Постанова № 25628341, 02.08.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 серпня 2012 р. № 2-а- 8258/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі - Тайцеві А.Л.,

за участі: представника позивача - Титова Р.В.,

представника відповідача - Щербатюка Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства спеціалізованого будівельно-монтажного управління "Тунельбуд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватне акціонерне товариство СБМУ «Тунельбуд», (надалі - ПРАТ СБМУ «Тунельбуд») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд частково скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000932201 від 06.07.2012 року про визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в сумі 337459,28 грн. за основним платежем та 84364,82 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також частково скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000922201 від 06.07.2012 року про визначення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 388078,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 22.06.2012 року №1107/22-106/01264669 про результати планової виїзної перевірки ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби 06.07.2012 року були винесені податкові повідомлення - рішення №№ 0000922201, 0000932201 про визначення податкового зобов'язання ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» з податку на додану вартість в сумі 375600,00 грн. за основним платежем, 93900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 437528,00 грн. Висновками акту перевірки було встановлено порушення ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» п. 198.1 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п.п. 192.1.1 ст. 192 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивачем занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 375600,00 грн., а також порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивачем занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 437528,00 грн. Позивач частково не погоджується з такими висновками акту перевірки від 22.06.2012 року №1107/22-106/01264669 та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями, оскільки вважає, що укладений з ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» спірний правочин є дійсним, виконаним сторонами, без претензій та зауважень, не оскаржений та у судовому порядку не визнаний не дійсним, фактичне виконання вказаного правочину підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими документами, оформленими згідно з вимогами чинного законодавства України. А тому позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення №№ 0000922201, 0000932201 від 06.07.2012 року підлягають частковому скасуванню - в частині донарахування податків та штрафних санкцій за спірним правочином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що в ході проведення перевірки ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» встановлено, що правочин, укладений між ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» не спричиняє реального настання правових наслідків, порушує публічний порядок, а тому є нікчемним. Доказом нікчемності вищенаведеного правочину на думку представника відповідача є висновки отриманого відповідачем листа ДПІ у Московському районі міста Харкова № 1255/7/22-212 від 16.04.2012 року, та акту від 13.04.2012 року №50/23/34469785 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.10.2011 - 29.02.2012 років». Згідно вищенаведеного акту ДПІ у Московському районі міста Харкова не мало можливості провести зустрічну звірку контрагентів ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» та співставити данні первинних бухгалтерських та інших документів у зв'язку з відсутністю ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» за місцезнаходженням.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 21.12.1993 року, станом на момент подання позову перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби. ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 200030378 серія НБ № 430867 дата видачі 15.07.1997 року, що видано ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області. Має індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 012646620315.

22.06.2012 року головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відповідно до наказу від 18.04.2012 року № 290 було проведено планову виїзну перевірку ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року валютного та іншого законодавства за з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року (надалі - акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.п. 192.1.1 ст. 192 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивачем занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 375600,00 грн., а також порушення п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим позивачем занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 437528,00 грн.

06.07.2012 року Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби було винесені податкові повідомлення - рішення №№ 0000922201, 0000932201, якими збільшено суму грошового зобов'язання ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» з податку на додану вартість в сумі 375600,00 грн. за основним платежем, 93900,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 437528,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірних податкового повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у жовтні 2011 року податкового кредиту з ПДВ в тому числі на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» та віднесення до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування сплаченої ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» вартості виконаних підрядних робіт за договором субпідряду № 07/10С від 07.10.2011 року. Податковим органом було встановлено, що правочин, укладений між ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» є нікчемним, оскільки така угода не спричиняє реального настання правових наслідків, порушує публічний порядок.

Суд зазначає, що відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих товарів та послуг з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

3 жовтня 2011 року між ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» та КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» був укладений договір № 43-10/2011 на виконання будівельно-монтажних робіт.

Згідно умов вищенаведеного договору позивач (підрядник) взяв на себе обов'язки по виконанню будівельно-монтажних робіт по проекту «Будівництво ІІІ лінії метрополітену в м. Харкові, від станції «Наукова» до станції «Проспект Перемоги, а саме дільниці, що будується - від станції «Олексіївська» до станції «Проспект Перемоги» довжиною 0,61 км з однією станцією».

Між позивачем, ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» (в якості - підрядника) та ТОВ «Будівельна компанія «Уровень», код ЄДРПОУ 34469785 (в якості субпідрядника) було укладено договір субпідряду № 07/10-С від 07.10.2011 року, предметом якого є виконання будівельних робіт на будівельному об'єкті підрядника - будівництві ІІІ лінії метрополітену в м. Харкові.

На виконання вищевказаного договору субпідряду, ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» в жовтні 2011 року були виконані будівельні роботи на загальну суму 2024755,68 грн., які були прийняті позивачем згідно актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2, КБ-3, а саме: Акт №1 від 25.10.2011 року на суму 590821,20 грн. в т. ч. ПДВ 98470,20 грн.; Акт №2 від 27.10.2011 року на суму 428454,48 грн. в т.ч. ПДВ 71409,08 грн.; Акт № 3 від 28.10.2011 року на суму 510024,00 грн. в т.ч. ПДВ 85004,00 грн.; Акт №4 від 31.10.2011 року на суму 495456,00 грн. в т.ч. ПДВ 82576 грн.

