Рішення № 25622230, 09.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/7116-2012 09.08.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»простягнення 2.882,08 грн. в порядку регресу,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Любаренко М. П., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»(далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2.882,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2.882,08 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/7116-2012 та призначено до розгляду на 18.06.2012.

У судовому засіданні, 18.06.2012 було оголошено перерву до 02.07.2012.

У судовому засіданні, що відбулося 02.07.2012 було оголошено перерву до 31.07.2012.

Ухвалою суду від 31.07.2012 розгляд справи було відкладено на 07.08.2012 в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази.

У судовому засіданні, що відбулося 07.08.2012 було оголошено перерву до 09.08.2012.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти заявлених позовних вимог заперечував та просив у їх задоволені відмовити, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_2 транспортним засобом марки «ВАЗ 21063»д.н. НОМЕР_1 на законних підставах, а тому у відповідача відсутні підстави визнати ДТП, що сталася 19.08.2010 страховим випадком та підстави для відшкодування шкоди в порядку регресу.

У судовому засіданні 09.08.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»та ЗАТ «АВК»(далі -страхувальник) 20.02.2010 було укладено договір добровільного страхування № 006-34413 (далі -Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Chevrolet Evanda»державний номер НОМЕР_3.

В місті Донецьку 19.08.2010 по вул. Шутова, 6а сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Chevrolet Evanda»державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу марки «ВАЗ 21063», д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 та перебував під керуванням ОСОБА_2.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Chevrolet Evanda»державний номер НОМЕР_3, який належить на праві власності страхувальнику.

Постановою Кіровського районного суду міста Донецька від 13.09.2010 у справі № 3-2813/10 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Chevrolet Evanda»державний номер НОМЕР_3, позивач замовив у ФОП Куліш А.В (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 7397/08 від 08.07.2008) звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 01-08/10 від 08.10.2010 вартість матеріального збитку в результаті ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 3.533,28 грн.

Позивач відповідно до страхового акту № 20551/1 від 19.10.2010, звіту № 1-08/10 від 08.10.2010 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 3.392,08 грн., про що свідчить платіжне доручення № 789 від 22.11.2010.

Транспортний засіб марки «ВАЗ 21063», д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, що на час скоєння ДТП перебував під керування ОСОБА_2, застраховано у відповідача згідно полісу № ВЕ/5512907 (1 типу), що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ, що знаходиться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу № 833-01/01 від 31.08.2011 про виплату страхового відшкодування у розмірі 3.392,08 грн. У відповідь на зазначену вимогу відповідач листом від 03.01.2012 повідомив позивача про відмову у виплаті відшкодування в порядку регресу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Судом установлено, що транспортний засіб марки ««ВАЗ 21063», д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, застраховано у відповідача згідно полісу № ВЕ/5512907 (1 типу) та перебував на час скоєння ДТП під керуванням ОСОБА_2 на законних підставах, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Управління ДАІ МВС України в Донецькій області від 27.04.2012. Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Встановлене вище спростовує доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовного того, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_2 транспортним засобом марки «ВАЗ 21063»д.н. НОМЕР_1 на законних підставах.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Таким чином, особами, відповідальним за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза -це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів").

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 25.500 грн., розмір франшизи становить 510,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи та ліміт відповідальності 25.500,00 грн., франшизу 510,00 грн. відповідно до полісу обов'язкового страхування № ВЕ/5512907, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 2.882,08 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»(04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56 оф. 13, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС»(04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код ЄДРПОУ 20344871) страхове відшкодування в розмірі 2.882 (дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 08 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.08.2012.

Суддя Ониськів О.М.