Ухвала суду № 25626089, 08.08.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2012 р.Справа № 2-а/1570/5980/11

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вилайн»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001662350 від 14.07.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

02.08.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вилайн» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001662350 від 14.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 125442,81 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року адміністративний позов ТОВ «Вилайн»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0001662350 від 14.07.2011 року

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 27.09.2011 року державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, представник державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси посилався на те, що податковим органом правомірно було збільшено товариству зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки позивачем було штучно сформовано частину податкового кредиту за рахунок ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ», яке є вигодонабувачем, зважаючи на те, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, документи, підтверджуючі подальшу реалізацію товарів.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року та прийняття нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вилайн».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2011 року державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Вилайн»з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»за лютий 2011 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 23.06.2011 року № 4054/23-513/26248140, на підставі якого державною податковою інспекцією в Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001662350 від 14.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 125442,81 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

В ході зазначеної перевірки органами податкової служби встановлено порушення ТОВ "Вилайн" вимог Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Вилайн" занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 125442,81 грн.

В акті про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Вилайн" податковим органом зазначено, що підприємством неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виданих ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ», зважаючи на те, що позивачем не доведено фактичне отримання на транспортування отриманих товарів. Крім того, відповідачем зазначено про те, що угоди ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»з контрагентами мають ознаки нікчемності, оскільки у ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»відсутні необхідні матеріальні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, а також зазначене підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне:

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки у лютому 2011 року ТОВ «Вилайн»здійснювало господарські операції з придбанням товарів з контрагентом -ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ», за рахунок яких товариством був сформований податковий кредит.

Згідно укладеного між ТОВ «Вилайн»(покупець) та ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»(постачальник) договору № 3209 від 01.12.2011 року, постачальник зобов'язувався поставити, а покупець оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в рахунках-фактурах та накладних і специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.

В підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту ТОВ «Вилайн»надало первинні документи про здійснення господарських операцій, а саме: податкові накладні, надані ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

В свою чергу, юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

В акті перевірки податкова інспекція посилалась на те, що угоди, укладені ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»з ТОВ «Вилайн»мають ознаки нікчемності, оскільки у ПП «ДАНА-ДАБЛЪЮ»відсутні матеріальні, технічні та трудові ресурси.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно того, що висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо нікчемність правочинів вчинених позивачем з ПП ДАНА-ДАБЛЪЮ»є передчасними, оскільки для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність таких умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них, не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що встановлення таких обставин може міститись у вироку суду по притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності, якого в даному випадку не має.

Крім того, чинне на час виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку на включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.

Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено того, що сторони, укладаючи спірні правочини, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплата податків та штучне формування податкового кредиту.

В свою чергу, згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

В підтвердження здійснення господарської діяльності, а саме поставки товарів, ТОВ «Вилайн»надало первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

В свою чергу, несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції або допущені постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Теж саме стосується випадків невстановлення податковим органом місцезнаходження постачальників, зважаючи на те, що покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про контрагентів, включених до Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якщо на момент здійснення господарських операцій вказані контрагенти були включені до зазначеного Реєстру та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Отже, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Вилайн»не було допущено порушень вимог Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту, оскільки реальність здійснюваних господарських операцій підтверджена належними первинними документами, які свідчать про поставку товарів та отримання їх позивачем, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на податковий кредит.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001662350 від 14.07.2011 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 125442,81 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн. прийнято необґрунтовано, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.09.2011 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.