Постанова № 25621934, 06.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 5015/7114/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого, Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,розглянувши матеріали касаційної

скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14"напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р.у справігосподарського суду Львівської області № 5015/7114/11за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління - 14"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14"прозобов'язання вчинити діїза участі представників сторін:

від відповідача -Опанасенко О.В.;

від позивача - не з'явилися.

У С Т А Н О В И В:

17.01.2012р. рішенням господарського суду Львівської області (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін 14.05.2012р. постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді: Процик Т.С. -головуючий, Дубник О.П., Скрипчук О.С.) позов задоволено частково, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14" усунути перешкоди в користуванні майном шляхом примусового виселення з визначених нежитлових будівель, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління-14" та знаходяться за адресою м. Львів, вул. Хуторівка, 23. В позові щодо зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14" не чинити перешкоди в користуванні об'єктами нерухомості відмовлено. Рішення мотивовані положеннями закону щодо непорушності права власності, наявність якого у позивача на визначені нежитлові приміщення підтверджено належними доказами.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14" посилалися на неповне установлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, та ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, а справу направити для нового розгляду. Заявник зазначав, що судами неправомірно, за відсутності у матеріалах справи доказів зайняття відповідачем спірних приміщень, ухвалено рішення про виселення. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14" не займає визначені об'єкти нерухомості, які знаходяться на його земельній ділянці, щодо права користування якою під цими будівлями не оформлено позивачем, який не звертався до відповідача з пропозиціями про укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів погоджується з доводами заявника і приходить до висновку про задоволення його вимог та скасування рішень судів обох інстанцій, які не відповідають вимогам ст.84 ГПК України, зі змісту якої убачається, що рішення у справі має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та яким доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню при вирішенні спору. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили з доведеності позивачем наявності у нього права власності на визначені об'єкти нерухомості, які незаконно займає відповідач. Роблячи висновки щодо порушення останнім права власності позивача, суди посилалися на акт державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського МУЮ Кухарського І.Р. від 08.12.2011р., складеного за участю представників ТОВ "Спеціалізоване будівельне управління -14" та ЗАТ "Ірокс", під час здійснення виконавчих дій по вул. Хуторівка, 23 у м. Львів, але не звернули уваги, що у акті зазначено про створення відповідачем перешкод у доступі на територію, на якій знаходяться спірні приміщенні. Будь-яких доказів зайняття Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14" належних позивачеві об'єктів нерухомості до матеріалів справи не надано, на чому наголошував відповідач, але не було враховано судами. Попередніми судовими інстанціями взагалі не з'ясовувалось питання правового статусу земельної ділянки на якій знаходяться нежитлові приміщення, виходячи з доводів відповідача, що земельна ділянка площею 1,6175 га по вул.Хуторівка,23 у м.Львові знаходиться у нього на праві постійного користування, на підтвердження чого надано відповідний державний акт №003429 від 26.05.2000р. Також, зазначали, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване будівельне управління - 14" з моменту набуття у власність (2007р.) частини об'єктів нерухомості по вул.Хуторівка,23 не здійснювали будь-яких дій направлених на оформлення права на земельні ділянки під цими об'єктами, не зверталися до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14" з пропозиціями щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту, тому вважали, що створюючи перешкоди у доступі сторонніх осіб на свою територію, на якій знаходяться належні йому на праві власності об'єкти, не порушували права власності позивача на визначені нежитлові приміщення. Тобто, попередніми судовими інстанціями, у порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу, неповно установлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору та необґрунтовано зроблено висновки про порушення відповідачем належного позивачу права власності, на захист якого подано позов.

Виходячи з викладеного, повноважень касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне підприємство-14" задоволити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. та рішення господарського суду Львівської області від 17.01.2012р. у справі №5015/7114/11 скасувати, а справу направити для нового розгляду.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяГ.В. Жаботина СуддяЛ.В. Ковтонюк