Постанова № 25628607, 14.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5023/598/12

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Темп-К", м. Харків (далі -Підприємство)

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2012

зі справи № 5023/598/12

за позовом Підприємства

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків (далі -територіальне відділення АМК)

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача -Бондаренка І.Е.,

відповідача -Зражевської Н.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 24.11.2011 № 128-К зі справи № 4/12-71-11 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі -оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.04.2012 (суддя Жельне С.Ч.): позов задоволено; оспорюване рішення визнано недійсним; з територіального відділення АМК стягнуто на користь Підприємства 1 073 грн. витрат зі сплати судового збору. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на норми Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р (далі -Положення) виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 (колегія суддів у складі: суддя Пуль О.А. -головуючий, судді Камишева Л.М., Хачатрян В.С.): задоволено апеляційну скаргу територіального відділення АМК; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у позові відмовлено. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи Конституції України, Цивільного кодексу України, названих Законів України і Положення та Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) виходив з відсутності підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи, а рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2012 залишити в силі. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням апеляційною інстанцією статей 3, 7, 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та невідповідність обставинам справи, і просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 25.06.2011 на адресу територіального відділення АМК надійшло доручення в.о. Голови Антимонопольного комітету України від 25.06.2011 № 13-08/395 до доповідної записки Центру комплексних досліджень з питань антимонопольної політики (далі -ЦКД) від 24.06.2011 № 50-105/11 про підготовку необхідної для проведення досліджень інформації у термін до 01.09.2011. Згідно з інформацією, вміщеною в цій записці, у ЦКД у 2011 році проводиться науково-дослідна робота "Особливості дослідження товарного ринку світлих нафтопродуктів України з використанням інтегрованих інформаційних ресурсів"; за результатами досліджень передбачається створення бази автозаправних станцій (АЗС) та можливість проводити виборку з цієї бази потрібної для досліджень інформації. ЦКД запропоновано вказати усі АЗС, розташовані в межах адміністративно-територіальної одиниці (область, регіон, місто) та річний обсяг реалізації нафтопродукту за 2010 рік;

- територіальним відділенням АМК на адресу Підприємства було надіслано вимогу від 26.07.2011 № 02-26/4-1865 (далі -Вимога від 26.07.2011) про надання у строк до 15.08.2011 інформації щодо місцезнаходження кожної АЗС, які знаходяться у власності Підприємства або використовуються ним на підставі договорів (угод) на території Харківської області, а також інформацію про обсяги відпуску (реалізації) за 2010 рік через кожну з таких АЗС окремо кожного виду нафтопродукту, окремо по кожному з операторів-постачальників цих нафтопродуктів та окремо по кожному виробнику нафтопродуктів;

- відповідна вимога отримана Підприємством 29.07.2011;

- Підприємство листом від 15.08.2011 № 15-08/02 відмовило територіальному відділенню АМК у задоволенні Вимоги від 26.07.2011 з посиланням на те, що така вимога обов'язково має бути пов'язана з розглядом заяви або справи про захист економічної конкуренції або проведенням перевірки;

- згідно з оспорюваним рішенням:

визнано, що неподання Підприємством інформації на Вимогу від 26.07.2011 в строк, встановлений головою територіального відділення АМК, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМК у встановлений головою територіального відділення АМК строк;

відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 названого Закону за зазначене порушення на Підприємство накладено штраф у сумі 34 000 грн.;

- Вимогу від 26.07.2011 було направлено Підприємству не у зв'язку з розглядом заяв або справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не у зв'язку з проведенням відповідної перевірки, а у зв'язку з виконанням доручення Антимонопольного комітету України для проведення науково-дослідної роботи; на існування інших передбачених законом випадків, які могли б бути підставою для витребування інформації у Підприємства, територіальне відділення АМК не посилається.

Суд апеляційної інстанції у повторному розгляді справи дійшов висновку про те, що місцевим господарським судом у прийнятті рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи та місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

З таким висновком апеляційного господарського суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи, зокрема, державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати, зокрема, від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб і працівників інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення.

Таким чином, наведені приписи законодавства України дають підстави вважати, що направлення територіальним відділенням АМК запиту відповідній особі щодо надання нею певної інформації матиме правомірний характер у контексті вимог пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а також пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто лише тоді, коли це прямо передбачено законом.

Як вбачається зі змісту судових рішень у даній справі, господарськими судами не встановлено обставин, які свідчили б про те, що в даному випадку запит на подання інформації був направлений територіальним відділенням АМК у зв'язку з розглядом заяв або справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи в зв'язку з проведенням відповідної перевірки.

Встановленим у справі обставинам, пов'язаним з дорученням в.о. Голови Антимонопольного комітету України та проведенням ЦКД науково-дослідної роботи, апеляційний господарський суд необґрунтовано надав правового значення як таким, що надавали територіальному відділенню АМК право вимагати надання інформації, оскільки таке доручення та відповідна доповідна записка ЦКД не можуть розглядатися як визначені законом підстави для вчинення територіальним відділенням АМК зазначених дій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції помилково послався на загальні повноваження голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо здійснення ним контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Здійснення такого контролю хоча і входило до кола повноважень органу Антимонопольного комітету України, але саме по собі не надавало територіальному відділенню АМК правових підстав вимагати від Підприємства обов'язкового надання інформації, оскільки це суперечило вимогам пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а отже й не надавало підстав вбачати в діях Підприємства, яке відмовилося надати територіальному відділенню АМК запитувану інформацію, наявність ознак правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Водночас територіальним відділенням АМК не було визначено інших передбачених законом випадків, у яких ним могла б витребуватися інформація.

Відтак територіальним відділенням АМК у розгляді справи № 4/12-71-11 і апеляційним господарським судом у розгляді даної справи порушено норми матеріального права, а саме статті 19 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", підпункту 5 пункту 8 Положення, пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що відповідно до:

- частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для визнання недійсним оспорюваного рішення;

- частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Натомість місцевим господарським судом прийнято правильне по суті рішення про задоволення позову в даній справі, яке, отже, підлягає залишенню в силі.

Згідно з частиною першою статті 49 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача (територіальне відділення АМК).

Керуючись статтями 49, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Темп-К" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 зі справи № 5023/598/12 скасувати.

3. Рішення господарського суду Харківської області від 09.04.2012 зі справи № 5023/598/12 залишити в силі.

4. Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь приватного підприємства "Темп-К" 751,10 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Харківської області.

5. Повернути приватному підприємству "Темп-К" з державного бюджету України переплачену суму судового збору за подання касаційної скарги 375,55 грн. (триста сімдесят п'ять грн. 55 коп.).

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов