Постанова № 25627511, 02.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/3228/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-00 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретарі Токмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Гой О.В.,

представника відповідача«Донецька залізниця» Ушкалова І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості до Вагонного депо «Маріуполь «Державне підприємство «Донецька залізниця», Державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа ОСОБА_3, про стягнення суми виплаченого забезпечення у розмірі 16 073 грн. 75 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Вагонного депо «Маріуполь «Державне підприємство «Донецька залізниця» про стягнення суми виплаченого забезпечення у розмірі 16 153 грн. 12 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості знаходилася безробітна ОСОБА_3, яка була звільнена 28.03.2011 р. за п. 8 ст. 36 КЗпП України з Вагонного депо "Маріуполь" ДП "Донецька залізниця".

05.04.2011 р. ОСОБА_3 звернулася до Маріупольського міського центру зайнятості, 12.04.2011 р. їй було призначено виплату допомоги по безробіттю. В період знаходження на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної ОСОБА_3 була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 16153,12 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09.11.2011 р. ОСОБА_3 була поновлена на роботі з 29.03.2011 р., згідно рішення суду з підприємства на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

З наведених підстав, посилаючись на приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття», позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого ОСОБА_3 матеріального забезпечення 16153,12 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2012 р. до участі у розгляді справи в якості другого відповідача залучено Державне підприємство «Донецька залізниця».

Ухвалою суду від 28.03.2012 р. до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучена ОСОБА_3.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ДП «Донецька залізниця» позов не визнав, зазначив про те, що ОСОБА_3 була звільнена 28.03.2011 р. за п. 8 ст. 36 КЗпП України, тому не було підстав для призначення їй допомоги в якості безробітної. Крім того, зазначив, що на час розгляду справи згідно з рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09.11.2011 р. ОСОБА_3 отримала середній заробіток за час вимушеного прогулу, який співпадає з часом отримання допомоги по безробіттю. З наведених підстав просив у задоволені позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 12.04.2011 р. подала заяву до Маріупольського міського центру зайнятості про надання статусу безробітної та виплату допомоги по безробіттю (а.с.6).

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. № 1533-III (надалі Закон № 1533-III) ОСОБА_3 12.04.2011 р. було надано статус безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю, яка виплачувалася з 12.04.2011 р. по 24.11.2011 р. і загалом склала 16153,12 грн. (а.с.7, 12).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09.11.2011 р. (а.с.11) ОСОБА_3 була поновлена на роботі з 29.03.2011 р., згідно рішення суду з підприємства на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу 21143 грн. 57 коп. та моральну шкоду 500 грн.

Згідно ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ (а.с.73) рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09.11.2011 р. залишено без змін.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Дослідивши встановлені по справі обставини та спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частині 4 статті 35 Закону № 1533-III з роботодавця утримуються, в тому числі, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Оскільки судом встановлений і не заперечується сторонами факт, що після призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_3 судовим рішенням була поновлена на роботі, до спірних відносин підлягає безпосередньому застосуванню норма ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, якою передбачено утримання суми виплаченого безробітному забезпечення з роботодавця.

При цьому суд не приймає заперечення відповідача щодо звільнення ОСОБА_3 за п. 8 ст. 36 КЗпП України, що, на думку представника відповідача, позбавляло її права на отримання допомоги, оскільки вказана підстава звільнення не міститься лише у пункті 9 частини 1 ст. 1 Закону № 1533-III при визначенні терміну втрати роботи.

Натомість, згідно зі статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» та статей 22, 23 Закону № 1533-III звільнення працівника п. 8 ст. 36 КЗпП України не позбавляє його права на набуття статусу безробітного та отримання відповідного матеріального забезпечення.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення суми виплаченого ОСОБА_3 матеріального забезпечення з ДП «Донецька залізниця», що має статус юридичної особи, з якою ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах на час звільнення.

Водночас, суд враховує, що за встановленими по справі обставинами за один і той же період з 12.04.2011 р. по 24.11.2011 р. ОСОБА_3 отримала як середній заробіток від свого роботодавця за судовим рішенням про поновлення на роботі, так і допомогу по безробіттю від Маріупольського міського центру зайнятості. З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Тобто, у разі, якщо працівник поновлюється на роботі за період, у якому він отримував інший заробіток, підлягає стягненню не середній заробіток працівника, а саме різниця в заробітку.

За приписами частин 1 та 4 ст. 23 Закону № 1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу. У середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Таким чином, в розумінні Закону № 1533-III, при застосуванні ч. 2 ст. 235 КЗпП України, до заробітку слід відносити також суму отриманої працівником за час вимушеного прогулу допомоги по безробіттю. Тому, за наявністю відомостей про виплату допомоги по безробіттю, при поновленні на роботі на користь ОСОБА_3 підлягала стягненню саме різниця між її середнім заробітком та сумою отриманої допомоги.

Але, за поясненнями представника відповідача, при виконанні рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 09.11.2011 р. ОСОБА_3 отримала середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21143 грн. 57 коп. без вирахування сум отриманої допомоги по безробіттю. Згідно ст. 239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Отже, з наведених обставин випливає, що з боку ДП «Донецька залізниця» сплачено на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, і сплачені суми не підлягають поверненню у разі перегляду судових рішень, в тому числі за нововиявленими обставинами. Водночас, на час виконання судового рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_3 вже отримала грошові кошти від Маріупольського міського центру зайнятості у сумі виплаченої допомоги по безробіттю, підстави для виплати якої після поновлення на роботі відпали.

Стосовно наведених обставин суд зауважує, що права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб безпосередньо визначені статтею 36 Закону № 1533-III, згідно частині 2 якої, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення на надання соціальних послуг.

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.

Отже, за змістом ч. 3 ст. 36 спеціального Закону № 1533-III, не допускається зловживання з боку застрахованої особи, а сума виплаченого забезпечення стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення. В даному випадку такими обставинами є стягнення у повному обсязі середнього заробітку за період, за який особа вже отримала допомогу по безробіттю.

З урахуванням зазначених обставин, суд зазначає, що у даному випадку, після відшкодування роботодавцем на користь центра зайнятості суми допомоги по безробіттю, виплаченої поновленому на роботі працівнику, за умови відшкодування цьому ж працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у роботодавця виникає право вимагати від працівника повернення йому суми допомоги по безробіттю, підстави для виплати якої після поновлення на роботі відпали. Зазначена вимога відповідає змісту ст. 1212 ЦК України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Тобто, за вказаними обставинами, згідно з прямою нормою частини 4 статті 35 Закону № 1533-III, відповідач ДП «Донецька залізниця» зобов'язаний відшкодувати Маріупольському міському центру зайнятості суму виплаченої ним на користь ОСОБА_3 допомоги по безробіттю, після чого ДП «Донецька залізниця» може заявити вимогу про повернення від ОСОБА_3 на свою користь вказаної суми, яка розглядається в порядку цивільного судочинства.

Тому, викладені обставини не спростовують висновку про обґрунтованість заявлених по цій адміністративній справі позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Протягом розгляду справи представник відповідача своєю заявою зменшив суму, що підлягає стягненню згідно відомостей про виплачену допомогу в розмірі 16 073 грн. 75 коп., що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Маріупольського міського центру зайнятості до Вагонного депо «Маріуполь «Державне підприємство «Донецька залізниця», Державного підприємства «Донецька залізниця», третя особа ОСОБА_3, про стягнення суми виплаченого забезпечення у розмірі 16 073 грн. 75 коп., - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01074957) на користь Маріупольського центру зайнятості суму виплаченого забезпечення 16073 (шістнадцять тисяч сімдесят три) грн. 75 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 серпня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 07 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.