Постанова № 25630326, 14.08.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.12 Справа № 5015/1616/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого -судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Львіввугілля»від 30.05.2012 р. № 09-462

на рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р.

у справі № 5015/1616/12, суддя Станько Л.Л.

за позовом Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна, м. Київ

до Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль, Львівської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Державна казначейська служба України, м.Київ

про стягнення 7565,11 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Березюк С.Г. -провідний спеціаліст сектору взаємодії з органами виконавчої влади та представництва інтересів держави в судах Головного управління юстиції у Львівській області (довіреність, б/н від 23.02.2012 р.);

від відповідача: Ганас А.Б. -провідний юрисконсульт відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» (довіреність № 8/37-1 від 01.06.2012 р.);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р. у справі № 5015/1616/12 (суддя -Станько Л.Л.) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Львівугілля" на користь Держави збитки, завдані Державному бюджету України у розмірі 7565,11 грн., на рахунок Державної казначейської служби України 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України, м .Київ. Стягнуто з Державного підприємства "Львівугілля" в доход Державного бюджету 1609,50 грн. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано і обгрунтовано ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 2, 3, 8, 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України, а також і тим, що відповідач тривалий час не виконував рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 р., яким зобов'язано Державне підприємство «Львіввугілля»сплатити на користь Саїва В.А. компенсацію за несвоєчасно виплачену одноразову допомогу та інші виплати в сумі 10 990, 33 грн., що є протиправною поведінкою в цивільно -правовому розумінні та призвело до стягнення з держави України матеріальної шкоди за несвоєчасне виконання рішення районного суду.

Відповідач -Державне підприємство «Львіввугілля», не погодившись з рішенням місцевого господарського суду , оскаржив таке в апеляційному порядку. На думку апелянта, рішення місцевого господарського суду незаконне та не обґрунтоване, винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 3, 43 Конституції України та ст. 1166 Цивільного кодексу України, а також скаржник вказує на відсутність своєї вини у невиконанні рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 р. у зв'язку з зупиненням виконавчого провадження і не можливістю виконати судове рішення з підстав включення Державного підприємства «Львіввугілля»до переліку підприємств паливно -енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно -енергетичного комплексу», внаслідок чого виконавче провадження підлягає зупиненню. На думку апелянта, господарський суд Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення прийшов до помилкового висновку щодо причинно -наслідкового зв'язку між неправомірними діями Державного підприємства «Львіввугілля»та моральною шкодою, яка заподіяна органами державної влади України тривалим невиконанням рішення суду, винесеного на користь Саїва В.А., а відтак незабезпечення державою права на ефективний правовий захист.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2012 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5015/1616/12 та призначено до розгляду в судове засідання на 26.06.2012 р. (а.с. 47) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О. Ухвалою суду від 26.06.2012 р. в даному складі колегії розгляд справи відкладено на 10.07.2012 р. (а.с.72).

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 р. в зв»язку з відпусткою судді Данко Л.С. в склад колегії введено суддю Краєвську М.В.

В судовому засіданні 10.07.2012 р. у зв'язку з зміною складу колегії суддів, витребуванням додаткових доказів, з метою повного та всестороннього дослідження всіх матеріалів та обставин справи, судова колегія ухвалила розгляд справи № 5015/1616/12 відкласти на 24.07.2012 р. (а.с. 79-80).

Розпорядженням голови суду від 24.07.2012 р. в зв»язку з відпусткою судді Краєвської М.В. в склад колегії по розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Львіввугілля», вих. № 09-462 від 30.05.2012 р. введено суддю Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.07.2012 р. розгляд справи № 5015/1616/12 відкладено в судове засідання на 14.08.2012 р. та участь представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд.

Позивач -Міністерство юстиції України у відзивах (вх. №№ Львівського апеляційного господарського суду 4724 від 23.07.2012 р., 4828 від 26.07.2012 р.) заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що обов'язок виконання судового рішення покладається саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості. А обов'язковість дій органів державної виконавчої служби з примусового виконання вказаного рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 р. є похідними та виникли внаслідок фактичного невиконання відповідачем своїх конституційних обов'язків. Крім того, зупинення виконавчого провадження не звільняє від виконання судового рішення, що набрало законної сили, та не може бути підставою для звільнення від виконання свого обов'язку.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 13.08.2012 р. в зв»язку з зайнятістю в інших судових засіданнях судді Гриців В.М. в склад колегії введено суддю Данко Л.С.

В судовому засіданні 14.08.2012 р. представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивами на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 року у справі № 2-1965 зобов'язано Державне підприємство "Львіввугілля" в особі шахти «Відродження»сплатити на користь Саїва Володимира Антоновича компенсацію за несвоєчасну виплату відшкодування шкоди в розмірі 10 590,33 гривень та 400 гривень витрат на юридичну допомогу, а всього на загальну суму 10 990, 33 гривень і державне мито в користь держави в сумі 109,03 гривень (а.с. 96).

Відповідачем вказане рішення тривалий час не виконувалось і лише 19.11.2009 року було виконано повністю, що підтверджується платіжним дорученням № 1489 (а.с. 18).

20 листопада 2009 р. державний виконавць Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Кеда М.В. виніс постанову ВП № 4934734 про закінчення виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1965 від 13.01.2006 р., виданого Сокальським районним судом Львівської області про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену одноразову допомогу 10106,14 грн., компенсацію за несвоєчасно виплачені регресні 484,19 грн. за надану юридичну допомогу 400,00 грн., а всього на загальну суму 10990,33 грн. (а.с. 17).

Оскільки рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 р. тривалий час залишалось невиконаним, заявник Саїв Володимир Антонович звернувся із скаргою до Європейського суду з прав людини.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення Європейського суду з прав людини (а.с. 6-15), заявники скаржились на затримки виконання рішень суддів, винесених на їх користь, та у деяких справах на різні недоліки, які, як вони стверджували, мали місце під час судового чи виконавчого провадження.

Так, при розгляді в Європейському суді справи за заявою Саїва В.А. № 10079/07 між заявником та Урядом України укладено декларацію про дружнє врегулювання питань, викладених у заяві, відповідно до якої Держава зобов'язалася сплатити Саїву В.А. моральну шкоду у розмірі 690,00 євро у зв'язку з тривалим невиконанням рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 року.

На підставі взятих Урядом України зобов'язань згідно рішення Європейського суду від 14.12.2010 р. у справі № 10079/07 «Ключка та інші проти України»з Державного бюджету України на особистий рахунок заявника сплачено 7 565,11 гривень моральної шкоди, що на день здійснення платежу еквівалентно 690,00 євро.

Отже, сплачена з Державного бюджету України сума у розмірі 7 565,11 грн. є збитками Державного бюджету України. Факт заподіяння матеріальної шкоди Державі підтверджується платіжним дорученням від 11.03.2011 р. № 250 про перерахунок заявнику з Державного бюджету України суми у розмірі 7565,11 грн. в якості відшкодування моральної шкоди (а.с. 16).

Оскільки, внаслідок виконання рішення Європейського суду Державі було заподіяно матеріальні збитки Міністерство юстиції України, як орган представництва України в Європейському суді звернулося до господарського суду з позовом в інтересах держави до Державного підприємства «Львіввугілля»про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 7565,11 грн. на підставі ст. ст. 3, 89 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 2, 11, 15 -17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України.

Предметом даного спору є вимога позивача про відшкодування за рахунок відповідача збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини.

17 липня 1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набула чинності 11.09.1997 р.

Згідно зі ст. 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

23 лютого 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згідно зі ст. 2 якого рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до вимог ст. 46 вищевказаної Конвенції.

Відповідно до ст.ст. 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у 3-місячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Крім цього, цим Законом (ч. 4 ст. 9) передбачено обов'язок Органу представництва звертатись до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу.

Органом представництва є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень (ст. 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). Відповідно до постанови КМ України від 31.05.2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"", таким органом є Міністерство юстиції України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»та статтей 15 -17 ЦК України Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звертається до суду за захистом цивільних прав та інтересів держави, шляхом відшкодування заподіяних збитків у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені конституцією України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачено ст. 1166 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог даної статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання цивільно -правової відповідальності необхідна наявність наступних складових правопорушення: а) протиправна поведінка заподіювача шкоди; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; г) вина заподіювача шкоди.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 р. зобов'язано Державне підприємство «Львіввугілля»сплатити на користь Саїва В.А. 10990,33 грн. компенсації за несвоєчасну виплачену одноразову допомогу та інших виплат.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати засадам судочинства (п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України)

Законом України «Про судоустрій України»від 07.02.2002 р. № 3018 -Ш (чинного на час спірних правовідносин) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідач тривалий час рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 р. не виконував, що є протиправною поведінкою в цивільно -правовому розумінні, і яка призвела до звернення Саїва В.А. до Європейського суду, в результаті чого Державі заподіяно матеріальні збитки. Факт заподіяння матеріальної шкоди Державі підтверджується платіжним дорученням від 11.03.2011 р. № 250 про перерахунок заявнику з Державного бюджету України суми у розмірі 7565,11 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з рішення Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 р. у справі № 2-1965 Саїв В.А. просить стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля»в свою користь заборгованість по компенсації за невчасно виплачені одноразову допомогу та регрес на суму 11426,52 грн., так як пропрацював гірником у відповідача на підземних роботах, а згодом за висновком МСЕК його визнали інвалідом 3 групи з втратою 50 % працездатності.

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат закріплено у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Законом від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці», Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними актами.

Зокрема, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці»визначено, що компенсація це додаткова заробітна плата.

Згідно ст. 2 Закону додаткова заробітна плата- це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Частиною 3 ст. 15 передбачено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі підприємство здійснює після виконання зобов'язань щодо оплати праці, у ч. 5 ст. 24 згаданого Закону зазначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Крім того, відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»необхідно враховувати, що згідно ст. 237-1 Кодексу законів про працю України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частиною 1 статті 176 Цивільного кодексу України передбачено, що Держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Отже, виплату заробітної плати здійснює роботодавець. В даному випадку, роботодавцем є Державне підприємство «Львіввугілля»- відповідач у справі.

Так, вина Державного підприємства «Львіввугілля»полягає у несвоєчасному виконанні обов'язку щодо оплати праці працівнику. Крім цього, цей обов'язок встановлено і рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 09.12.2005 р.

Апелянт в доводах апеляційної скарги посилається на те, що Державне підприємство «Львіввугілля»на підставі вимог Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно -енергетичного комплексу»включено до переліку підприємств, які прийняли рішення у процесі погашення. На строк участі у процесі погашення заборгованості усі виконавчі провадження підлягають зупиненню.

З даного приводу судова колегія зазначає, що згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно -енергетичного комплексу», дія якого поширюється на підприємства паливно -енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед яким є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії. Статтею 1 цього Закону встановлено чіткий перелік видів заборгованості, який не містить випадків заборгованості підприємств паливно -енергетичного комплексу перед фізичними особами. Саїв В.А. є фізичною особою і заборгованість на його користь виникла не внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, а з трудових правовідносин.

Отже, судова колегія зазначає, що обов'язок виконання судового рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості, а обов'язок органів державної виконавчої служби з примусового виконання вказаних рішень був похідним та виник внаслідок фактичного ухилення відповідача від виконання своїх конституційних обов'язків з виплати компенсації за несвоєчасну виплату відшкодування шкоди в розмірі 10990,33 грн. Неправомірні дії ДП «Львівугілля»призвели до звернення Саїва В.А. до Європейського суду, в результаті чого Державі заподіяно матеріальні збитки, а відтак сплачені заявнику кошти має відшкодовувати Державі саме відповідач (ДП «Львівугілля»).

Окрім цього, судова колегія врахувала і той факт, що після внесення ДП «Львіввугілля»до Реєстру підприємств паливно -енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно -енергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. зведене провадження №14/В-4 (на загальну суму понад 26 млн. грн.) було зупинено 30.12.2005 р. до закінчення терміну дії процедури погашення заборгованості ДП «Львіввугілля», визначеного цим Законом.

У зв'язку з тим, що у строк встановлений державним виконавцем для добровільного виконання, боржником -ДП «Львіввугілля»рішення суду не було виконано в подальшому виконавчою службою із зведеного виконавчого провадження № 14/В-4 виділено окремо в провадження № 25/В-8 ряд виконавчих листів по стягненню коштів на користь фізичних осіб, зокрема і щодо Саїва В.А. В процесі цього виконавчого провадження винесено постанову від 22.01.2008 р., якою накладено арешт на кошти в сумі 2369157,98 грн., що містяться на рахунках ДП «Львіввугілля»(дана постанова була скасована 01.07.2008 р. Сокальським районним судом).

28 жовтня 2009 р. Начальником підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівські області винесено постанову, якою скасовано постанову про зупинення виконавчого провадження від 30.12.2005 р. в частині стягнення з ДП «Львіввугілля»на користь Саїва В.А. компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги в розмірі 10106,14 грн., компенсації за несвоєчасно виплачені регресні в розмірі 484,19 грн., за надану юридичну допомогу в розмірі 400 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач рішення Сокальського районного суду Львівської області тривалий час не виконував і лише 19.11.2009 р. його було виконано повністю.

За таких обставин, посилання скаржника на те, що рішення Європейського суду з прав людини не доводить вини відповідача, оскільки воно було винесено внаслідок бездіяльності органу державної виконавчої при виконанні рішення суду, відхиляється колегією суддів, враховуючи, що наявність виконавчого провадження не була перешкодою для роботодавця у виплаті заборгованості перед своїми працівниками.

Згідно ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, якою передбачено особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування виступає Орган представництва (Мінюст України).

Таким чином, із змісту частини четвертої статті 9 Закону та статті 1191 Цивільного кодексу України випливає, що держава Україна в особі Міністерства юстиції України має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини справи та досліджені у ній докази, враховуючи вимоги чинного законодавства, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказах зроблено правильні висновки щодо фактичних обставин справи, а тому не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд , -П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2012 р. у справі №5015/1616/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»від 30.05.2012 р. № 09-462 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5015/1616/12 повернути господарському суду Львівської області.

повний текст постанови складено та підписано 15.08.2012 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченко Я.О.