Постанова № 25627898, 26.07.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 р. м. Львів № 2а-3711/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Павлишина Ю.І., представника позивача Кльницької С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Мірт»до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мірт»(далі -ПП «Мірт») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132320/613/10/23 від 11.01.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято з порушенням норм податкового законодавства, оскільки право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно необхідності попередньої оплати товару для формування податкового кредиту є необґрунтованими та прямо суперечать закону. На підтвердження правомірності включення сум податку на додану вартість (далі -ПДВ) до складу податкового кредиту травня 2011 року до перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які відповідачем з надуманих причин не були взяті до уваги. Щодо виявлених податковим органом арифметичних помилок в податковій декларації з ПДВ контрагента позивача, то такі жодним чином не впливають на правомірність дій платника податку та не можуть тягнути для нього негативних наслідків, а саме -позбавлення його права на податковий кредит за наслідками реальних господарських операцій. Відтак, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити. На вимогу суду надала письмові докази на підтвердження реальності господарських операцій платника податку з контрагентом ТОВ «Сура-58».

Суд на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) замінив відповідача його правонаступником - державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Личаківському районі м. Львова).

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 31.05.2012 року (а.с. 40-42). Пояснив, що податковим органом проведено перевірку платника податку з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Сура-58»за травень 2011 року. З поданих до перевірки документів встановлено, що ПП «Мірт»придбало в ТОВ «Сура-58»добавку адгезійну в кількості 9889 кг по ціні 216,67 грн./кг (без ПДВ) загальною вартістю 2571257,57 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 428542,93 грн. З аналізу поданої ТОВ «Сура 58»податкової звітності за травень 2011 року вбачається, що в додатку № 5 до декларації з ПДВ в рядку 11 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»ТОВ «Сура 58»відобразило виникнення податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Мірт»у сумі 428542,93 грн., проте у підсумковому рядку «Усього за місяць»вказало суму 8867 грн. Тому податковий орган вважає, що ТОВ «Сура-58» не відобразило у податковій декларації з ПДВ господарську операцію з продажу товарно-матеріальних цінностей ПП «Мірт». Оскільки податок у вказаній сумі ПП «Мірт»до бюджету не сплатило, то податковий орган дійшов висновку про завищення платником податку податкового кредиту за травень 2011 року на суму 428543,93 грн. На думку відповідача, прийняте за наслідками перевірки платника податку рішення є обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сура-58»(постачальник ПП «Мірт», взаєморозрахунки з яким були предметом перевірки) станом на дату судового розгляду справи припинене як юридична особа, що підтверджується спеціальним витягом з ЄДР (а.с. 36-37). Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, дане підприємство лютому 2012 року ліквідоване господарським судом Запорізької області (www.reyestr.gov.ua/Review/20673318, www.reyestr.gov.ua/Review/21487399) в процедурі банкрутства як неплатоспроможне. З огляду на це суд позбавлений процесуальної можливості залучити вказану особу до участі у справі у якості третьої особи на сторони позивача без самостійних вимог на предмет спору.

Заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи:

Приватне підприємство «Мірт»зареєстроване як суб'єкт господарювання 14 серпня 1997 року виконавчим комітетом Львівської міської ради (а.с. 34). Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.08.1997 року, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі м. Львова (а.с. 15). Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ПП «Мірт»здійснює господарську діяльність з будівництва в т.ч. житлових та нежитлових будівель.

У періоді, за який проводилася перевірка, позивач був зареєстрований як платник ПДВ відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.02.1998 року № 18063984, виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова; платнику присвоєно індивідуальний податковий номер 223967913061 (а.с. 15).

В грудні 2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова провела позапланову невиїзну перевірку ПП «Мірт»з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТОВ «Сура-58»за травень 2011 року, за результатами якої складено акт № 775/23-2/22396799 від 29.12.2011 року (далі -акт перевірки від 29.12.2011 р., а.с. 14-19).

В ході перевірки на підставі наданих платником податку первинних документів встановлено, що ПП «Мірт»на підставі договору № 04/5-1 від 04.05.2011р. придбало в ТОВ «Сура-58»добавку адгезійну в кількості 9889 кг по ціні 216,67 грн./кг (без ПДВ) загальною вартістю 2571257,57 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 428542,93 грн. До перевірки надано в т.ч. податкову та видаткову накладні, виписані ТОВ «Сура-58»по факту здійснення згаданої поставки товару. На підставі виданої постачальником податкової накладної ПП «Мірт»віднесло до податкового кредиту травня 2011 року включену в ціну товару суму ПДВ в розмірі 428542,93 грн. Податковий орган за місцем реєстрації ТОВ «Сура-58»надіслав ДПІ у Личаківському районі м. Львова акт про неможливість проведення зустрічної перевірки вказаної особи по взаємовідносинах з ПП «Мірт». З вказаного акта ДПІ у Печерському районі м. Києва та відомостей додатку № 5 до податкової декларації ТОВ «Сура 58»з ПДВ за травень 2011 р. вбачається, що в додатку № 5 до декларації з ПДВ в рядку 11 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»ТОВ «Сура 58»відобразило виникнення податкового зобов'язання з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Мірт» у сумі 428542,93 грн., проте у підсумковому рядку «Усього за місяць»вказало суму 8867 грн. Тому податковий орган вважає, що ТОВ «Сура-58»не відобразило у податковій декларації з ПДВ господарську операцію з продажу товарно-матеріальних цінностей ПП «Мірт». Оскільки по всьому ланцюгу постачання не підтверджено сплату податку в сумі 428543 грн. до бюджету, податковий орган встановив завищення ПП «Мірт»податкового кредиту за травень 2011 року на суму 428543 грн. У висновку акта перевірки від 29.12.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова зазначила, що перевіркою встановлено порушення п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 428543 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 29.12.2011 року ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000132320/613/10/23 від 11.01.2012 року (а.с. 13), яким ПП «Мірт»визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 428544 грн., в т.ч. 428543 грн. -за основним платежем, 1 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно статті 7 КАС України, офіційне з'ясування всіх обставин у справі закріплено як принцип здійснення правосуддя в адміністративних судах. Відповідно до вимог статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. На виконання вимог процесуального закону суд витребував у сторін належні докази, що б підтвердили чи спростували реальність господарських операцій позивача з постачальником ТОВ «Сура 58». Оцінивши зібрані судом та долучені до матеріалів справи письмові докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

