Рішення № 25604117, 07.08.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.12 Справа № 11/5014/1726/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», м. Луганськ

про стягнення 150 078 грн. 42 коп.

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - Лавриненко В.С., дов. № 21 від 03.01.2012;

від відповідача - Булана О.С., дов. № 945 від 23.04.2012;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань у розмірі 25297 грн. 23 коп., 3 % річних у розмірі 67223 грн. 24 коп. та пені в сумі 57557 грн. 95 коп. за невиконання умов договору про постачання електричної енергії № 1008нн від 01.08.2008.

Відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.07.2012 було оголошено перерву до 07.08.2012 до 11-00 год.

Після перерви у судове засідання прибули повноважні представники сторін.

У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач письмовим відзивом від 07.08.2012 на позовну заяву позовні вимоги визнав у повному обсязі. Посилаючись на важке фінансове становище підприємства внаслідок великої кредиторської та дебіторської заборгованості, заявлене письмове клопотання про зменшення на 50 % розміру пені на підставі приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх у судовому засіданні повноважних представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини.

01.12.2008 між сторонами у справі було укладено договір про постачання електричної енергії № 1008нн (далі за текстом -договір) (а.с. 13-17), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник (позивач у справі) прийняв на себе зобов'язання з постачання електричної енергії Споживачу (відповідачеві у справі), а останній, в свою чергу зобов'язався оплачувати позивачеві вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі у відповідності з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно пункту 9 додатку до договору «Порядок розрахунків»остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків Споживач повинен здійснювати на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5-ти (п'яти) операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Позивач свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії виконав у повному обсязі.

Відповідачем оплата за спожиту електричну енергію здійснювалася несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до господарського суду Луганської області з позовними заявами про стягнення з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 1008нн від 01.08.2008.

Рішеннями господарського суду Луганської області у справах № 17/87 від 21.06.2010, № 17/312 від 15.11.2010, № 16/62/2011 від 21.04.2011, № 29/154/2011 від 27.09.2011, № 3/5014/593/2012 від 26.04.2012 (а.с. 24-38) між тими ж сторонами було стягнуто на користь позивача у даній справі заборгованість за спожиту активну електричну енергію, яка до цього часу лишається не сплаченою, що не спростовано відповідачем під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні нарахування в сумі 25297 грн. 23 коп. нараховані за період з 02.05.2011 по 01.07.2012 (за рішеннями господарського суду Луганської області у справах № 17/87 від 21.06.2010 в сумі 3508 грн. 91 коп., № 17/312 від 15.11.2010 в сумі 3700 грн. 43 коп., № 16/62/2011 від 21.04.2011 в сумі 2305 грн. 40 коп., № 29/154/2011 від 27.09.2011 в сумі 6880 грн. 23 коп., № 3/5014/593/2012 від 26.04.2012 в сумі 8902 грн. 26 коп.), 3 % річних у розмірі 67223 грн. 24 коп. нараховані за період з 02.05.2011 по 31.12.2011 (за рішенням господарського суду Луганської області у справі № 17/87 від 21.06.2010 в сумі 20894 грн. 95 коп.), та за період з 01.01.2012 по 01.07.2012 (за рішеннями господарського суду Луганської області у справах № 17/312 від 15.11.2010 в сумі 7868 грн. 22 коп., № 16/62/2011 від 21.04.2011 в сумі 4901 грн. 97 коп., № 29/154/2011 від 27.09.2011 в сумі 14629 грн. 35 коп., № 3/5014/593/2012 від 26.04.2012 в сумі 18928 грн. 75 коп.), та пеню в сумі 57557 грн. 95 коп. нараховану за період прострочення з 16.07.2011 по 12.09.2011 у розмірі 1045 грн. 60 коп. (рішення господарського суду Луганської області у справі № 29/154/2011 від 07.10.2011) та за період прострочення з 01.12.2011 по 30.06.2012 у сумі 56512 грн. 35 коп. (рішення господарського суду Луганської області у справі № 3/5014/593/2012 від 26.04.2012).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими для виконання на усій території України.

Згідно з приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що рішеннями господарського суду Луганської області № 17/87 від 21.06.2010, № 17/312 від 15.11.2010, № 16/62/2011 від 21.04.2011, № 29/154/2011 від 27.09.2011, № 3/5014/593/2012 від 26.04.2012 позивачем в рамках вказаних справ заявлялися вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за договором № 1008нн від 01.08.2008, інфляційних нарахувань, 3% річних та пені.

Судом встановлено, що на час розгляду даної справи відповідач має перед позивачем прострочену заборгованість за спожиту у період з серпня 2009 року по листопад 2011 року активну електричну енергію, яка станом на 01.07.2012 становить 3702983 грн. 94 коп., що підтверджено відповідним розрахунком (а.с. 8).

Оскільки зазначена сума відповідачем не сплачена, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування за період з 02.05.2011 по 01.07.2012 у розмірі 25297 грн. 23 коп. та 3% річних за період з 02.05.2011 по 01.07.2012 у розмірі 67223 грн. 24 коп.

У відповідності з умовами пункту 4.4.1 договору у разі порушення Споживачем строку розрахунку за активну електричну енергію, строку внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та строків оплати за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, за не обліковану електричну енергію та на відшкодування збитків Споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої в період, за який сплачується пеня від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі умов договору, а також з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за вказані вище періоди у загальному розмірі 57557 грн. 95 коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

Доказів часткової або повної сплати суми заборгованості відповідачем під час судового розгляду справи не надано.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Приписи ст. 625 Цивільного кодексу України не перешкоджають зверненню кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України № 1/384-07 від 30.09.2008).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань на суму невиконаних за рішеннями господарського суду Луганської області грошових зобов'язань є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, розмір заявлених до стягнення вимог є обґрунтованим та підтверджений наданим до матеріалів справи розрахунком суми позовних вимог.

Відповідачем заявлене письмове клопотання щодо зменшення розміру пені на 50 % на підставі приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. 3. ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов'язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності з приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вказана норма Цивільного кодексу України за своїм змістом кореспондується з приписами ст. 233 Господарського кодексу України, якою встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З урахуванням викладеного суд вважає за доцільне зменшити розмір належної до стягнення з відповідача суми пені на 50 %, а саме на 28778 грн. 98 коп. Стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 28778 грн. 98 коп.

Задовольняючи клопотання відповідача щодо зменшення на 50 % суми пені, суд виходить з того, що відповідач згідно концесійного договору № 4 від 21.03.2008 надає послуги з водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам міста Луганська та Луганської області. Послуги, що надаються відповідачем, оплачуються споживачами несвоєчасно та не у повному обсязі. Стягнення значного розміру санкцій у вигляді пені суттєво погіршить фінансовий стан підприємства, яке і так має велику кредиторську та дебіторську заборгованість, що відобразиться на якості надаваємих споживачам, у тому числі населенню, послуг з водопостачання та водовідведення.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню частково, а саме у частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань у розмірі 25297 грн. 23 коп., 3 % річних у розмірі 67223 грн. 24 коп. та пені у розмірі 28778 грн. 98 коп. з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору у справі, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода», кв. Пролетаріату Донбасу, 166, м. Луганськ, код 35554719, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об»єднання», кв. Гайового, 35а, м. Луганськ, код 31443937, інфляційні нарахування у розмірі 25297 грн. 23 коп., 3 % річних у розмірі 67223 грн. 24 коп., пеню у розмірі 28778 грн. 98 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 3001 грн. 57 коп. п/р № 2600518645 у АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 304007, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 07.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення -13.08.2012.

Суддя М.О. Москаленко