Постанова № 25628843, 08.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 5013/580/11 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І.,розглянувши касаційні скаргикомунального підприємства "Теплоенергетик" та дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 р.у справі № 5013/580/11 господарського суду Кіровоградської областіза позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"докомунального підприємства "Теплоенергетик"простягнення 6 086 228,98 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Слюсар М.О. (дов. від 26.12.2011р.);

відповідача: не з'явилися;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 р. (суддя Мохонько К.М.) в задоволенні заяви Комунального підприємства "Теплоенергетик" від 03.04.2012р. про визнання наказу від 18.07.2011р. таким, що не підлягає виконанню частково відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року (головуючий суддя: Антонік С.Г., судді: Чоха Л.В., Кузнецова І.Л.), апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенергетик", м. Кіровоград задоволено частково. Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 року у справі №5013/580/11 скасовано частково. Визнано наказ господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2011р. у справі № 5013/580/11 таким, що не підлягає виконанню частково, в частині стягнення 799 016 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 245 343 грн. 3% річних, 100 000 грн. пені. В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 року у справі №5013/580/11 скасувати повністю, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року скасувати частково, а саме в частині стягнення основного боргу у розмірі 4673816,55 грн. та визнати наказ господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2011 року у справі №5013/580/11 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 4673816,55 грн. основного боргу.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані ст.ст. 4, 33-35, 43 ГПК України, Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" та Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію".

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в касаційній скарзі просить суд скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року в частині визнання наказу господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2011 року у справі №5013/580/11 таким, що частково не підлягає виконанню в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, а ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 року у даній справі залишити в силі.

Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природній газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року "Про затвердження Порядку списання заборгованості за природній газ та електричну енергію" та процесуального права ст.ст. 4, 33, 34, 116, 117 ГПК України.

Відповідач надіслав до Вищого господарського суду України телеграму та просив суд розглянути справу без участі КП "Теплоенергетик".

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2011р. позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 4 673 816 грн. 55 коп. боргу, 799 016 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 245 343 грн. 3 % річних, 100 000 грн. пені та судові витрати. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, рішення суду від 24.05.11р. без змін.

18 липня 2011 року видано наказ про примусове виконання рішення та постанови.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011р. касаційна скарга позивача залишена без задоволення, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. без змін.

Постановою державного виконавця від 07.09.2011р. відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 5013/580/11 від 18.07.11р.

Згідно протоколу №1 засідання комісії КП "Теплоенергетик" від 06.09.2011р. на підставі п.2.2 ст.2 Закону та п.7 Порядку вирішено списати з бухгалтерського обліку кредиторську заборгованість ДК "Газ України" зі сплати пені, штрафних та фінансових санкцій (3% річних та інфляції), які нараховані підприємству на заборгованість за природний газ, спожитий з 01 січня 2010р. по 01 січня 2011р., стягнуту за рішенням суду за договором № 06/09-1420-БО-18 у сумі 1 144 359,14 грн., а відповідно до протоколу № 3 від 28.11.2011р. вирішено списати з бухгалтерського обліку підприємства кредиторську заборгованість за спожитий природний газ перед ДК "Газ України", що не сплачена станом на 28.11.2011р. за договором № 06/09-1420-БО-18 в сумі 4 673 816,55 грн.

Комунальне підприємство "Теплоенергетик" звернулося до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що заборгованість перед ДК "Газ України" з основного боргу в сумі 4 673 816,55 грн. та 1 144 359,14 грн. пені, 3% річних та інфляційних втрат списана підприємством на підставі Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", а тому відсутній обов'язок відповідача, щодо сплати позивачу грошових коштів за рішенням суду.

Рішенням суду першої інстанції з відповідача стягнуто 4 673 816,55 грн. заборгованості за газ поставлений позивачем за період з листопада 2009 року по квітень 2010 року включно. При цьому, згідно розрахунку 3% річних, здійсненого позивачем, який господарським судом, а також апеляційною та касаційною інстанцією визнано правильним, заборгованість в сумі 4 673 816,55 грн. виникла після 01.01.2010р., а саме в березні -квітні 2011 року. Станом на 01.01.2010р. заборгованість складала 2 106 887,83 грн., яка 11.02.2010р. була погашена, а станом на 04.06.2011р. була заборгованість за газ поставлений у січні -квітні 2010 року.