ПП «Мірт»та ТОВ «Сура-58»та уклали Договір № 04/5-1 від 04.05.2011р., відповідно до умов якого ТОВ «Сура-58»зобов'язується поставити, а позивач прийняти та оплатити товар -добавку адгезійну. Поставка кожної партії товару оформляється видатковою накладною після узгодження сторонами її обсягу (а.с. 20-21). На виконання умов договору ТОВ «Сура-58»передало у власність позивача товар (добавку адгезійну) в кількості 9889 кг по ціні 216,67 грн./кг (без ПДВ) загальною вартістю 2571257,57 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 428542,93 грн. Факт передачі та отримання товару підтверджується видатковою накладною № 234 від 10.05.2011 року (а.с. 22). По факту поставки товару ТОВ «Сура-58»видало позивачу податкову накладну № 10 від 10.05.2011 року (а.с. 23) на загальну суму 2571257,57 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 428542,93 грн., яку позивач відніс до складу податкового кредиту за травень 2011 року. Товар з м. Київ до м. Львів перевозив водій ПП «Мірт»(а.с. 57) та доставив його на належний позивачу асфальтобетонний завод (а.с. 58-59). Факт транспортування товару від постачальника власним автомобілем підтверджується товарно-транспортною накладною (а.с. 55). Наявність у власності підприємства вантажного автомобіля підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (вантажопідйомність - 14 тонн, а.с. 56). Придбані у ТОВ «Сура-58»товари позивач в подальшому використовує при виробництві асфальту, що підтверджується долученими до матеріалів справи попередніми калькуляціями та Звітами про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами (а.с. 60-72).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг);

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України).

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий Адміністративний суд в своєму листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

ПП «Мірт»є суб'єктом господарювання у сфері будівництва, в т.ч. здійснює діяльність з будівництва автодоріг. Для здійснення організації такої діяльності підприємство використовує асфальтобетонний завод загальною площею 1987 кв. м. на підставі договору оренди № 2 від 10.01.2011р., укладеного з ТОВ «Львівське управління механізації-2»(а.с. 58-59). Згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу підприємство є власником автомобіля Вольво фургон-с (вантажопідйомність -14 тонн) д.н.з. ВС2418СА, за допомогою водій підприємства згідно ТТН від 10.05.2011р. здійснював перевезення товару вагою 10 тонн (а.с. 55-57). На вимогу суду представник позивача надала суду документи на підтвердження зазначених вище обставин, які в цілому свідчать про наявність у позивача матеріально -технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і яким відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Податковий кредит в сумі 428543 грн. за травень 2011 року позивач сформував на підставі вказаної вище податкової накладної встановленої форми та змісту, виписаної ТОВ «Сура-58». Зауважень щодо оформлення первинних документів відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ПП «Мірт»по придбанню та використанню добавки адгезійної підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів. Позивач також підтвердив, що придбаний у ТОВ «Сура-58»товар дійсно необхідний для використання у його господарській діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо завищення ПП «Мірт»податкового кредиту за травень 2011 року на суму 428543 грн. ґрунтуються на твердженні про порушення ТОВ «Сура-58»порядку заповнення податкової декларації з ПДВ за травень 2011 року та неможливості провести зустрічну звірку з вказаним контрагентом, та, як наслідок, перевірити сплату ним (контрагентом) ПДВ в сумі 428543 грн. до бюджету.

Отже, податковий орган не встановив факту порушення податкового законодавства позивачем чи його постачальником, а лише констатував неможливість проведення зустрічної перевірки постачальника та наявність арифметичних помилок у його звітності. Проте наявність арифметичних помилок у податковій звітності контрагента жодним чином не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем. Неплатоспроможність та подальше банкрутство контрагента (як наслідок -не проведення зустрічної звірки) жодним чином не свідчить про завищення ПП «Мірт»податкового кредиту за травень 2011 року. Отже, суд не встановив факту порушення ПП «Мірт»норми п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України суд під час розгляду справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податкове повідомлення -рішення № 0000132320/613/10/23 від 11.01.2012 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняте всупереч Закону, необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), упереджено, нерозсудливо та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог та реальність господарських операцій з придбання товару. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС № 0000132320/613/10/23 від 11.01.2012 року про визначення приватному підприємству «Мірт»грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 428544 грн.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 31 липня 2012 року.

Суддя Москаль Р.М.