Рішення № 25622841, 18.07.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р.Справа № 5023/2252/12 вх. № 2252/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Мартишко Д.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_7, дов. від 17.04.2012 року

3-ї особи, ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" - не з'явився

3-ї особи, ФОП ОСОБА_5 - не з'явився

відповідача - Селіна О.С., дов. № 7-31/08-11 від 31.08.2011 року

3-ї особи, ОСОБА_4 - не з'явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_6, м. Харків

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів;

2. ФОП ОСОБА_5, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізична особа ОСОБА_4, м. Харків

про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення 71540,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвогнеізоляція", в якій просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ "Спецвогнеізоляція" майно: балку 36 у кількості 72 погонних метрів, швелер 24 у кількості 192 погонних метра; зобов'язати ТОВ "Спецвогнеізоляція" передати належне позивачу на праві власності майно: балку 36 у кількості 72 погонних метрів, швелер 24 у кількості 192 погонних метра; стягнути з ТОВ "Спецвогнеізоляція" на користь позивача в порядку регресу грошові кошти в сумі 51840,00 грн. - штрафні санкції за невиконання умов договору купівлі-продажу № 01/02 від 01.02.2012 року; грошові кошти в розмірі 8400,00 грн. за користування чужим майном; витрати на отримання юридичних послуг у розмірі 6300,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Судовий збір просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.05.2012 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 5023/2252/12 та розгляд справи призначено на 26.06.2012 р. об 11:00 год. Також, цією ухвалою до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Відкрите акціонерне товариство "Харківський завод тракторних двигунів" та ФОП ОСОБА_5.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2012 р. розгляд справи № 5023/2252/12 було відкладено на 10:00 годину 02.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2012 р. розгляд справи № 5023/2252/12, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, було відкладено на 10:00 годину 11.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.07.2012 р. розгляд справи № 5023/2252/12 було відкладено на 11:15 годину 18.07.2012 р. та до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено фізичну особу ОСОБА_4.

Позивачем у позовній заяві також було заявлено клопотання щодо вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та розрахункові рахунки ТОВ "Спецвогнеізоляція".

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Суд, розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову, відхиляє його, оскільки, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не було доведено суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

У судовому засіданні, призначеному на 18.07.2012 року представник позивача підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов наданому до суду та залученому до матеріалів справи. Зокрема зазначає, що ТОВ "Спецвогнеізоляція" не є власником складських приміщень розташованих за адресою АДРЕСА_1, оскільки орендує їх у Фізичної особи ОСОБА_4, за договором оренди нежитлових приміщень № 2/А від 01.04.2011 року, а відтак не може бути належним відповідачем по даній справі.

Треті особи, залучені до участі у справі № 5023/2252/12 ухвалою суду від 21.05.2012 року своїх повноважних представників у судове засідання не направили.

Присутні у судовому засіданні представники сторін пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як зазначено у позовній заяві, у березні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (позивач) на підставі рахунка-фактури № ЗД-0000009 від 15 березня 2011 року придбав у ВАТ «Харківський завод тракторних двигунів» (3-я особа): балку 36 б/к у кількості 8352 кг, що становить 144 погонних метрів на суму 16704 грн. без ПДВ та швелер 24 б/к у кількості 4953,6 кг, що становить 192 погонних метра, на суму 9907 грн. без ПДВ.

Вищезазначений товар (балка та швелер) складає підкрановий путь, який раніше належав 3-й особі та заходиться над складським приміщенням, розташованим за адресою АДРЕСА_1

Проте, до матеріалів справи надано платіжне доручення з якого вбачається, що на підставі рахунку-фактури № ЗД-0000011 від 20.04.2011 року позивачем було перераховано відкритому акціонерному товариству «Харківський завод тракторних двигунів» 26611,20 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 2380 від 21.04.2011р., із зазначенням платежу: оплата за балку, швелер згідно рахунку-фактурі № ЗД-0000011 від 20.04.2011 року без ПДВ.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

21 квітня 2011 року між відкритим акціонерним товариством "Харківський завод тракторних двигунів" (3-я особа) та ФО-П ОСОБА_6(позивач) було складено та підписано акт № З прийому - передачі, відповідно до якого 3-я особа передала, а позивач прийняв майно з осей 2-3 в рядах Е-М в літ. «3А-1» за адресою АДРЕСА_1 а саме: балку 36 б/к у кількості 8352 кг, на суму 16704 грн. без ПДВ та швелер 24 б/к у кількості 4953,6 кг, на суму 9907 грн.

Відповідно до 3-го абзацу акту № 3 прийому-передачі майно передано у повному об'ємі належної якості.