Господарський суд Кіровоградської області відмовляючи у задоволенні заяви відповідача від 03.04.2012 року про визнання наказу від 18.07.2011 року таким, що не підлягає виконанню частково, виходив з того, що заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 4673816 грн. 55 коп. офіційно не була підтверджена на дату набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (долі по тексту - Закон). В частині заборгованості зі сплати пені, 3 % річних та інфляційних витрат ухвала суду мотивована тим, що процедура судового врегулювання спору щодо стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені розпочалась до набрання чинності Законом і судове рішення, яке набрало законної сили з'явилось 05.07.2011р., вже після набрання чинності Законом. Пункт 2.2 Закону не може бути прямо застосований до правовідносин сторін, так як на момент набрання чинності Законом заборгованості з пені, інфляційних втрат та 3 % річних відповідача перед позивачем не було, а були тільки заявлені позовні вимоги, що не є тотожним поняттям. В бухгалтерському обліку станом на 04.06.2011р. дана заборгованість не була відображена. Судового рішення, яке б набрало законної сили, станом на 04.06.2011р. також не було.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд частково скасовуючи ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 року у справі 35013/580/11 та визнаючи наказ господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2011 року у даній справі таким, що не підлягає виконанню частково, в частині стягнення 799016,14 грн. інфляційних втрат, 245343 грн. 3% річних, 10000 грн. пені та залишаючи ухвалу від 16.05.2012 року в іншій частині без змін виходив з того, що оскільки заборгованість в сумі 4 673 816,55 грн. не обліковувалася в бухгалтерському обліку відповідача станом на 01.01.2010р., а заборгованість в сумі 2 106 887,83 грн., яка обліковувалась на 01.01.2010р. станом на час вступу Законом в силу була погашена, то господарський суд правильно відмовив в задоволенні заяви в частині визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення основного боргу у сумі 4 673 816,55 грн. Стосовно стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд зазначив, що відповідно до пп.2.2. п.2.1. ст.2 Закону, на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що згідно даної норми, підлягає списанню заборгованість із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій не залежно від того чи встановлена вона рішенням суду, чи нарахована кредитором. При цьому, списання заборгованості не ставиться в залежність від набрання рішенням суду про стягнення штрафних та фінансових санкцій законної сили до вступу в дію Закону або після. Закон також не вимагає, щоб заборгованість із штрафних та фінансових санкцій обліковувалася в бухгалтерському обліку. Головне, щоб штрафні та фінансові санкції були нараховані на заборгованість за природний газ спожитий з 01.01.1997р. по 01.01.2011р. і не були сплачені станом на 04.06.2011р.

Однак, з даними висновками господарських судів погодитися неможна, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

Пунктом 2.5 вказаного Закону передбачено, що списання заборгованості здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011р. №894 затверджено "Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" (долі по тексту - Порядок), яким визначено певну процедуру списання заборгованості за природний газ, у тому числі і заборгованості із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій.

Згідно з ч.2 п.1 цього Порядку, його дія поширюється на підприємства незалежно від форми власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" та її дочірні компанії "Газ України", "Укртрансгаз", "Укргазвидобування", а також державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" і державне підприємство "Енергоринок".

Списання заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, здійснюється у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Встановлений механізм передбачає вчинення низки дій направлених на вчинення списання заборгованості, зокрема утворення повноважних комісій, складання відповідних протоколів та актів.

Відповідно умов п.6 Порядку для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Згідно п.2.2 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року № 3319-VI (який набув чинності 04.06.2011 року) передбачено, що підлягає списанню також заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 ГПК України рішення та постанови господарських судів приймаються іменем України та є обов'язковими до виконання.

Згідно з частиною 4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких, господарський суд може визнати накази такими, що не підлягають виконанню, а саме: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведений ч. 4 ст. 117 ГПК України перелік підстав до визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є вичерпним.

В силу ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, згідно ч.3 цієї статті, одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Так, односторонній правочин може створювати обов'язки лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Згідно ст.203 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, господарськими судами при розгляді спору слід було з'ясувати правовідносини сторін з огляду на положення вищенаведеного законодавства та з'ясувати питання чи припинилися обов'язки боржника.

Беручи до уваги, що вказані обставини не були предметом судового розгляду при вирішенні господарського спору, належна правова оцінка їм не надавалась, колегія суддів зазначає, що спір був розглянутий судом не в повному обсязі, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих ухвали та постанови.

Враховуючи викладене вище колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду ухвала господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 року у справі №5013/580/11 підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Теплоенергетик" задовольнити частково.

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 16.05.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 р. у справі № 5013/580/11 скасувати. Справу №5013/580/11 направити до господарського суду Кіровоградської області на новий розгляд.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Студенець В.І.