023/1236/12

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ, в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 54241,28 грн.

та за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс", м. Харків

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії, м. Харків

про стягнення коштів у сумі 7639,75 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012р. перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, і особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс", про стягнення коштів в розмірі 54241,28 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки природного газу № 11/Б-14 БО-01 від 19 жовтня 2011 року, з урахуванням чого просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 51330,15 грн., пеню в розмірі 2225,16 грн., індекс інфляції в розмірі 256,65 грн. та 3 % річних в розмірі 429,32 грн. В позовній заяві прокурор просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача, в межах позовних вимог, що знаходяться на його рахунках. Також до стягнення заявляв судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.05.2012 року (суддя Жиляєв Є.М.) в задоволенні первісного позову першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави, в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" про стягнення коштів у сумі 54241,28 грн. відмовлено повністю. Стягнуто з Харківської філії Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 61037, м. Харків, пр. Московський, буд. 199, літ. Д-5, (р/р 260063013323 і Філії ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 33886752) на користь Державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п. 1) - 1609,50 грн. судового збору.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" з рішенням господарського суду Харківської області не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області по справі №5023/1236/12 від 21.05.2012р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК "Газ України" в цій частині задовольнити в повному обсязі. Витрати покласти на відповідача. При цьому апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні помічник прокурора Харківської області зазначила, що не підтримує апеляційну скаргу позивача, вважає рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 року по справі №5023/1236/12 законним та обґрунтованим.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права -статті 525,526, 530, 549-551, 599, 625 ЦК України, 231, 232 ГК України та процесуального права -статті 4-7, 34, 43, 81 ГПК України.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, вважає рішення господарського суду Харківської області від 21.05.2012 року у справі №5021/1236/12 законним та обґрунтованим, про що зазначено у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№5963 від 25.07.2012 року).

У судове засідання не з'явився представник Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України було належним чином повідомлено про час і місце слухання справи ухвалою суду від 31.07.2012 року, яка була направлена на адресу Міністерства та отримана 06.08.2012р, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора, уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

19.10.2011 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії (постачальник) та - ТОВ "Теплосервіс" (покупець) було укладено договір №11/Б-14 БО-01 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Згідно з п.1.1. даного договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія»«Нафтогаз України», а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору, зокрема, постачальник передає покупцю в період з 11 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 15,0 тис. куб.м.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата за газ, спожитий покупцем у період з 11 жовтня по 31 жовтня 2011 року проводиться покупцем з урахуванням вартості транспортування територією України виключно грошовими коштами в такому порядку:

- протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору;

- остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 листопада 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом свої зобов'язання виконав у повному обсязі. На підставі вказаного договору протягом жовтня 2011 року, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії поставив первісному відповідачу - ТОВ "Теплосервіс" природний газ в обсязі 13,464 тис. куб. м. на загальну суму 51330,15 грн., що підтверджується актом передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансується з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (а.с.16, том 1).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач за первісним позовом не виконав належним чином договірні зобов'язання, не оплатив поставлений природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії у розмірі 51330,15 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який визнав відсутнім у відповідача заборгованості по договору № 11/Б-14 БО-01 від 19 жовтня 2011 року у зв'язку з проведенням ТОВ «Тепло сервіс»заліку однорідних зустрічних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, а саме: платіжні документи, листи, підписані між сторонами та скріплені печатками акти приймання-передачі природного газу та акт звіряння взаєморозрахунків (а.с.97- а.с.114, том 1), до укладання між сторонами спірного договору на постачання природного газу № 11/Б-14БО-01 від 19.10.2011 року, відповідно до якого заборгованість ТОВ "Теплосервіс" перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії склала 51330,15 грн., між сторонами діяв договір на постачання природного газу № 11/11-2БО-02 від 14.12.2010р., відповідно до якого заборгованість у первісного відповідача перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії склала 58969,90 грн., яка виникла у зв'язку з тим, що за період дії договору № 11/11-2БО-02 від 14.12.2010р. (з 01.01.11р.-по 10.10.2012р.) первісним позивачем було поставлено природний газ в обсязі 137,333 тис. м. куб. на загальну суму 438467,86 грн., тоді як первісний відповідач перерахував на рахунок первісного позивача - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Харківської філії грошові кошти в розмірі 497437,76 грн.

В матеріалах справи міститься лист (вих. №1/11 від 18.11.2011р.), яким відповідач за первісним позовом звернувся до Харківської філії ДК „Газ України" НАК "Нафтогаз України" з пропозицією здійснити зарахування взаємних грошових зобов'язань за укладеними договорами або здійснити розрахунки в грошовій формі (а.с.68, том 1).