Мотивуючи позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння відповідача, придбаного у ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" майна, позивач посилається на те, що нежитлові приміщення, над яким розташований спірний підкрановий шлях, належить ТОВ "Спецвогнеізоляція" (відповідач), яке перешкоджає вільному володінню та розпорядженню майном.

У позовній заяві позивач зазначає, що протягом тривалого періоду часу з березня 2011 року з відповідачем велись переговори для мирного вирішення спірних питань щодо демонтажу підкранових колій або передання позивачу аналогічного товару та на прикінці березня 2012 року відповідач погодився віддати позивачу частину майна, а саме: балку 36 б/к у кількості 72 погонних метрів.

Інша частина майна - балка 36 б/к у кількості 72 погонних метрів та швелер 24 у кількості 192 погонних метра до теперішнього часу, як зазначає позивач, знаходиться в незаконному володінні відповідача, який відмовляється передати його законному власнику, у зв'язку з чим позивач вважає, що зазначене майно має бути витребуване із чужого незаконного володіння відповідача.

Крім того, 01 лютого 2012 року між ФО-П ОСОБА_6 (продавець) та ФО-П ОСОБА_5 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався в термін до 01 березня 2012 року передати у власність ФО-П ОСОБА_5 товар: балку 36 (144 погонних метрів) на суму 57600 грн. з ПДВ та швелер 24 (192 погонних метра) на суму 28800 грн. з ПДВ. Загальна сума договору з ПДВ склала 103 680 грн. (п.3.1. договору) Згідно з п. 5.3. договору купівлі-продажу, у разі порушення продавцем терміну передачі товару у власність покупця понад 30 календарних днів, позивач (продавець) зобов'язаний сплатити ФО-П ОСОБА_5 (покупцю) штраф у розмір 50 % від вартості товару зазначеного у п. 3.1 договору.

06 квітня 2012 року ФО-П ОСОБА_6 отримав Претензію від ФО-П ОСОБА_5 про невиконання умов договору купівлі - продажу від 01.02.2012 р. укладеного між ФО-П ОСОБА_6 та ФО-П ОСОБА_5, відповідно до вимог якої, продавець - ФО - П ОСОБА_6 на підставі п. 5.3. договору купівлі-продажу укладеного між ФО-П ОСОБА_6 та ФО-П ОСОБА_5 повинен протягом десяти календарних днів з дати отримання Претензії перерахувати ФО-П ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 51840,00 грн.

27 квітня 2012 року позивачем була отримана вимога про сплату грошових коштів. ФО-П ОСОБА_5 вимагав передати придбаний ним за договором купівлі - продажу № 01/02 товар та сплатити штрафні санкції за неналежне виконання умов вищезазначеного договору.

11 травня 2012 року позивачем, на виконання вимог вищезазначених претензії та вимоги про сплату грошових коштів, було сплачено штрафні санкції за невиконання умов договору купівлі -продажу від 01.02.2012 р. в розмірі 51 840,00 грн.

Крім того, 10 лютого 2012 року між ФО-П ОСОБА_6 та ТОВ "Адвокатська контора "Полекс" було укладено договір юридичного обслуговування № 127/12 для отримання правової допомоги, на виконання умов якого, згідно вимог параграфу 3 даного договору, позивачем 17 лютого 2012 року платіжним дорученням № 4698 були оплачені юридичні послуги в сумі 6300,00 грн.

Викладені обставини, а саме незаконне утримання ТОВ "Спецвогнеізоляція" на протязі тривалого часу майна: балок 36 та швелер 24, яке було придбане у ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів", призвели до неможливості виконання позивачем умов договору купівлі-продажу від 01 лютого 2012 року, укладеного між ФО-П ОСОБА_6 (продавець) та ФО-П ОСОБА_5 (покупцем), що в свою чергу, на думку позивача, потягло завдання йому збитків у вигляд реальних збитків у сумі 51840,00 грн., яка утворилась через сплату штрафу, та упущеної вигоди у сумі 8400, 00 грн., що виникла з розрахунку 700 грн. за місяць в термін з травня 2011 року по квітень 2012 року за незаконне користування майном, яке належить позивачу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача завдану моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., оскільки ситуація яка склалася, заподіяла душевні, психологічні переживання та спричинила погіршення самопочуття, нервовий розлад та фізичні страждання на протязі тривалого часу, у зв'язку з чим існує необхідність проходження лікування; а також стягнути з відповідача витрати понесені за отримання юридичних послуг у розмірі 6300,00 грн. за договором юридичного обслуговування № 127/12 від 10.02.2012 року.