Від ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» позивачем отримані податкові накладні, а саме: № 307 від 25.10.2012 року на суму 590821,20 грн. в т.ч. ПДВ 98470,20 грн.; № 308 від 27.10.2012 року на суму 428454,48 грн. в т.ч. ПДВ 71409,08 грн.; № 309 від 28.10.2012 року на суму 510024,00 грн. в т.ч. ПДВ 85004,00 грн.; № 310 від 31.10.2012 року на суму 495456,00 грн. в т.ч. ПДВ 82576,00 грн. Разом на суму 2024755,68 грн. в т.ч. ПДВ 337459,28 грн.

ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» були включені до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, поданих до податкового органу.

ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» згідно вищенаведених актів прийняття будівельних робіт перераховано ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» в якості оплати 1091114,01 грн в т.ч. ПДВ 181852,35 грн. згідно платіжних доручень: № 2209 від 18.11.2011 року на суму 91114,01 грн. в т.ч. ПДВ 15185,67 грн.; № 2251 від 23.11.2011 року на суму 265000,00 грн. в т.ч. ПДВ 44166,67 грн.; № 2252 від 23.11.2011 року на суму 235000,00 грн. в т.ч. ПДВ 39166,67 грн.; № 2257 від 25.11.2011 року на суму 280000,00 грн. в т.ч. ПДВ 46666,67 грн.; № 2258 від 25.11.2011 року на суму 220000,00 грн. в т.ч. ПДВ 36666,67 грн.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що прийняті позивачем від субпідрядника роботи разом із іншими виконаними роботами згідно умов договору № 43-10/2011 від 03 жовтня 2011 року в подальшому були прийняти замовником - КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» за актами прийняття виконаних будівельних робіт та оплачені останнім. ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» відповідні суми ПДВ по взаємовідносинам з КП «Харківська дирекція будівництва метрополітену» були включені до складу податкового зобов'язання та відображені в деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, поданих до податкового органу із складанням відповідних податкових накладних.

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності сторін за спірним правочином, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не пред'являлось. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товарів та послуг у спірних правовідносинах, невикористання товарів та послуг у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних товарів та послуг, оплаті вартості придбаного товару та послуг не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На час укладання та виконання договору субпідряду № 07/10-С від 07.10.2011 року ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» було зареєстровано як юридична особа та як платник податку на додану вартість.

На момент укладення вищевказаного договору сторони за договором мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (ЄДРПОУ) ААБ № 930847 від 08.02 2012 року, яка засвідчує знаходження ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» в ЄДРПОУ, Свідоцтвом про державну реєстрацію ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» А01 №42007 від 19.02.2009 року та довідкою з ЄДРПОУ АА №404730.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент виконання договору субпідряду № 07/10-С від 07.10.2011 року ТОВ «Будівельна компанія «Уровень» мала необхідну ліцензію ДАБК АВ №458890 на проведення будівельних робіт.

Факт наявності у позивача матеріально-технічних ресурсів, персоналу, необхідних для здійснення основного виду діяльності та його здійснення, відповідачем не заперечується.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином, у тому числі зобов'язань по виконанню підрядних робіт, зобов'язань позивача по оплаті вартості підрядних робіт за переліченим вище правочином шляхом перерахування 1091114,01 грн в т.ч. ПДВ 181852,35 грн.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Таким чином, суд не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки щодо порушення з боку ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.п. 192.1.1 ст. 192 Податкового кодексу України, а також п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, суд вважає доведеним реальність господарської операції, здійсненої між ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Уровень», її зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Щодо висновків відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Уровень», що не спричиняє реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та суспільства, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

З 1 січня 2011 року набули чинності зміни до ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), відповідно до яких нікчемним став лише правочин, який порушує публічний порядок. Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим акт перевірки позивача не тільки не містять посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу сторін спірного правочину на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Також суд зазначає, що правочин, який не має за мету створення реальних наслідків є фіктивним (ст. 234 Цивільного кодексу України), та визнається судом недійсним.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання правочину, укладеного між ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Уровень», були отримані послуги та сплачено їх вартість. Відтак, це виключає визнання такого правочину недійсним як такого, який не спрямований на настання реальних юридичних наслідків, тобто фіктивний. Жодних судових рішень про визнання спірного правочину недійсним суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами нікчемність угоди, яку було укладено між ПРАТ СБМУ «Тунельбуд» та ТОВ «Будівельна компанія «Уровень», та відсутність реального характеру цієї господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства спеціалізованого будівельно-монтажного управління "Тунельбуд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі .

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000922201 від 06.07.2012 року Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в частині збільшення ПРАТ СБМУ «Тунельбуд»грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 388078,00 грн.

Скасувати частково податкове повідомлення-рішення № 0000932201 від 06.07.2012 року Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в частині збільшення ПРАТ СБМУ «Тунельбуд»суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 337459,28 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 84364,82 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства спеціалізованого будівельно-монтажного управління "Тунельбуд" (м. Харків, вул. Чернишевського, 41, код ЄДРПОУ 22705959) судові витрати в розмірі 2146.00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07.08.2012 року.

Суддя Кухар М.Д.