Ухвала суду № 25607083, 03.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2012 року справа №2а/1270/2596/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

при секретарі судового засідання Варчук О.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чумас Г.Г.,

від відповідача: Косової Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012р. по справі № 2а/1270/2596/2012 (головуючий І інстанції Широка К.Ю.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державної податкової служби, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002338013 від 21. 03.2012 року та № 0002348013 від 21. 03.2012 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012р. позов задоволено повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002338013 від 21. 03.2012 року та № 0002348013 від 21. 03.2012 року.

В апеляційній скарзі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державної податкової служби просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення вимог 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.138, п. 198.3, п. 198.2., п. 198.6. ст.. 198, п. 200.1., п. 200.2, п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України. Відповідач вважає, що позивач у судовому засіданні не довів реальність угод, укладених з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10»

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по взаємовідносинам з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10» за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт № 84/08-3/30009065 від 03.03.2012 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002338013 від 21.03.2012, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 872 320 грн. і нараховано штрафні санкції в сумі 35 868,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002348013 від 21.03.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 094 095 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 154 795,25 грн..

З акту перевірки вбачається, що підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог :

- пп. 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5, п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р № 334-ВР із змінами та доповненнями, та ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» у перевіряємому періоді до складу валових витрат безпідставно включено до складу витрат по взаємовідносинам з АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10»: завищено валові витрати на суму 4 541 572 грн.. у т.ч.: за 2010 рік - на суму 975 981 грн.; за 1 квартал 2011 року - на суму 1 500 745 грн.; за 2-3 квартали 2011 р. - на суму 2 064 846 грн.; занижено податок на прибуток у сумі 1094 095 грн., у т.ч.: за 2010 рік - на суму 243 955 грн.; за 1 квартал 2011 року - на суму 375 186 грн.; за 2-3 квартали 2011 року - на суму 474 914 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7, п.п. 7.7.1., п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, та п. 5.7. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, підприємством занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 117 184 грн., а саме: грудень 2010 року на суму ПДВ 117 184 грн.

- п. 198.3, п. 198.2., п. 198.6. ст.. 198, п. 200.1., п. 200.2, п. 200.3. ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI та п. 5.7. ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, підприємством занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму ПДВ 755 136 грн., а саме: січень 2011 р. на суму ПДВ 79 885 грн.; лютий 2011 р. на суму ПДВ 107 890 грн.; квітень 2011 р. на суму ПДВ 285 080 грн.; травень 2011 р. на суму ПДВ 256 007 грн.; липень 2011 р. на суму ПДВ 26 274 грн.

В основу висновків акту перевірки полягли ознаки нікчемності угод, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, передбачені ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216,ст.228 Цивільного кодексу України.

У п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, у тому числі з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як вбачається з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.5.2.1.п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За приписами п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

На підтвердження факту придбання продукції та послуг у АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10», позивачем надано до суду першої інстанції відповідні первинні бухгалтерські документи, а саме: накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання транспортно-експедиційних послуг, рахунки, податкові накладні, які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Оплата отриманої продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.

На дату здійснення спірних господарських операцій зазначені контрагенти були зареєстровані як платники податків на додану вартість, установчі документи не були визнані недійсними.

Товари та послуги, отримані позивачем від АТ «Харків-ресурси», ТОВ «Інструменти нових технологій», ТОВ «Трансміт Компані 2010», ПП «Старкад-Пром», МПП «Промтехресурс», ТОВ «Спарта-10», були оприбутковані та використані позивачем на господарські витрати для виробництва власної продукції, забезпечення роботи обладнання, а також перевезення комплектуючих для виробництва власної продукції та доставки власної продукції контрагентам позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Відсутність у контрагентів позивача виробничо-складських приміщень, трудових ресурсів, на думку колегії суддів, не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Луганську Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012р. по справі № 2а/1270/2596/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2012р. по справі № 2а/1270/2596/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 серпня 2012 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 08 серпня 2012р.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г.Сухарьок

С.В. Білак