Рішення № 25629112, 07.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.12 р. Справа № 5006/23/101/2012

за позовом: Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" м. Феодосія

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна транспортно-експедиторська компанія "ІнтерТрансСервіс" м. Маріуполь

про стягнення 31 914, 19

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явились

Від відповідача: Зуєва М.В. - за довіреністю

В засіданні, яке відбулось 02.08.2012р., згідно ст.77 ГПК України

оголошувалась перерва до 07.08.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт" м. Феодосія, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна транспортно-експедиторська компанія "ІнтерТрансСервіс" м. Маріуполь, 11 520, 66 грн. боргу, 34, 56 грн. інфляційних, 59, 66 грн. річних, 290, 32 грн. пені та 20 008, 99 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 448-542/17 від 21.11.2011р.;

- несвоєчасну оплату відповідачем пред'явлених йому рахунків № 129 від 27.01.2012р., № 148 від 31.01.2012р., № 149 від 31.01.2012р., № 150 від 31.01.2012р., № 210 від 17.02.2012р. та № 223 від 23.02.2012р.;

- пред'явлення відповідачу претензії № 1069/27/01-51;

- ст.ст. 526-528, 536, 546, 549, 551, 623, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 230 -232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідач вимоги позивача в частині стягнення 11 905, 2 грн. вважає необґрунтованими, тому що: додаткова угода № 1 від 30.12.2011р. згідно протоколу розбіжностей від 01.02.2012р. повинна вступити в дію з 01.02.2012р.; рахунки № 149 і № 150 від 31.01.12012р. містили завищений тариф.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір № 448-542/17 від 21.11.2011р. (далі - договір № 448), за умовами якого його предметом є здійснення за заявкою Замовника (відповідача) приймання, перевалки, складських операцій, передачі на суміжні види транспорту вантажу, який прибуває в Порт (до позивача) для завантаження на судно (п.1.1. договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:

- за подачу-забирання вагонів з залізничної станції на колії Порта Замовник сплачує йому за тарифом 0,55грн. за 1т і тарифу залізниці, діючому на момент надання послуги (п.3.1.4. договору);

- оплата робіт, послуг Порта здійснюється Замовником авансовими платежами на підставі рахунку Порта в залежності від заявленого обсягу судової партії вантажу...(п.3.4. договору);

- кінцеві розрахунки між Замовником і Портом проводяться протягом 10 банківських днів з дати рахунку, який виставляється за всі роботи і послуги Порта після закінчення місяця і/або після відвантаження судової партії вантажу (п.3.5. договору);

- за порушення строків оплати (п.3.5. договору) Замовник сплачує Порту пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ..., нарахування пені здійснюється до дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Порта (п.4.3. договору);

- договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2012р. (п.5.7. договору).

Сторони підписали між собою додаткову угоду № 1 від 30.12.2011р. до договору № 448, в якій п.3.1.4. цього договору виклали в такій редакції "за подачу забирання вагонів з залізничної станції на колії Порта - за тарифом 0,98грн. за 1т і тарифу залізниці, діючому на момент надання послуги". Ця редакція п.3.1.4. договору № 448 згідно протоколу розбіжностей, підписаного обома сторонами, набрала чинності з 01.02.2012р.

Згідно норм ст.ст.549, 625 ЦК України інфляційні та річні не є штрафними санкціями. В суму 20 008, 99 грн., яку позивач визначив як штрафну санкцію, і яку він просить стягнути з відповідача саме як штрафну санкцію, позивач помилково включив нарахування інфляційних та процентів за користування чужими грошовими коштами. Оскільки проценти і інфляційні не є штрафними санкціями, суд відмовляє позивач у позові щодо стягнення 4 933 грн. штрафних санкцій за рахунками № 129, № 148, № 210 та № 223. Вимоги позивача щодо стягнення 15 075, 99 грн. пені суд задовольняє.

Суд відмовляє позивачу у позові щодо стягнення боргу, інфляційних та процентів за рахунками № 149 та № 150, тому що ці нарахування необґрунтовані - донарахування тарифу за послуги, надані у січні місяці 2012р., виходячи з розміру 0,98 грн. за 1т, не відповідають умовам договору № 448, оскільки такий тариф вступив в дію лише з 01.02.2012р. (див. додаткову угоду № 1 від 30.12.2011р. та підписаний сторонами протокол розбіжностей до неї).

На підставі ст.ст. 20, 173-175, 193, 230-233 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 530, 549, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна транспортно-експедиторська компанія "ІнтерТрансСервіс" (м. Маріуполь, пр. Леніна, 19, р/р 26005900177722 у філії ПАТ "ПУМБ" м. Маріуполь, МФО 335742, ЄДРПОУ 33653926) на користь державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (м. Феодосія, вул. Горького, 14, р/р 26001060725744 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Сімферополь, МФО 384436, ЄДРПОУ 01125577) - 15 075 грн. 99 коп. пені та 760 грн. 31 коп. витрат на сплату судового збору.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя Забарющий М.І.