Постанова № 25627712, 07.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2012 року місто Київ № 2а-3522/12/1070

13.03

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Шевченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача:- Міняйло Є.В., Вільданова О.В., відповідача:- Мурга Р.Я.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «АВТОП» доДержавної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової службипровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «АВТОП», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби № 0000762300 від 26.04.2012 року прийняте з порушенням норм матеріального права, є такими що суперечить нормам чинного законодавства України, тому підлягають скасуванню.

Ухвалами судді Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 07.08.2012 року.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд у задоволенні позову відмовити.

В якості свідка в судовому засіданні був допитаний головний державний податковий ревізор-інспектор відділу податкового контролю ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС -Богдан В.В.

Розглянувши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «АВТОП»є юридичною особою, ідентифікаційний код: 25196783.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ у Вишгородському районі ДПС проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт № 373/22-00/25196783 від 09.04.2012 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності обчислення та своєчасності внесення до бюджету Приватним акціонерним товариством «АВТОП»(код за ЄДРПОУ 25196783) сум податку на додану вартість за січень 2012 року та у зменшенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за січень 2012 року».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення податкового законодавства:

- абзац «а»пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПрАТ «АВТОП»завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 151 844, 69 гривень, в тому числі завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 року в сумі 152 026, 73 гривень та занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року в сумі 182, 04 гривень.

На підставі Акта перевірки № 373/22-00/25196783 від 09.04.2012 року, працівниками податкового органу винесено податкове повідомлення-рішення № 0000762300 від 26.04.2012 року.

Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням, здійснив його адміністративне оскарження в порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

25.06.2012 року Рішенням ДПС у Київській області № 1472/10/10-206/295-739 податкове повідомлення-рішення № 0000762300 від 26.04.2012 року залишено без змін, а скаргу позивача -без задоволення.

Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що згідно даних декларації з ПДВ за січень 2012 року, позивачем було задекларовано бюджетне відшкодування сум ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів в сумі 313 659, 00 гривень.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно даних додатка 2 до податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року, задекларована сума бюджетного відшкодування 313 659, 00 гривень виникла в двох періодах:

1. У листопаді 2011 року -в сумі 155 163, 00 гривень.

2. У грудні 2011 року -в сумі 158 496, 00 гривень.

Проте, в результаті проведеної головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового контролю ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, інспектором податкової служби ІІІ рангу Богданом Валерієм Володимировичем перевірки сум бюджетного відшкодування визначено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 151844, 69 гривень, в тому числі завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад у сумі 152026, 73 гривень та занижено суму бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2011 року у сумі 182, 04 гривень.

При цьому, головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового контролю ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, інспектором податкової служби ІІІ рангу Богданом Валерієм Володимировичем, врахована сума оплати в розмірі 1090, 00 гривень (в тому числі ПДВ 20% в сумі 181, 67 гривень) Товариству з обмеженою відповідальністю «Митний термінал Київщини», здійснена 28.11.2011 року, яка приймала участь в розрахунку бюджетного відшкодування за грудень 2011 року, у зв'язку з чим не могла приймати участі в розрахунку бюджетного відшкодування за січень 2012 року.

Сума бюджетного відшкодування, яка виникла в листопаді 2011 року, підтверджена в розмірі 3136, 27 гривень. Відхилення від даних позивача складає 152 026, 73 гривень, при цьому, як зазначає позивач, головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового контролю ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС, інспектором податкової служби ІІІ рангу Богданом Валерієм Володимировичем:

- зайво врахована сума ПДВ -204, 00 гривень у зв'язку з тим, що оплата на ДП «Укрметртестстандарт»проведена в сумі 244, 80 гривень (у тому числі ПДВ 20% - 40, 80 гривень), а у додатку 5.1 до Акту перевірки, сума ПДВ по зазначеній оплаті визначена в розмірі 244, 80 гривень;

- не врахована оплата, проведена протягом листопада-грудня 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ТФ Кабель»за товар, отриманий згідно податкової накладної № 648 від 31.10.2011 року (сума ПДВ по зазначеній податковій накладній включена до податкового кредиту за листопад 2011 року, по даті отримання податкової накладної).

Висновки перевіряючого про несплату Товариству з обмеженою відповідальністю «ТФ Кабель»за товар, придбаний за податкової накладною № 648 від 31.10.2011 року ґрунтуються на тому, що згідно даних бухгалтерського обліку позивач протягом листопада-грудня 2011 року погашав кредиторську заборгованість постачальнику лише за товар, отриманий в жовтні 2011 року.

Позивач зазначив, що під час проведення перевірки головним бухгалтером позивача перевіряючому Богдану В.В. надавалися пояснення з приводу розбіжностей між податковим і бухгалтерським обліком, які об'єктивно виникли у позивача в зв'язку з відображенням операцій придбання товарів від ТОВ «ТФ Кабель».

У зв'язку з вищевикладеним, судом встановлено наступне.

