Ухвала суду № 25624105, 05.06.2012, Апеляційний суд Одеської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Виноградової Л.Є.

Сегеди С.М.

при секретарі Тьосовій Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства «Перемога» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю за апеляційною скаргою директора приватного сільськогосподарського підприємства «Перемога» (далі ПСП «Перемога») на заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 травня 2011 року,

встановила:

09 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПСП «Перемога» про стягнення 860,00 грн. заборгованості по орендній платі, та 10105,00 грн. пені за невиконання договірних зобов'язань (а.с. 04-05).

В обґрунтування позову ОСОБА_2 послався на те, що 01 листопада 2004 року між ним і відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на десять років.

Згідно умов договору за кожен рік користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю річну орендну плату, яка встановлюється в розмірі 430,00 грн. за кожен рік оренди.

Відповідно до акту прийому-передачі земельну ділянку площею 3,02 га, розташованої на території Переймівської сільської ради Балтського району Одеської області, на підставі вищевказаного договору було передано від нього до ПСП «Перемога».

В порушення положень законодавства та умов договору відповідач не розрахувався за користування земельною ділянкою у 2008 та 2009 роках.

Заборгованість по орендній платі за зазначений період становить 860,00 грн.

За 2010 рік орендну плату сплачено в повному обсязі.

Крім того, відповідно до п. 14 договору оренди у разі порушення строку оплати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 2% за кожен день прострочення.

_________________

Головуючий у першій інстанції - Мясківська І.М. Справа № 22 ц/1590/522/2012 р.

Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 45

Таким чином, позивач вважав, що відповідач порушив свої зобов'язання, так як своєчасно не розрахувався з ним по орендній платі, тому просив суд стягнути заборгованість по виплаті орендної плати за 2008-2009 р.р. в сумі 860,00 грн., пеню за порушення договірних зобов'язань в сумі 10105,00 грн., судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заочним рішенням Балтського районного суду Одеської області від 30 травня 2011 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено.

Суд першої інстанції:

- стягнув з ПСП «Перемога» с. Лісничівка Балтського району Одеської області. ідентифікаційний № 055307915089, свідоцтво № 21477618, код ОКПО 05530792, МФО 328209, р/р 26004311785701 в АБ «Південний» м. Одеса, на користь ОСОБА_2, код НОМЕР_1, заборгованість по орендній платі в сумі 860,00 грн., пеню в сумі 10105,00 грн., судові витрати в сумі 109,65 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в сумі 120,00 грн.

В апеляційній скарзі директор ПСП «Перемога» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що судом не було встановлені обставини, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, порушення судом норм процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що право власності позивача на землю підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ОД № 013879 від 09 серпня 2004 року (а.с. 10).

Згідно договору оренди від 01 листопада 2004 року, укладеного між позивачем та відповідачем, за кожен рік користування землею було передбачено орендну плату в розмірі 430,00 грн. за кожен рік оренди (а.с. 07-08).

Як вбачається з акту прийому-передачі від 01 листопада 2004 року, ОСОБА_2 передав представнику відповідача, а останній прийняв, земельну ділянку на умовах оренди терміном 10 років загальною площею 3.02 га. для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до укладеного договору оренди (а.с. 09).

В порядку досудового врегулювання спору позивач письмово звертався до відповідача з заявою від 23 вересня 2010 року про відшкодування заборгованості по орендній платі, однак його заява залишилась без відповіді (а.с. 13).

Ст. 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що використання землі в країні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до вимог Закону України «Про оренду землі», розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 409 ЦК України власник земельної ділянки мас право на одержання плати за користування нею.

Згідно ч. 2 ст. 410 ЦК України землекористувач зобов'язаний вносити плату за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно п. 14 договору оренди у разі порушення строку оплати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі 2% за кожен день прострочення (а.с. 07-об).

Відповідно до наданого розрахунку, сума пені за 2008 рік станом на 08 лютого 2011 року становить - 6622,00 грн., за 2009 рік - 3483,00 грн.

При цьому, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаних позовів, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу директора приватного сільськогосподарського підприємства «Перемога» - відхилити.

Заочне рішення Балтського районного суду Одеської області від 30 травня 2011 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства «Перемога» про стягнення заборгованості по орендній платі за землю - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

Л.Є. Виноградова

С.М. Сегеда