Як вбачається із заяви про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог (вих.№18/12 від 20.12.2011р.) відповідач за первісним позовом, у порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме ч.2ст. 601 ЦК України, припинило грошові зобов'язання сторін за договорами: №11/11-2БО-і від 14.12.2010р. та №11/Б-14БО-01 від 19.10.2011 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 51330,15 грн.(а.с.70, том 1). Зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 51330,15 грн. було проведено у січні 2012 року в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ „Теплосервіс", після отримання 19 січня 2012 року Харківською філією ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" вищезазначеної заяви про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.71, том 1).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем за первісним позовом здійснені коригування зобов'язань з ПДВ Харківської філії ДК „Газ України" ПАК „Нафтогаз України" (постачальник) та ТОВ „Теплосервіс" (отримувач) відповідно до вимог Податкового законодавства України. В результаті проведеного заліку податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у первісного відповідача - ТОВ „Теплосервіс" були скориговані, а саме - збільшені, що було відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року (а.с.134-а.с.137, т.1).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт, ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" посилається на те, що виконання зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можуть здійснюватися за заявою однієї із сторін виключно у разі відсутності заперечень з іншої.

Колегія суддів не погоджується з таким твердженням апелянта, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем за первісним позовом - ТОВ "Теплосервіс" за договором №11/11-2БО-02 від 14.12.2010 р. було сплачено авансовий платіж, проте постачання природного газу Харківською філією ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" здійснено не було.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Зазначена стаття не містить залежності проведення зарахування від бажання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена, у Постанові Вищого господарського суду України від 09 лютого 2011 року за № 21/8-08 в якій зокрема, зазначено: „Суд касаційної інстанції також не погоджується із позицією скаржника про недостатність заяви однієї сторони у зобов'язанні для проведення зарахування зустрічних вимог, а необхідним є згода на такий взаємозалік іншої сторони у зобов'язанні. Так, нормами ч. 2 ст. 601 Цивільного кодексу України прямо встановлено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін".

Згідно зі ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно части 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.

Частина 3 ст.203 ГК України передбачає, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Також апелянт в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що проведення заліку зустрічних однорідних вимог за договорами №11/11-2БО-і від 14.12.2010р. та №11/Б-14БО-01 від 19.10.2011 р. неможливе у зв'язку з відсутністю однорідних вимог, при цьому посилається на лист Державної податкової адміністрації України за № 15783/6/15-3115 від 31.08.2011 року.

Таке твердження апелянта спростовується наступним.

Роз'яснення, викладені в листі, стосуються норм оподаткування операцій з газом, ввезеним в Україну, податком на додану вартість, проте не містять заборони щодо зарахування зустрічних грошових вимог відповідно до ст. 601 ЦК України. Проте роз'яснено, що не підлягають коригуванню саме поставки газу, які оподатковувались за ставкою 20 відсотків.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Теплосервіс" було проведено попередню оплату за договором №11/11-2БО-02 від 14.12.2010р., проте поставка газу не відбулася - ані за ставкою 20 відсотків, ані за ставкою 0 відсотків.

Щодо стягнення з відповідача за первісним позовом, на підставі п. 7.3.1, п. 7.1 вищезазначеного договору № 11/Б-14 БО-01 від 19.10.2011р., ст. 625 ЦК України 2225,16 грн. пені, 256,65 грн. індексу інфляції, 429,32 грн. 3% річних, то судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст.616 Цивільного кодексу України передбачено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд, відповідно, зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Відповідно до ст.219 Господарського кодексу за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 3 даної статті передбачено, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Згідно з частиною 3 ст.220 Господарського кодексу України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Враховуючи приписи ст.219 Господарського суду України, а також встановивши фактичні обставини справи, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 3 статті 219 Господарського кодексу України встановлено право суду зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Враховуючи, що матеріали справи підтверджують наявність неправомірних дій з боку позивача за первісним позовом (як то заборгованість за договором №11/11-2БО-02 від 14.12.2010р. перед відповідачем за первісним позовом за недопоставку газу), то колегія суддів дійшла висновку про звільнення відповідача від відповідальності у вигляді стягнення 2225,16 грн. пені, 256,65 грн. індексу інфляції, 429,32 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні первісного позову з урахуванням зазначеного в мотивувальній частині даної постанови.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії про стягнення коштів у сумі 7639,75 грн., то колегія суддів зазначає, що ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2012р. зустрічні позовні вимоги ТОВ «Тепло сервіс» до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Харківської філії про стягнення коштів у сумі 7639,75 грн. залишено без розгляду (а.с.25-а.с.28, том 2). Таким чином, зустрічний позов не був предметом розгляду в суду апеляційної інстанції.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Харківської області від 21 травня 2012 року по справі №5023/1236/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 21 травня 2012 року по справі №5023/1236/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складений 10.08.2012р.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.