Постанова № 25627860, 07.08.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2012 року Справа № 1170/2а-1816/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого -судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря - Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача -Шуліки Т.В.,

відповідача -Поповкіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „УкрОліяПром" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000382330 від 22.02.2012р..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, необґрунтованим та безпідставним, не відповідає фактичним обставинам справи, а також таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства. Позивач, зазначав про те, що підприємством здійснені господарські операції, які спрямовані на реальне досягнення економічних результатів підприємства та отримання прибутку. Відповідач, на думку позивача, протиправно посилається в акті, що підприємством безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по операціям з ПП „Лотіан", в рамках укладених угод, які є нікчемними, оскільки правочини, за наслідками укладення яких, позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. Також позивач зазначає, що укладені між ним та його контрагентами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені Цивільним кодексом України, додержання яких є необхідним для чинності правочину та дані угоди недійсними в судовому порядку не визнавались. Тому, на думку позивача, висновок податкового органу про нікчемність правочинів є протиправним, та ґрунтується лише на порушеннях встановлених перевіркою контрагента.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, та зазначала, що податкова під час проведення перевірки діяла на підставах, у межах повноважень та в порядку, передбаченому чинним податковим законодавством. Вказувала на прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до норм чинного законодавства України, так як в ході проведення податковим органом перевірки ТОВ „УкрОліяПром" встановлено, що правочини між позивачем та ПП „Лотіан" здійснено без мети настання правових наслідків, на підставі нікчемних правочинів, на думку відповідача, дає підстави вважати, що позивачем порушено вимоги Цивільного кодексу України, а також п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 331105 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю „УкрОліяПром" зареєстровано виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 13.11.2009р. як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.1 а.с.17) та перебуває на податковому обліку в Кіровоградській об'єднаній державній податковій інспекції, про що свідчить копія довідки. (т.1 а.с.16).

Судом встановлено, що Кіровоградською об'єднаної державною податковою інспекцією на підставі наказу №350 від 10.01.2012р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»(т.1 а.с.23), проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №29/2330/36793836 від 13.02.2012р. (т.1 а.с.24-37)

Відповідно до даного акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ „УкрОліяПром" в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП „Лотіан" за період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р., перевіркою встановлено, порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання за листопад 2011р. на загальну суму 708211 грн.; п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 745470 грн., у тому числі за листопад 2011р. -558467 та грудень 2011р. -187003 грн.; в результаті чого призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 331105 грн., в тому числі за листопад 2011р. -144102 грн., за грудень 2011р. -187003 грн..

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382330 від 22 лютого 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 496658 грн., у т.ч. 331105 грн. за основним платежем та 165553 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.42).

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скаргу на дане рішення. (т.1 а.с.43-51) За результатами процедури адміністративного оскарження, ДПС у Кіровоградській області рішенням №1257/10/10-208 від 28.04.2012р. податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000382330 від 22 лютого 2012 року залишено без змін, а скаргу без задоволення. (т.1 а.с.53-58)

Судом встановлено, що позивач протягом перевіряємого періоду перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП „Лотіан". Так, позивачем укладено з ПП „Лотіан" договір поставки №01/11/11-3 від 01.11.2011р., згідно якого ПП „Лотіан" (Постачальник) зобов'язується поставити, а ТОВ „УкрОліяПром" (Покупець) прийняти та оплатити сільгосппродукцію, масло соєве, масло соняшникове, на умовах викладених у договорі та специфікаціях до нього, які є невід'ємною частиною договору. (т.1 а.с.59-60, 61-66)

Факти отримання позивачем від ПП „Лотіан" вищезазначених товарів згідно договору підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними (т.1 а.с.69, 71, 73, 75, 77, 79, 81, 83, 85, 87), податковими накладними (т.1 а.с.70, 72, 74, 76, 78, 80, 82, 84, 86, 88), товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.1-15)

Вищезазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту за листопад 2011р. у сумі -558467 грн. та грудень 2011р. -187003 грн., що встановлено податковим органом при перевірці ТОВ „УкрОліяПром" та про що свідчать податкові декларації з ПДВ з додатками. (т.1 а.с.184-188, т.2 а.с.40-45)

Позивачем за отриманий товар перераховано на розрахункові рахунки ПП „Лотіан" вартість отриманих товарів, про що свідчать платіжні доручення та виписка по рахунку з банку (т.1 а.с.193-197, 229-246).