31.10.2011 року позивач отримав від постачальника ТОВ «ТФ Кабель»товар згідно видаткової накладної № РТ-0005212 від 31.10.2011 року на загальну суму 1 027 059, 25 гривень (у тому числі ПДП 20% в сумі 171 176, 54 гривень). На вищезазначену поставку, постачальником була складена податкова накладна № 648 від 30.10.2011 року на суму 1 027 059, 25 гривень (у тому числі ПДП 20% в сумі 171 176, 54 гривень), але, у зв'язку з необхідністю її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, вона не була видана покупцю -позивачу в жовтні 2011 року. Отриманий від постачальника товар оприбуткований в бухгалтерському обліку в жовтні 2011 року, що підтверджується прибутковою накладною № ПТ-0000029 від 31.10.2011 року.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку -продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позивач, виконуючи положення вищевказаних норм податкового законодавства, при відсутності у жовтні 2011 року податкової накладної № 648 від 31.10.2011 року на товар, отриманий і оприбуткований в жовтні 2011 року, не мав права віднести до податкового кредиту за жовтень 2011 року суму податку, нараховану у зв'язку з придбанням товарів по накладній № РТ-0005212 від 31.10.2011 року від ТОВ «ТФ Кабель»на загальну суму 1 027 059, 25 гривень (у тому числі ПДП 20% в сумі 171 176, 54 гривень).

У листопаді 2011 року продавець товарів ТОВ «ТФ Кабель», в межах законодавчо встановлених строків, зареєстрував податкову накладну № 648 від 30.10.2011 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, та після реєстрації надав її позивачу, у якого в листопаді 2011 року виникло право на включення отриманої податкової накладної в «Реєстр виданих та отриманих податкових накладних»та на відображення суми ПДВ по даній податковій накладній у складі податкового кредиту за листопад 2011 року, що було зроблено позивачем та підтверджується «Реєстром виданих та отриманих податкових накладних»за листопад 2011 року.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається об'єктивність виникнення розбіжностей фіксації в часі між бухгалтерським та податковим обліком операції придбання товару від постачальника ТОВ «ТФ Кабель»згідно видаткової накладної № РТ-0005212 від 31.10.2011 року та податкової накладної № 648 від 31.10.2011 року на загальну суму 1 027 059, 25 гривень (у тому числі ПДП 20% в сумі 171 176, 54 гривень).

В Акті перевірки зазначено, що протягом листопада-грудня 2011 року позивач сплачував на рахунок постачальника ТОВ «ТФ Кабель»кредиторську заборгованість за товар, отриманий та оприбуткований в бухгалтерському обліку станом на 01.11.2011 року, у тому числі за товар, отриманий згідно видаткової накладної № РТ-0005212 від 31.10.2011 року та відповідної податкової накладної № 648 від 31.10.2011 року на загальну суму 1 027 059, 25 гривень (у тому числі ПДП 20% в сумі 171 176, 54 гривень), сплачено 1 000 000, 00 гривень, що підтверджується наступними платіжними дорученнями:

- № 175 від 15.11.2011 року на суму 500 000, 00 гривень;

- № 186 від 28.11.2011 року на суму 150 000, 00 гривень;

- № 192 від 08.12.2011 року на суму 150 000, 00 гривень;

- № 200 від 21.12.2011 року на суму 100 000, 00 гривень;

- № 203 від 28.12.2011 року на суму 100 000, 00 гривень, копії яких наявні в матеріалах справи.

У зв'язку з тим, що податкова накладна № 648 від 31.10.2011 року включена до податкового кредиту за листопад 2011 року, зазначена в ній сума ПДВ брала участь у формуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування за листопад 2011 року та саме вона, після проведення в грудні 2011 року та в попередніх періодах, оплати постачальнику, в межах залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду мала всі передбачені законом підстави для включення в розрахунок бюджетного відшкодування наступного звітного (податкового) періоду, а саме січня 2012 року.

Тобто, позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Свідок у судовому засіданні пояснив про неврегульованість таких моментів на законодавчому рівні. Зазначив, що при перевірці було враховану тільки суму від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальником таких товарів/послуг. Оскільки сума ПДВ фактична сплачена позивачем у попередніх податкових періодах постачальником товарів/послуг з урахуванням кредитового сальдо на початок періоду становила -за листопад 2011 року -3136, 27 гривень (додаток 5.1), за грудень 2011 року -158678, 04 гривень, це призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 151844, 69 гривень.

Водночас, слід зазначити, що податковим органом не виявлено жодних порушень у формуванні податкового кредиту за будь-який з податкових періодів, що передували звітному, не наведено обставин, які свідчили б про недобросовісність платника податків. Податковим органом не заперечується і власне факт сплати позивачем своїм контрагентам відповідної суми ПДВ у складі ціні придбаних товарів (робіт, послуг) за наслідками виконання у попередніх податкових періодах операцій, за якими сформовано податковий кредит.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмова платникові у бюджетному відшкодуванні лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими вони виникли, не можна визнати правомірним.

Вищенаведене свідчить, що позивачем не було вчинено порушень вимог Податкового кодексу України, що могли бути підставою для позбавлення його права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Суд, заслухавши думку представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 26.04.2012 року № 0000762300.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «АВТОП» понесені ним судові витрати в сумі 1 900 (одна тисяча дев'ятсот) гривень 34 копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 серпня 2012 р.