Постанова № 25630322, 14.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р.Справа № 5024/370/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Філінюка І.Г.

(Склад колегії суддів згідно розпорядження голови суду № 446 від 18.06.2012р.)

Секретар судового засідання: Щербатюк О.В.

За участю представників сторін:

від позивача -Єренко Д.В., довіреність б/н від 01.08.2012р.;

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім - 97"

на рішення господарського суду Херсонської області від 26.04.2012р.

по справі № 5024/370/2012

за позовом Приватного підприємства „ТРІСА"

до Приватного акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім - 97"

про стягнення 631 555,58 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У березні 2012р. ПП „ТРІСА" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ПАТ „Херсонський оптовий торговий дім - 97" заборгованості за договором поставки № 200897 від 20.08.2011р. у сумі 631 555,58 грн., з яких: 623 423,46 грн. основного боргу, 3 122,59 грн. індексу інфляції та 5 009,83 грн. річних.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.04.2012р. (суддя Закурін М.К.) позов ПП „ТРІСА" задоволено частково; стягнуто з ПАТ „Херсонський оптовий торговий дім - 97" на користь позивача 618 324,94 грн. основного боргу, 3 122,11 грн. індексу інфляції, 4 390,61 грн. річних та 12 516,75 грн. судового збору; в іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду з посилкою на ст. 193,530, 534,549-552,611,625 ,712 ЦК України мотивовано невиконанням договірних зобов'язань з боку відповідача у вигляді оплати за отриману продукцію.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство „Херсонський оптовий торговий дім - 97" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 26.04.2012р. та прийняти нове рішення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на неповне та не всебічне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи. На думку апелянта, судом першої інстанції невірно здійснений розрахунок інфляційних витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу, сторона просить залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судова колегія розглядає справу за його відсутністю, оскільки явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.08.2011р. між ПП „ТРІСА" (постачальник) та ПАТ „Херсонський оптовий торговий дім - 97" (покупець) був укладений договір поставки №200897, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві за його замовленням партіями товар, а останній, в свою чергу, сплачувати його вартість за ціною, визначеною у специфікації, з відстрочкою платежу, вказаною в додатку № 1 до договору.

Згідно з додатком № 1 до договору сторонами визначено, що строк оплати за поставлений товар складає -по реалізації через 30 календарних днів.

Відповідно до п.8.2. договору, він є укладеним на строк до 20.08.2012р. та набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору та на підставі наявних у матеріалах справи видаткових накладних, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 765 465,47 грн.

Відповідачем на виконання своїх зобов'язань по договору був здійснений платіж у розмірі лише 142 042,01 грн., у зв'язку з чим заборгованість становить за отриманий товар 623 423,46 грн.

З матеріалів справи вбачається, що частина товару на суму 5 098,52грн. відповідачем на даний час не реалізована, отже строк її оплати ще не настав.

Доказів сплати за отриманий товар відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості ПАТ „Херсонський оптовий торговий дім - 97" перед ПП „ТРІСА" у розмірі 618 324,94 грн., що підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено своєчасне виконання своїх зобов'язань за договором та не надано документів спростовуючих позовні вимоги.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також: три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат апеляційна інстанція виходить з наступного.

Судова колегія перевіривши правильність розрахунку інфляційних витрат, дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково здійснив розрахунок поденно, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідно до Листа Вищого господарський суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Внаслідок цього апеляційна інстанція здійснила перерахунок інфляційних витрат за період з 10.11.2011р. по 16.02.2012р. у відповідності до якого сума складає 4 339,41 грн., виходячи з наступного розрахунку:

618 324,94 грн. (сума боргу) х 100,5 (індекс інфляції за листопад 2011р. -лютий 2012р.) / 100 = 622 664,35 грн.

Однак, позивачем заявлені інфляційні витрати у розмірі 3 122,11 грн., тобто менше ніж за вказаним розрахунком.

Суд не вправі розглядати позовні вимоги, які не були заявлені позивачем.

Згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК України господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції підлягають задоволенню у сумі 3 122,11 грн.

Водночас, судом першої інстанції правильно здійснений розрахунок нарахування 3% річних за час прострочення.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія доходить до висновку про те, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи, ним дана правильна юридична оцінка, а невірний розрахунок інфляційних витрат не є підставою для скасування або зміни рішення, оскільки суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог та вірно задовольнив суму у розмірі 3 122,11 грн.

Проте, судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції допущено описку у 10 абзаці рішення (т.2 а.с. 9) при визначенні типу договору. А саме після слів „Через несвоєчасне виконання зобов'язань" замість "за договором поставки" помилково визначено "за договором оренди".

Зазначене процесуальне порушення не є підставою для зміни чи скасування судового рішення, тому що не призвело до прийняття неправильного рішення, а підлягає усуненню судом першої інстанції у порядку, передбаченому ст. 89 ГПК України.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду залишається колегією без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім - 97" -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 26.04.2012р. по справі 5024/370/2012 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 15.08.2012р.

Головуючий суддя В.А.Лисенко

Суддя П.Ф.Мацюра

Суддя І.Г.Філінюк