Крім того, суд враховує, що на запит суду даний контрагент позивача повідомив, що між ПП „Лотіан" та ТОВ „УкрОліяПром" було укладено договір поставки, та зазначив, що станом на липень 2012 року підприємство не визнано як «податкова яма», працює у відповідності до норм чинного законодавства України та є платником податку на додану вартість, про що надано суду відповідні докази (т.1 а.с.212-228).

В подальшому отриманий від ПП „Лотіан" товар, позивачем було реалізовано контрагентам, а податкові зобов'язання з ПДВ задекларовані у відповідних звітних періодах.

Так, ТОВ „УкрОліяПром" в листопаді 2011р. поставлено на адресу ТОВ „Саноіл Торг", на підставі договорів поставки №МП-84 від 09.11.2011р. та МС-27 від 09.22.2011р., масло соняшникове та масло соєве на загальну суму 3743430,1 грн., в т.ч. ПДВ -623903,3 грн.. На підтвердження чого позивачем надано первинні бухгалтерські документи: договори та специфікації (т.1 а.с.130-132, 133-136, 155-156, 157-160), видаткові накладні (т.1 а.с.137, 139-140, 144, 146-147, 161, 165, 167, 171 ), податкові накладні (т.1 а.с.138, 141-143, 145, 148-153, 162-164, 166, 168-170), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.17, 20-22, 26-33)

Позивачем на адресу ТОВ „Протеїн-Продакшн" на підставі договору №25/06/10 від 25.06.2010р., поставлено сою на загальну суму 505848,3 грн., у т.ч. ПДВ -84308,04 грн., про що свідчать наступні документи: договір, додаткові угоди, та специфікації (т.1 а.с.89-91, 92, 93-95), видаткові накладні (т.1 а.с.97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 123, 125, 127, 129), податкові накладні (т.1 а.с.96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 122, 124, 126, 128), товарно-транспортні накладні (т.2 а.с.18-19, 23-25, 31, 34).

ТОВ „УкрОліяПром" (як продавцем) складено податкові накладні, які є податковим документом, відображено у податкових зобов'язаннях та включено до податкової декларації з ПДВ за листопад 2011р. та грудень 2011р.

До того ж, суд зазначає, що в судовому засіданні оглянуті оригінали товарно-транспортних накладних, згідно яких послуги щодо перевезення товару від позивача до його контрагентів, здійснювало ТОВ «Хронос»з яким було укладено договір про надання експедиційних послуг №01/08-11 від 01.08.2011р. (т.2 а.с.16), та надано податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт (т.2 а.с.47-92)

Відповідно до п.п.14.1.179 та п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, який відповідає пунктам 1.6, 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом -Закон №168/97-ВР, який втратив чинність 01.01.2011р.), податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового

лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами

господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг

стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані та видані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ПП „Лотіан", ТОВ „Саноіл Торг", ТОВ „Протеїн-Продакшн", є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм законодавства та правовідносин позивача з ПП „Лотіан", ТОВ „Саноіл Торг", ТОВ „Протеїн-Продакшн", вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.200.1-200.4 ст.200 Податкового кодексу України, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також зазначає, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Так, у відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару, використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Так, на підтвердження використання отриманої від ПП „Лотіан" сільгоспродукції, у власній господарській діяльності, позивачем надано докази, які підтверджують факт подальшого використання даного товару та які містяться в матеріалах справи.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та виникненням податкових зобов'язань.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП „Лотіан" сільгоспродукції, згідно вищезазначених договорів підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення суми сплаченого даному контрагенту ПДВ у листопаді 2011р. у розмірі 558467 грн. та грудні 2011р. -187003 грн.. до податкового кредиту та про протиправність посилання відповідача про завищення позивачем у листопаді 2011р. ПДВ у розмірі 708211 грн. та заниження ПДВ на загальну суму 331105 грн., у тому числі у листопаді 2011р. -144102 грн. та у грудні 2011р. -187003 грн.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ПП „Лотіан" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договору та його виконання, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з ЄДР (т.1 а.с.172-173) та на час здійснення господарських операцій з позивачем, був платниками податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ (т.1 а.с.218), що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Акт перевірки Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення -рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ч.1 ст.228 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що самостійно визначений платником податку податковий кредит вважається сформованим правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні".

Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеними контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договір, сторонами якого є позивач та ПП „Лотіан" укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що ПП „Лотіан" було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності об'єкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов'язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об'єкт оподаткування.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією податкового повідомлення-рішення №0000382330 від 22 лютого 2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 496658 грн., у т.ч. 331105 грн. за основним платежем та 165553 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 2193,80 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ „УкрОліяПром".

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000382330 від 22 лютого 2012 року.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "УкрОліяПром" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2193,80 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено -13.08.2012р.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина