Рішення № 25622241, 07.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/6039-2012 07.08.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»провідшкодування шкоди,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Голоднюк О. Г., за довіреністю,від відповідача: Бондаренко Р.В., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»(далі -відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія»(далі -відповідач-2) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8.863,22 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 8.863,22 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою суду від 10.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/6039-2012 та призначено до розгляду на 29.05.2012

У судовому засіданні 29.05.2012 було оголошено перерву до 11.06.2012.

Ухвалою суду від 11.06.2012 розгляд справи було відкладено на 02.07.2012 в зв'язку з задоволенням клопотання представника позивача про залучення у якості відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія» та необхідністю витребувати додаткові докази.

У засіданні, що відбулося 02.07.2012 було оголошено перерву до 16.07.2012.

Ухвалою суду від 16.07.2012 розгляд справи було відкладено на 30.07.2012 в зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

У судовому засіданні 30.07.2012 було оголошено перерву до 07.08.2012.

Ухвалою суду від 07.08.2012 було припинено провадження у справі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія»на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити посилаючись на те, що поліс № АА/3070230 не значиться у базі застрахованих у відповідача, а тому відповідач вважає його недійсним; що зазначений поліс було втрачено відповідачем про що проінформовано МТСБУ; що відповідно до довідки про ДТП від 12.11.2011 у водія ОСОБА_3 був відсутній поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У судовому засіданні 07.08.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»та ОСОБА_4 (далі -страхувальник) 03.08.2011 було укладено договір добровільного страхування на транспорті № 011092/4002/0000593 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Сеат»державний номер НОМЕР_2.

В місті Києві 12.11.2011 по вул. Старовокзальна сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Сеат»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під його керуванням та транспортного засобу марки «Фотон», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ТОВ «Українська транспортно-будівельна компанія»та перебував під керуванням ОСОБА_3.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Сеат»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 09.12.2011 у справі № 3-11304/11 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Сеат»державний номер НОМЕР_2, позивач замовив у ФОП Гончарук Н.В. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 12547/111 від 11.10.2011) звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом від 07.12.2011 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Сеат»державний номер НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 9.535,02 грн.

Позивач відповідно до страхового акту № 00078899 від 19.12.2011, звіту 07.12.2011 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 9.363,22 грн., про що свідчить платіжне доручення № 042348 від 21.12.2011.

Транспортний засіб марки «Фотон», д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія», що на час скоєння ДТП перебував під керуванням ОСОБА_3, застраховано у ТзДВ «Страхова компанія «Плюс»правонаступником якого є відповідача, згідно полісу № АА/3070230 (1 типу).

Як вбачається зі змісту оригіналу полісу № АА/3070230, сторони дійшли згоди, що вказаний поліс набирає чинності з 00:00 20.05.2011 і відповідно втрачає її 19.05.2012. Крім того, в п. 7 полісу зазначено, що страхова премія у розмірі 1.657.50 грн. за поліс була сплачена 20.05.2011. На бланці полісу міститься підпис повноважної особи та печатка ТзДВ «СК «Плюс»(правонаступником якого є ТзДВ «СК «Райп», тобто відповідач).

Встановлений вище факт існування полісу № АА/3070230 а також те, що останній був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія»та ТзДВ «Страхова компанія «Плюс»правонаступником якого є відповідач, спростовує доводи відповідача про те, що зазначений поліс не значиться у базі відповідача і в результаті чого визнається останнім недійсним.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 6719 від 27.01.2012 про виплату страхового відшкодування у розмірі 8.863,22 грн., але станом на час звернення позивача з позовом до суду відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено (регресна вимога була отримана уповноваженим представником відповідача про що свідчить відмітка № 113 від 30.01.2012 на регресній вимозі, копія якої міститься в матеріалах справи).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 статті 1172 ЦК України).

Судом встановлено, що на момент ДТП винна особа ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Українська транспортно-будівельна компанія» та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки, що встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 09.12.2011 у справі № 3-11304/11 та підтвердив відповідач-2 під час судового розгляду.

Відтак, враховуючи положення ст.ст. 1172 та 1187 ЦК України відповідач-2 є особою, що відшкодовує завдану ОСОБА_3 шкоду. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 30.07.2009 у справі № 9/57-31/353 від 04.11.2010 та у справі № 14/222 від 11.05.2011 у справі № 18/1091.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Фотон», д.н. НОМЕР_3, застрахована у відповідача згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3070230 (1 типу).

Встановлені вище обставини, спростовують доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно того, що в матеріалах справи відсутні докази керування громадянином ОСОБА_3 автомобілем «Фотон», д.н. НОМЕР_3 на законних підставах та про відсутність у водія ОСОБА_3 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, особами, відповідальним за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником відповідачем-2, ліміт відповідальності по майну становить 50.000 грн., розмір франшизи 500,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Враховуючи те, що заявлена до стягнення з відповідача сума у розмірі 8.863,22 грн. визначена позивачем за вирахуванням передбаченої полісом № АА/3070230 франшизи у розмірі 500,00 грн. суд, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8.863,22 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Райп»(03680, м. Київ, вул. Предславинська, 11, код ЄДРПОУ 31158052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) страхове відшкодування в розмірі 8.863 (вісім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2012.

Суддя Ониськів О.М.