На підставі викладеного ФО-П ОСОБА_6, вважаючи свої права порушеними, просить їх захистити шляхом задовольняння позовних вимог про витребування майна та стягнення на його користь з ТОВ "Спецвогнеізоляція" вказаних грошових коштів.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням підстав первісних позовних вимог та заперечень щодо них суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здісненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. В силу ст.400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Позивачем пред'явлено позов про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Спецвогнеізоляція" майна.

Даний спосіб захисту застосовується у випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти та користуватись належним йому майном, тобто у разі, коли майно незаконно вибуло з його володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування (повернення) майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. При цьому позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), а відповідачем незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. Тобто предметом позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника.

Також, суд вважає за необхідне зазначити те, що позов не може бути пред'явлений до особи, яка не володіє річчю, що є предметом спору, хоча б були докази того, що ця особа порушила правомочності власника володіти майном. Отже сторонами у віндикашйному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись річчю, але вже фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. У процесі вирішення відповідних спорів власник повинен довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій майно було передане власником, через зазначені обставини. Набувач має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, позивачем, в порушення приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не доведено в установленому законом порядку з поданням відповідних доказів, по-перше, вибуття спірного майна із володіння позивача, по-друге, фактичне його перебування саме у відповідача у справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що спірне майно (балка та швелер) складають підкрановий шлях, було придбане за усною домовленістю на підставі рахунку-фактури та № ЗД-0000009 від 15 березня 2011 року, проте фактично не було передане позивачу.

Натомість до матеріалів справи надано копію акту № 3 прийому-передачі від 21.04.2011 року, підписаного ліквідатором ВАТ "Харківський завод тракторних двигунів" та ФОП ОСОБА_6 та скріплений печатками, з якого вбачається, що майно передано ФОП ОСОБА_6 у повному об'ємі, відповідної якості. Будь-яких застережень та претензій щодо майна у акті не зазначено.

Крім того, з акту № 3 вбачається, що позивачу передане майно з осей 2-3 в рядах Е-М в літ. «3А-1» за адресою АДРЕСА_1 а саме: балку 36 б/к у кількості 8352 кг, на суму 16704 грн. без ПДВ та швелер 24 б/к у кількості 4953,6 кг, на суму 9907 грн., тобто доказів належності всього підкранового шляху позивачу до суду не надано.

Самі по собі факт розташування підкранової колії над приміщенням, яке знаходиться за адресою м. Харків, вул. Киргизька, 19 та за договором оренди знаходиться у тимчасовому користуванні відповідача не може бути прийнято судом у якості доказу на підтвердження захоплення та використання відповідачем підкранової колії взагалі, та майна придбаного позивачем зокрема.

Позивачем не доведено факту вибуття з його володіння спірного майна та факту захоплення та використання його саме відповідачем, як однієї з необхідних умов для задоволення віндикаційного позову.

Твердження позивача про ведення тривалих переговорів з відповідачем щодо надання згоди та дозволу потрапити на територію відповідача з метою демонтажу належного позивачу майна позбавлене будь-якого фактичного обґрунтування.

Інших доказів які б свідчили про факт вибуття спірного майна з володіння позивача та факт заволодіння цим майном саме відповідачем позивачем не надано.

Клопотання, в порядку ст.38 ГПК України, щодо витребування вказаних доказів, у зв'язку із неможливість їх надання, позивачем також не заявлялось.

З огляду на наведене, враховуючи не доведеність факту вибуття цього майна з володіння позивача та знаходження його у володінні та користуванні саме відповідача, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

З цих же підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків (реальних збитків та упущеної вигоди), мотивовані тим, що вказані збитки заподіяні захопленням та використанням відповідачем спірного майна та неможливістю використання його позивачем.

Загальні положення про відшкодування шкоди закріплені у статті 1166 Цивільного кодексу України.

Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

На підставі зазначених правових норм, з урахуванням п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. №6 та з урахуванням п. 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994р. №02-5/215 суд зазначає таке. Задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, обов'язок доведення наявності зобов'язання,, факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір покладається на позивача, на відповідача - покладається обов'язок довести відсутність своєї вини у завданні збитків.

Оцінюючи матеріали справи в їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність доказів факту захоплення та використання спірного майна відповідачем, причинно-наслідкового зв'язку між не поверненням спірного майна ФОП ОСОБА_6. та збитками, які виникли у позивача, а також про відсутність вини відповідача, що у відповідності до ст. 22, 1166 ЦК України означає відсутність правових підстав для стягнення збитків і задоволення позовних вимог у даній справі.

Відповідно до ст.44,49 ГПК України, судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 13, 19, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 22, 316, 317, 318, 319, 321, 328, 387, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 217-219, 225 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 23.07.2012 року.

Суддя Шатерніков М.І.